Кубок Іспанії був тією подією, яка прикрашала наші вечори посеред звітного тижня. Яскраві матчі за участі двох каталонських команд, Жирони та Барселони, на чвертьфінальній стадії напередодні отримали продовження у вигляді не менш інтригуючого двобою на Метрополітано поміж мадридським Атлетіко та андалузькою Севільєю, які в своїй історії неодноразово щось ділили поміж собою на внутрішній арені.

Але цього разу про протистояння команд Дієго Сімоне та Кіке Флореса подібного сказати було не можна, бо "матрацники" так нічого й не змогли продемонструвати в Суперкубку Іспанії проти великих опонентів, тож переломити невдалий хід подій у чемпіонаті за рахунок гарного настрою було важкувато. Але нещодавнє столичне дербі проти Реала Атлетіко явно вдалось, чого не скажеш про виїзд Севільї до Жирони (1:5), на тлі якого й підходили "нервіонці" до звітної дуелі.

Обидві команди з проблемами, але обидві хочуть якнайшвидше це виправити. Із цими вихідними позиціями все було зрозуміло від самого початку, і ніщо іншого це нам не віщувало, окрім як важкого протистояння для перегляду. Помірні швидкості обрали що господарі, що гості, і ніхто при цьому не хотів тягнути на себе ковдру під час створення гольових моментів. У порівнянні з тим, що ми бачили вчора — небо й земля.

Але посеред першого тайму несподіваний ривок із правого флангу до штрафного від Моліни завершився призначенням пенальті через фол Маркао проти нього. Однак доля завадила відзначитись "легким" голом Грізманну, і той послизнувся безпосередньо перед моментом удару й відправив м’яч на трибуни. Проблема полягала в тому, що відтоді Атлетіко володів ініціативою й узагалі нічого не міг створити.

Тож ми тривалий час переглядали футбол без гольових моментів, що пізнім вечором було ще тим видовищем. Замінами після перерви тренери намагались розкачати хід протистояння, але ці спроби були марними до певного часу. Севілья із свого боку вигадала лише відправити Рамоса до чужого штрафного в пошуках забитого м’яча, і одного разу він був до цього дуже близьким, але розіграш кутового на правому фланзі завершив ударом над воротами на дальній стійці.

Це вже трапилось тоді, коли "матрацники" не просто двічі спрямовували м’яч у ворота гостей із офсайдів, а й відзначились повноцінним голом у межах правил. Корреа та Депай вийшли догравати замість основної пари нападників Мората – Грізманн і свою нагоду не змарнували. Нідерландець забив на завершення прострілу аргентинця з правого флангу на 79 хвилині, після чого потрібно було лише втримати рахунок.

Якщо чесно, то овертаймів у цій грі взагалі не хотілось бачити, бо за такого темпу можна було й не дочекатись серії пенальті та піти відпочивати. І коли на 90+5 хвилині Барріос спочатку привіз момент на власні ворота втратою м’яча на правому фланзі, після чого стрибнув у ноги Ламелі вже в межах штрафного, то в голові були тільки погані думки про цей учинок захисника. Але VAR показав, що він спочатку зіграв м’яч, тож Атлетіко все ж таки свого домігся.

Атлетіко — Севілья 1:0
Гол: Депай, 79

На 26-й хвилині Антуан Грізманн (Атлетіко) не забив пенальті (промах).

Атлетіко: Облак — Моліна (Льоренте, 56), Хіменес, Вітсель, Ермосо, Ліно — Де Пауль, Коке, Сауль (Барріос, 56) — Мората (Депай, 66), Грізманн (Корреа, 65).

Севілья: Нюланд — Навас (Хуанлу. 69), Маркао, Рамос, Ньянзу, Педроса (Акунья, 83) — Сумаре, Соу (Мір, 83), Торрес (Ракітич, 51) — Ромеро (Ламела, 70), Окампос.

Попередження: Хіменес, Ермосо, Коке — Торрес, Педроса, Ламела, Ракітич