За чемпіонськими перегонами в іспанській Ла Лізі українські вболівальники спостерігають, передусім, через участь у них каталонської Жирони, і окрема група індивідуальних прихильників мадридського Реала з подвійною енергією підтримує "бланкос" на цьому шляху, адже в складі команди Карло Анчелотті виступає український воротар Андрій Лунін.

У рамках двадцять восьмого туру національної першості "галактікос" на власному полі приймати Сельту з Віго, що становило для них чергове випробування, адже суперникам у боротьбі за виживання фактично нічого було втрачати в матчах проти відвертих фаворитів. І оскільки галісійський колектив розпочав останнім часом набирати очки під орудою Рафаеля Бенітеса й виходити із небезпечної зони, то зупинятись "кельти" не мали намірів.

У матчах чемпіонату Іспанії поміж відвертим фаворитом та відвертим аутсайдером останні мають або робити сміливий перший крок, і бажано — швидкий, або взагалі відмовитись від атак і чекати на диво біля власних воріт та сподіватись на майстерну гру голкіпера й футбольне везіння. У Сельти цього вечора був тільки воротар Гуайта на полі, тоді як решта партнерів виконувала незрозуміло, яку роль.

Галісійці одразу сіли в глухий захист за спроб опонентів оформити швидкий забитий м’яч і вчасно не зреагували на появу можливості перехопити ініціативу, коли Реал відійшов від чужих воріт у спробі перезарядити власні батарейки. А коли "галактікос" розпочали чергову спробу штурму, то дала про себе знати перша за гру влучна подача Модрича з кутового на правому фланзі, яку голкіпер Сельти завадив завершити головою Рюдігеру, після чого ще й потягнув перше добивання від Вінісіуса на дальній, але з другої спроби бразилець таки відкрив рахунок.

Команда Анчелотті таким чином упоралась із своїм завданням на першу половину, нехай і не настільки швидко, як це початково намітила для себе. У подальшому Реал намагався діяти більш обачно та концентрувався на просторі в центрі поля, тому в гостей навіть почали з’являтись можливості проводити власні атаки у відповідь. Не дуже впевнені, щоправда, але Аспас таки розім’яв Луніна на стрічці перед перервою.

У другому ж таймі про Андрія ми взагалі й згадувати забули, бо банально не було приводів, а команда Бенітеса натомість закрилась у захисті та намагалась… Ніхто так і не зрозумів, що вона намагалась зробити. Реал своїми кволими ударами на завершення лише домальовував яскраву статистику Гуайті, від чого той точно б не відмовився.

Але іспанському воротареві на 79 хвилині відверто не пощастило, коли Модрич знову викрутив навіс від кута поля на голову Рюдігеру, той влучив у поперечину, а відскок від неї полетів у спину воротарю та далі за лінію. Прикрий автогол, нічого сказати. Навіть захиснику Карлосу Домінгесу потім не настільки прикро було зрізати м’яч у власні ворота, після подачі з лівого флангу від Вінісіуса, бо команда з Віго на той момент уже розвалилась.

Анчелотті тим часом продовжував свою ротацію й зрештою забити дали навіть Гюлеру. І тут цікаво подивитись за реакцією українських уболівальників на швидкий штрафний без свистка від Крооса перед чужими володіннями, із якого гольовий пас потім віддавав на турка Себальйос. Не в рамках "духу футболу", еге ж? Чи як там діставалось Дмитрові Криськіву з Шахтаря? Чи після трьох пропущених той "дух" кудись випаровується. Загалом, розгром, але з одним голом Реала він би виглядав несолідно.

У наступному турі мадридський Реал зіграє в гостях у памплонської Осасуни, а Сельта з Віго завітає до андалузької Севільї.

Реал — Сельта 4:0
Голи: Вінісіус, 21, Гуайта, 79 (авт.), К. Домінгес, 88 (авт.), Гюлер, 90+4

Реал: Лунін — Васкес, Рюдігер, Фернандес, Менді — Камавінга (Себальйос, 89) — Вальверде, Модрич (Кроос, 83) — Діас (Чуамені, 83) — Родріго (Хоселу, 73), Вінісіус Жуніор (Гюлер, 89).

Сельта: Гуайта — Манкільйо, Старфельт, Нуньєс, Санчес (Серві, 60) — Мінгеса (Сотело, 77), Бельтран (К. Домінгес, 77), Де Ла Торе, Бамба (Альєнде, 60) — Аспас, Ларсен (Дувікас, 83).

Попередження: Камавінга, Вінісіус — Де Ла Торе, Мінгеса, Манкільйо