Безпосередньо і в записі переглянув усі три вівторкові матчі кваліфікації Ліги чемпіонів. Усі три завершилися внічию, але при цьому всі вони були зовсім не схожі один на одного.

Левськi – АЕК – 0:0

Мабуть, із трьох вівторкових ігор ця вважалася найменш цікавою. Болгарський клубний футбол у дуже поганому стані, тому АЕК вважався, та й залишається, фаворитом пари. Однак Левські, який перервав 14-річну чемпіонську серію Лудогорця і вперше з 2009 року став чемпіоном країни, у єврокубках виглядає напрочуд класно. Болгари вибили чемпіонів Румунії з Крайови, двічі обіграли Кайрат, який рік тому грав в основній стадії Ліги чемпіонів, і у вівторок гідно виглядали проти чемпіона Греції.

Щоправда, є одне "але". У Греції чемпіонат ще не стартував, а в єврокубках команда розпочала свій шлях саме з цього поєдинку. До цього АЕК зіграв лише один офіційний матч, несподівано програвши у Суперкубку Еллади, хоч і в серії післяматчевих 11-метрових, ОФІ з острова Крит.

Для нас цей поєдинок був цікавим ще з однієї причини – влітку в АЕК перейшов гравець збірної країни Олександр Зубков, який дуже непогано в останні сезони виглядав у Трабзонспорі. Загалом АЕК дуже ґрунтовно посилився, витративши на новачків загалом майже 20 млн євро. Найдорожчим з них став відомий хорват Ловро Маєр, який перейшов із Вольфсбурга, що вилетів із Бундесліги, за 6 мільйонів. Зубков коштував чемпіонам Греції чотири.

Однак усі очікування виявилися марними. Матч вийшов безгольовим і, мабуть, найменш видовищним із цих трьох, а Зубков вийшов на поле лише на 81-й хвилині.

Напевно, більш справедливим був би рахунок 1:1, але надто неточними були команди в заключній стадії атаки. З 27 ударів по воротах лише чотири припали у площину, причому три з цих чотирьох ударів завдали господарі. Рахунок дуже непоганий для гостей, які залишаються фаворитами перед домашнім матчем-відповіддю.

Динамо Загреб – Вікінг – 2:2 (Бельо, 6, Лисиця, 10 – Крістіансен, 26, Трипіч, 39)

Вікінг теж сенсаційно став чемпіоном своєї країни. Це був перший титул Вікінга з 1991 року, тобто 34 роки клуб зі Ставангера не міг виграти чемпіонат. Але варто сказати, що і в нинішній першості (а в Норвегії вона проходить за схемою весна-осінь) клуб виглядає чудово. Він довгий час лідирував, а зараз відстає від Буде-Глімта на одне очко.

Як і АЕК, чемпіон Норвегії стартував із цієї стадії, і стартував гідно. Це був найцікавіший матч із усіх трьох вівторкових, у якому атака явно домінувала у протистоянні з обороною. Динамо мало дуже велику перевагу, як територіальну, так і за статистикою. Удари по воротах – 23:6, 2,45 проти 0,76 – xG, кутові – 9:3, володіння м'ячем 60% на 40, точність передач 81% на 73…

Хорвати дуже потужно розпочали матч і вже до 10-ї хвилини вели 2:0. Але, хочете вірте, хочете – ні, була впевненість, що це далеко не все, що Вікінг і довів. Два чудові паси Тобіаса Мої на форвардів, і вже до перерви рахунок був рівним. У другому таймі Вікінг тільки оборонявся і знову не дуже вміло. Проте динамівців підвело те, що й учасників першої пари – неточність! 10 ударів завдали господарі після перерви, і лише один раз м'яч відбив норвезький воротар.

Так що і в цій парі все вирішиться у поєдинку у відповідь, і шанси, на мій погляд, 50 на 50. На секундочку: у чемпіонаті Норвегії Вікінг виграв усі сім домашніх матчів, забивши в них 25 м'ячів, тобто більше 3,5 в середньому за гру!!!

Фенербахче – Ліон – 1:1 (Грінвуд, 47 – Опенда, 40)

Мабуть, найцікавіша пара з усіх. Ще б пак: нечемпіонський потік традиційно цікавіший за чемпіонський!

Чесно кажучи, не уявляю, яких ще гравців потрібно підписати Фенербахче, щоб команда почала перемагати. У чемпіонаті вона стартувала з поразки від скромного столичного Генчлербірлігі, хоча вела у рахунку. До Таліски, Шкріняра, Нельсона Семеду, Гендузі, бразильського воротаря Едерсона та інших зірок влітку приєдналися захисник Аке, нападники Мурічі і Лукаку, півзахисники Грінвуд і Нголо Канте… Влітку Фенер накупив гравців на 79(!) мільйонів євро, причому половину цієї суми коштував лише Мейсон Грінвуд з Марселя.

Він врятував Фенербахче від чергової ганьби, зрівнявши рахунок чудовим діагональним ударом на самому початку другого тайму. Але об'єктивно Ліон багато в чому завдяки передачам Толіссо і Мортона, а також швидкості орендованого в Ювентусі Опенда, що розривав оборону турецької команди, виглядав як мінімум не гірше. А біля інших воріт лівий захисник Абнер не міг упоратися з Грінвудом. Ці двоє – Опенда та Грінвуд – і забили по голу, і завдали найбільше ударів – по чотири з 12-ти у кожної команди.

Матч-відповідь обіцяє бути дуже цікавим, і я не здивуюся жодному з можливих результатів, хоча Ліон виглядає перспективніше. Щобільше, порівняно із празьким матчем минулого етапу прогрес команди помітний.