Італія була прикладом країни, де посеред звітного тижня вирішили зіграти кубкові матчі. А оскільки тут півфінальна частина змагання й досі розтягнута на два матчі, то ця історія з нами точно надовго. Туринському Ювентусу довелось стати господарем першим у дуелі проти римського Лаціо, і, якщо вірити словам представників "Старої Синьйори" перед грою, налаштованим колектив Массіміліано Аллегрі був дуже серйозно.

У той самий час новому головному тренеру "бьянкочелесті" Ігору Тудору просто не пощастило — такий матч і такі проблеми з кадровими резервами. А ще й під нову тактичну схему треба продовжувати перелаштовувати власних підопічних, тож проблем у "орлів" було вже достатньо, тоді як сама гра ще й не починалась.

На полі ж Альянц Стедіум цього вечора ми не побачили нічого незвичного у виконанні господарів. Юве спробував атакувати на старті, але із створенням першого гольового моменту явно затягнув, тоді як найбільш цікавим виявився момент із падінням Камб’язо на лівому фланзі штрафного на 11 хвилині. Там було пенальті, узагалі-то, бо Весіно просто вдарив суперника по ногах, коли той вискочив у нього з-за спини під час спроби вибити м’яч.

І якщо щодо цього питань не було ні в нас, ані в головного арбітра, то тільки на VAR можна було побачити, що десь там, у розвитку епізоду, постраждали опинився в офсайді під час грою головою від Влаховича. Загалом, усе складно, але рішення арбітрів було слушним, тому проїхали й продовжили грати в футбол. Такої собі якості футбол, у першу чергу від Лаціо, бо на додачу до всіх проблем гостей додалась ще й травма Дзакканьї. Просто не щастить.

Але Юве всіма цими тонкими моментами наче й не намагався скористатись. Команда Аллегрі грала так, наче в неї вже є якась подушка безпеки, бо вперед явно не квапилась, а позаду на рівному місці міг виникнути момент накшталт ситуації в Луїса Альберто, коли трохи випадковий удар головою на завершення подачі з правого флангу опустив м’яч на поперечину чужих воріт.

Можливо, саме це трохи розбудило туринців, бо на початку другого тайму вони виглядали свіжішими, тоді як у суперників відбулась чергова, але вже тактичного плану, заміна, після якої Лаціо одразу й пропустив. Камб’язо з глибини розрізав центр чужої оборони передачею на К’єзу, а той у зоні перед штрафним розібрався з ударом під праву стійку.

Як виявилось у подальшому, цього для Юве в цій грі було достатньо для того, аби почати грати в свій улюблений футбол за рахунку 1:0, тоді як суперники нічого не запропонували у відповідь та ще й помились трохи пізніше за завершення повної години ігрового часу та пропустили вдруге. Цього разу Влахович розкидав суперників фінтами з відскоку на правому фланзі штрафного й пробив під дальню стійку.

Потім тренери почали проводити чергові ротації. Хоча що там міг змінювати Тудор за такого резерву — незрозуміло. Лаціо було важливо не пропустити втретє, бо тоді було б узагалі все сумно. І хоч із цим римляни впорались, хоча момент того ж Гатті також не можна було залишати поза увагою. Загалом, Юве просто був більш боєздатним цього вечора. А як буде 23 квітня в Римі? 

Ювентус — Лаціо 2:0
Голи: К’єза, 50, Влахович, 64

Ювентус: Перін — Гатті, Бремер, Даніло — Камб’язо (Веа, 81), Маккенні (Алькарас, 89), Локателлі, Рабіо, Костич (Алекс Сандро, 88) — Влахович (Кін, 86), К’єза (Їлдиз, 81).

Лаціо: Мандас — Гіла Фуентес (Хісай, 81), Романьолі, Патрік (Казале, 46) — Андерсон, Гендузі, Весіно, Марушич — Альберто (Камада, 72), Дзакканьї (Ісаксен, 14) — Іммобіле (Кастельянос, 83).

Попередження: Гатті, Веа