Чого тільки не зустрінеш посеред тижня. Як не кубкові змагання в різних країнах атакують наше інформаційне поле, так матчі національних першостей. А в українській Прем’єр-лізі взагалі вирішили піти ще далі, і таки провести раніше перенесений матч поміж луганською Зорею та київським Динамо, який мав місце ще в шостому турі. Команди вже встигли зіграти зустріч зразка другого кола, а тут їм пропонували зробити крок назад у календарі, проте ж становище в турнірній таблиці було геть іншим.

Тоді, у час, коли й Зоря та Динамо були ще учасниками кваліфікаційного раунду єврокубків, вони перебували в дуже поганій формі й хто знає, чим би могла б завершитись гра за таких умов. Але на початку 2024 року вже всім було зрозуміло, що команда тепер уже на чолі з Олександром Шовковським грає в банально кращий футбол за колектив Юрія Коваля. Із цим "мужикам" потрібно було або змиритись, або боротись.

Зоря вибрала перше й на тому самому стадіоні Динамо, який ще півтора місяці тому ледь відкопували з-під товстого шару снігу, луганці виглядали банально гірше за своїх опонентів уже з перших хвилин. Точніше так — номінальні гості не демонстрували здатності до боротьби, чим користались суперники на власний розсуд. Уже на сьомій хвилині на Чурка найшло затьмарення й він просто віддав м’яч на лівому фланзі штрафного Ванату, який довів його до Шапаренка в центр, а Микола скинув під удар Андрієвському.

І насправді той епізод то таке — просто наочна демонстрація нездатності Зорі хоч щось протиставити опонентам. Далі ж було набагато цікавіше, бо луганці розвалювались ледь не за кожної наступної атаки й "біло-сині" лише дивом марнували відмінні гольові нагоди. Ось просто не захотіли влаштовувати розгром ще в першому таймі та й усе на тому.

Натомість Динамо ледь не пропустило наприкінці першого тайму, коли Бугай замикав головою на ближньому куті воротарського подачу Вантуха з лівого флангу, але з-під поперечини дістав м’яч Бущан. Хоча тоді вже рахунок на табло був 0:2 на користь киян, бо шалений дальній удар із лівого флангу від Кабаєва вразив ближню дев’ятку чужих воріт. Таким чином ми точно переконались у тому, що столичний колектив просто немає права відпустити цю гру після перерви.

Цього команда Шовковського власне й не планувала робити, тож залишалось лише дізнатись відповідь на питання, що цього дня забула на футбольному полі Зоря? І оскільки жодної відповіді на нього ми для себе так і не відшукали, то на гру команди Мороза можна було й не зважати, як це робили суперники, бо нічого такого власне луганці й навіть не намагались нам продемонструвати.

Вони ще й утретє пропустили, коли четвертий поспіль однаковий розіграш кутового з лівого флангу від Шапаренка під дальню стійку на Бражка супроводжувало скидання головою від Ярмоленка, після чого рахунок був уже більш схожим на дійсний перебіг справ на полі. А міг бути й 4:0 и 5:0, якби не каркаси воріт обабіч Сапутіна. У одні ворота футбол ми подивились, а 0:3 можна й технічною поразкою було отримати.

Наступний матч київське Динамо проведе вдома проти черкаського ЛНЗ, тоді як луганська Зоря гратиме в гостях у дніпровського Дніпра-1.

Зоря — Динамо Київ 0:3
Голи: Андрієвський, 7, Кабаєв, 22, Бражко, 67

Зоря: Сапутін — Бутко, Джордан, Батагов, Вантух — Башич — Антюх (Кирюханцев, 63), Чурко (Мишньов, 46), Мічін (Жан Клод, 63), Бугай (Ндур, 63) — Герреро (Хахльов, 77).

Динамо Київ: Бущан — Тимчик, Попов, Дячук, Вівчаренко — Бражко, Андрієвський — Волошин (Ярмоленко, 60), Шапаренко (Беніто, 77), Кабаєв (Діалло, 77) — Ванат (Пономаренко, 76).

Попередження: Джордан, Бутко — Діалло, Пономаренко