- Окрім аеропорту та сторожницької бази нічого в Ужгороді не бачив, проте друзі мені розповідали, що ваше місто, нехай і маленьке, та мальовниче. Як тільки освоюся, відразу зроблю екскурсію ужгородськими вулицями: хочу не розчаруватися у почутому.

- Сендлею, як пройшло твоє знайомство з командою?

- Учора ввечері у нас було перше тренування після кількаденної перерви. На ньому поспілкувався з партнерами і хочу сказати – вони чудові хлопці! Маємо бойовий, дружній колектив, який здатен на великі звершення.

- А чи слідкував ти за виступами ужгородців, коли перебував у таборі Арсеналу?

- Безперечно: спостерігав за матчами Закарпаття проти Металіста, Дніпра та, власне, останній поєдинок з моїми бувшими одноклубниками. Відчувається робота кваліфікованого тренера: команда дисциплінована, добре знайома з слабкими і сильними сторонами опонента та добре налаштована на поєдинок.

- А що найперше вплинуло на твоє рішення змінити київську прописку на ужгородську?

- Я вже більше двох років у Києві, мені там добре жилося однак, я професіонал і хочу грати в футбол. Сидіти ж на лаві запасних, чи виходити на кілька хвилин у матчі – це не для мене. На Закарпатті команда тільки будується, тому, сподіваюсь, у мене буде більше шансів завоювати місце в основному складі.

- Наступний поєдинок проводитимемо проти столичної Оболоні. Наскільки важким тобі видається це протистояння?

- Я добре знайомий з "пивоварами". Вважаю, цей колектив – міцний горішок, що вже доведено у їхньому матчі проти Дніпра. Але не скажу, що їх складно перемогти – якщо Карпати можуть здолати киян 5:0, то ми, безперечно, намагатимемось повторити успіх, принаймні в очковому результаті, наших західноукраїнських сусідів.

- Сендлею, то як оціниш шанси?

- Допоки команди не вийшли на поле, вони завжди 50 на 50. Тому за два тижні гратимемо із бажанням схилити шальки терезів у наш бік.

- Що ж, вдачі!

- Спасибі, намагатимемось не підвести очікування наших закарпатських уболівальників.