Тернопільська Нива у першому офіційному матчі у 2026 році зіграла внічию із Агробізнесом (0:0). У цьому матчі вперше за півроку у складі тернополян зіграв Василь Буртник, який минулого літа вирушив до оренди до київського Динамо. Взимку футболіст повернувся до Ниви і пройшов з командою підготовчий період.

В інтерв’ю Football.ua Василь Буртник поділився враженнями від першого матчу після зимової паузи, розповів про адаптацію до вимог Олега Дулуба та пригадав свій період у київському Динамо.

– Василю, ви провели перший офіційний матч за півроку, вийшовши на поле у грі з Агробізнесом. Сильно скучили за цією атмосферою офіційних ігор?

– Саме за атмосферою дуже скучив. Але оскікльки гра була на виїзді, то не вдалось відчути її на повну. Тому зараз з нетерпінням очікую на домашній матч у Тернополі, адже там, на мою думку, люди особливо люблять футбол, дуже палко підтримують нас. Можна сказати, живуть футболом та очікують на кожен матч не менше за гравців.

– Цікаве співпадіння: останній матч за Ниву перед орендою в Динамо ви провели саме проти Агробізнеса. З ним же зіграли одразу по поверненні. Якщо порівняти ці дві гри, що змінилося за вашими відчуттями? Чи стали ви сильнішим за цей час?

– Так, дійсно цікаве співпадіння. Так виходить, що з Агробізнесом у нас завжди напружені поєдинки, з мінімальною кількістю моментів, і я б сказав що ці дві гри за перебігом подій були схожі одна на одну. Якщо говорити про мої відчуття, звичайно, в першу чергу я став більш впевнений в собі, у своїх діях. Проте це тільки перший матч, і якісь висновки робити ще рано.

– Пауза у майже чотири місяці в Першій лізі важко переноситься? Знаю, що багато гравців та тренерів скаржаться на таку тривалу перерву.

– Звичайно, переноситься важко. Проте, у нашому випадку відбулась зміна тренерського штабу. І я вважаю, що така тривала перерва зіграла нам на руку, тому що в нас було достатньо часу щоб повністю ознайомитись з новими вимогами, та повноцінно підготуватись до продовження сезону.

– От, до речі, взимку Ниву очолив Олег Дулуб. У порівнянні із іншими тренерами, з якими ви працювали, збори у Дулуба були важчими?

– У кожного тренера свій підхід. Хтось дає дуже багато бігової роботи, хтось більше роботи з мʼячем. Будь-які збори по своєму важкі. У Дулуба – не виключення.

– Ви працювали із різними тренерами, але чим пан Дулуб відрізняється від інших? В чому його, так би мовити, Х-фактор?

– Я дотримуюсь принципу: ніколи не порівнювати тренерів. У Олега Анатолійовича дуже цікавий підхід до тренувального процесу. Подобається те, що він відкритий, дуже багато спілкується з гравцями.

– Наскільки продуктивним для вас був період в Динамо? Чому ви навчилися у складі київської команди за цей час?

– Однозначно, дуже продуктивним. Для мене це дуже великий досвід, який в майбутньому точно пригодиться.

– Чи є у вас розчарування з того приводу, що ви так і не отримали шансу дебютувати за Динамо?

– Звичайно, хотілося дебютувати. Розчарування було, але я розумів, що на цьому не потрібно зациклюватися. Це вже минуло, потрібно рухатись далі.

– З кимось з киян зберегли дружні взаємини?

– Так, з Тарасом Михавком.

– А хто для вас найсильніший центральний захисник у світі? На кого рівняєтеся?

– Для мене це Серхіо Рамос. Але якщо говорити про чинних футболістів, то подобається гра Іллі Забарного.

– Попереду матч із Пробоєм, який опустився в зону прямого вильоту з Першої ліги. Цей факт не впливає на ваш настрій? В чому головна небезпека від цього суперника?

– Перша ліга зараз, на мою думку, дуже рівна. Можна навіть взяти, до прикладу, останній тур, де команди з нижньої частини таблиці здобули впевнені перемоги. Те, що Пробій опустився у зону вильоту на нас ніяк не впливає. Це небезпечна команда, яка грає у дуже силовий та вертикальний футбол. Ми з повагою ставимося до будь-якого суперника, але у нас є своя ціль – перемагати у кожному матчі, і ми будемо робити все на футбольному полі, щоб її виконати.