Її учасники висловлювали свої аргументи та судження, одначе не всі з них могли витримати критику з точки зору правил, засад та рекомендацій ФІФА, УЄФА і ФФУ. Тому президент національної асоціації, член Виконкому УЄФА Григорій Суркіс вдався до коментарів, аби повертати хід розмови у контекст регламентних норм українських та міжнародних футбольних інституцій.

Про Прем’єр-лігу

− Підписавши договір про співпрацю між Федерацією футболу України та Об'єднанням професіональних футбольних клубів України «Прем'єр-ліга» на 2008-2009 роки ми засвідчуємо, що повністю підтримуємо рішення клубів вищого дивізіону про створення цієї організації. Це дійсно подія в українському спорті, яка повинна сприяти, перш за все, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного футболу. Разом із цим запевняю, що ФФУ робитиме все можливе, аби співробітництво з новоствореною Прем’єр-лігою стало справжнім взірцем, у тому числі й для ПФЛ, яка займатиметься справами першої та другої ліг. Це будуть стосунки без чвар, взаємних образ та надуманих конфліктів.

 Про ліміт на легіонерів

− Сьогодні ми йдемо назустріч Прем’єр-лізі, і на сезон-2008/09 залишаємо ліміт на сім легіонерів. Разом із тим ми, незалежно від бажання будь-кого, мусимо виконувати рішення Конгресу − найвищого органу управління Федерації футболу України − стосовно стратегії впровадження ліміту на легіонерів у чемпіонаті. Відповідно до неї, у сезонах 2009/10 і 2010/11 у складі будь-якої команди Прем’єр-ліги на полі зможуть перебувати не більше шести іноземних виконавців, а в сезоні-2011/12 цифра зменшиться до п’яти. Таким чином, у чемпіонаті-2011/12, що передуватиме проведенню в Україні і Польщі фінальної частини європейської першості, ми впровадимо модель, яку прийняла ФІФА на своєму останньому конгресі: шість доморощених плюс п’ять іноземних футболістів в «основі».

Про стратегічну мету

− Розумію, певним клубам це не до вподоби, і ми поважаємо й цінуємо їхню позицію. Проте гадаю, що вони в свою чергу теж мусять поважати думку всіх колективних членів ФФУ, котра піклується про розвиток не лише виключно клубного, але й вітчизняного футболу взагалі. І нашою метою в тому числі є не забезпечення клубам можливості пачками скуповувати легіонерів, а надання шансу власним, доморощеним гравцям заявити про себе, допомагати і клубам, і національним командам у змаганнях всіх рівнів. Інакше у нас пропадатимуть цілі покоління обдарованих молодих гравців. До слова, такої ж думки дотримуються в ФІФА та УЄФА, і я впевнений, що керівництво цих структур домовиться про впровадження вищезгаданої моделі з Європейським Союзом, незважаючи на закон про вільне пересування робочих кадрів на теренах ЄС. Адже за футболом і спортом загалом в ЄС уже визнаний особливий статус.

 Про статус легіонера

− Прем’єр-лігою пропонується не вважати легіонером футболіста, котрий отримав громадянство України, незважаючи на те, має чи не має він права виступати за наші національні збірні відповідно до норм ФІФА. Комітет професіонального футболу ФФУ в свою чергу наполягає, що в інтересах збірних такий гравець мусить носити статус легіонера. На мою думку, варто піти на компроміс і норму стосовно цього питання поки не включати до регламенту. Справа в тому, що ФІФА ось-ось впровадить нову політику щодо статусу легіонерів. Наприклад, недавно міжнародна федерація вирішила, що іноземний футболіст, який прийняв громадянство іншої країни, може виступати за збірну цієї країни лише в тому випадку, якщо він живе і грає там щонайменше п’ять років. Тому пропоную більш ретельно вивчити всі аспекти, зважити на всі нюанси й ухвалити відповідне рішення згодом.

Про запрошення іноземних арбітрів

− Клуби Прем’єр-ліги бажають отримати право двічі впродовж кола запрошувати на свої матчі іноземних арбітрів. Однак це фактично є викликом Європейському футбольному союзу. Практика свідчить, що надсилаючи пропозиції іншим федераціям про відрядження до України місцевого спеціаліста, ми завжди витрачаємо забагато часу в очікуванні позитивної відповіді − і нерідко марно. Повірте, федерація просто не в змозі забезпечити кожного разу приїзд судді з топ-групи УЄФА, тоді як рефері нижчих категорій анітрохи не кращі за наших.
 
Про компромісний варіант

− Упевнений, що регулярне використання такої практики − шлях в нікуди. Це аж ніяк не сприятиме вихованню власних арбітрів міжнародного класу, а також відпрацюванню у внутрішніх змаганнях стандартної методики ФІФА і УЄФА. Врешті-решт, із таким підходом нашу національну федерацію просто не приймуть до Міжнародної суддівської конвенції. І все це − напередодні домашнього Євро-2012, до якого ми просто-таки зобов’язані підготувати власну бригаду арбітрів. Тому погоджуємося на компромісний варіант − можливість для кожного клубу запросити закордонного рефері лише раз протягом одного кола чемпіонату. Це гранична межа і одночасно − крок назустріч побажанням членів Прем’єр-ліги.