- Дмитре, найактуальніше запитання щодо вас стосується майбутнього: чи побачимо вас у наступному сезоні у футболці Говерли?
- Спробувавши свої сили в Прем’єр-лізі, я зрозумів і вже говорив це: моя мета – виступати саме на цьому рівні. Влітку я отримав конкретне запрошення від одного з клубів елітного дивізіону, але оскільки Говерла теж зберегла в ньому пропису, то пріоритетним для мене є варіант саме з ужгородським клубом. Нещодавно я розмовляв із керівництвом, і мене запевнили, що в Ужгороді розраховують на мене й надалі, тож зроблять усе, аби наша співпраця продовжилася.
- Утім, наскільки відомо, контракт із Говерлою добігає свого кінця…
- Так, контракт закінчується в кінці червня, але, по-перше, я й досі залишаюся гравцем ужгородців, а, по-друге, думаю, незабаром продовжу контракт із командою. Я буду радий залишитися в Ужгороді.
- Ваше рішення прямо пропорційно залежало від того, чи залишиться Говерла в Прем’єр-лізі?
- Звичайно. Не приховуватиму: якби Говерла вилетіла, то я залишив би команду. Але це не примха. Вважаю, кожна людина прагне розвиватися і йти вгору до вищого рівня. Між Прем’єр- і Першою лігою існує дуже велика різниця, і повертатися до нижчого дивізіону я не хотів. Тому думки про те, що треба шукати прем’єр-лігову команду, в мене були.
- Якщо ви отримаєте спокусливу пропозицію від іншого ФК, обиратимете? Чи рішення зостатися в Ужгороді принципове й безповоротне?
- Річ у тім, що така пропозиція вже була… Але на цьому етапі я готовий залишитися в Ужгороді.
- Відхід із команди Олександра Севидова вас бентежить?
- Ми з Олександром Володимировичем пропрацювали довго, до Ужгорода ще було півтора року в Кримтеплиці, тому в сумі виходить три з половиною роки. Вони однозначно не минають безслідно. Це – спеціаліст, який навчив мене дуже багато чому, тому мені, звичайно, не дуже хотілося, аби так сталося. Але якщо вже склалися такі обставини, то ухвалювати рішення мав лише він і ніхто інший. Думка футболістів у таких випадках, на жаль, не має жодного впливу.
- Ви знаєте клубну кухню Говерли зсередини: як вважаєте, чи достатньо мотивів мав Олександр Севидов для того, щоби так сильно хотіти залишити Говерлу?
- Якщо він так вирішив, певно й мотивів у нього було достатньо. Але коментувати це я і не хочу, і не маю права.
- Дмитре, за підсумками попереднього сезону ви з вісьмома результативними передачами у списку найкращих асистентів ліги поступилися тільки Даріо Срні (12). З іншого боку, ваша команда посіла всього лиш 15 місце, тож, чи вважаєте сезон успішним для себе?
- Вважаю, що другу частину чемпіонату провів слабше, ніж першу – з колії вбила травма, через яку довелося пропустити кілька турів. Тому, в принципі, не зробив усе те, що можу. Проте якщо зауважити, що цей сезон став для мене дебютним у Прем’єр-лізі, то можна його назвати для мене цілком нормальним: сказати, що він виявився якимсь супервдалим я, звісно ж, не можу, але й провальним – теж ні.
- До речі, про дебютний сезон: ви спробували свої сили в Прем’єр-лізі лише у 29 років. Якось Юрій Паньків розповідав мені, що у 24, граючи в Другій лізі, хотів завершувати кар’єру через "безперспективність". Ви буквально два-три роки тому вірили в те, що рано чи пізно дістанетеся найвищого ешелону?
- Ну, про завершення кар’єри я ніколи й не думав. Та й нині мені буде лише 30 років – наголошую, що ТІЛЬКИ 30. І я почуваюся набагато краще, ніж у 23 чи 25. Чому так пізно дебютував? Можливо, до мене тільки тепер прийшов якийсь досвід. А щодо віри – так, я завжди вірив. Мабуть, просто не склалося раніше, та й усе. Всьому свій час.
- Повертаючись до теми результативних передач: чи є цей момент показовим у вашій кар’єрі й чи такі показники є характерними у вашій грі?
- Так. Коли я лише починав грати у футбол, мене завжди вчили, що фланговий півзахисник має за гру зробити 7-8 прострілів, і цей показник буде хорошим. Тому я й досі прагну до цього щоматчу. Із самого початку я налаштовувався на конкретні дії: швидко пройти флангом і навісити. По ходу кар’єри партнери часто забивали після моїх асистів. До речі, Олександр Севидов завжди акцентував увагу на тому, що футболісти мають у повній мірі використовувати свої сильні сторони: швидкість, дриблінг, передачі – у кожного свої є плюси. Тому я просто намагався робити те, що у мене добре виходить.
- На ваш особистий погляд, що потрібно змінити Говерлі, щоб не потрапити у зону вильоту і наступного сезону?
- Гадаю, одна зміна відбулася сама собою: тепер до футболістів і команди в цілому прийшов необхідний досвід, адже не лише для мене цей сезон був дебютним в еліті. Гадаю, керівники клубу теж робить певні висновки, але про них краще запитати у них самих. В цілому ж, думаю, ми стали на сходинку вищими й дорослішими. З іншого боку, я розумію, що нам просто пощастило, адже дуже неприємна ситуація склалася з Кривбасом. У наступному сезоні маємо виступити набагато краще.
- А хто повинен зробити висновки насамперед: гравці чи очільники клубу?
- Думаю, поділ у цьому випадку недоречний: їх повинні зробити ті й інші.
- Про прізвище не запитуватиму, але чи ви вже знаєте прізвище нового тренера Говерли?
- Прізвище тренера нам іще не назвали, сказали, що по приїзду з відпустки ми про все дізнаємося. З Інтернету чув, що ним стане Олег Таран, але згодом зустрів інформацію, що це неправда. Тож про все дізнаємося у вівторок на командному зібранні.
Анатолій Волков, Football.ua
