Майже дев’ять місяців промайнуло з того моменту, як пролунав останній свисток арбітра матчу Колос — Минай Романа Блавацького, який станом на 12 грудня 2021 року напевно й у найстрашнішому сні не міг собі уявити, що та його дія в рамках 18 туру стане заключною для всього футбольного сезону на теренах нашої країни. А далі був черговий виток агресії проти України, і футбол, як і всі інші задоволення буденного життя, стали на тривалу павзу. Проте вольовим рішенням удалось вивести гру №1 із стану анабіозу, і тому в День Державного прапора України ми стали свідками початку нової кампанії.

Урочиста церемонія відкриття сезону-2022/23 української Прем’єр-ліги відбувалась на головній арені країни — НСК Олімпійський, де в цей святковий день зустрічались донецький Шахтар, якого суто формально проголосили переможцем попереднього розіграшу, та харківський Металіст 1925, для якого цей сезон узагалі був тільки другим у власній історії в "елітному" дивізіоні.

Певна річ, що "гірники" зазнали суттєвих змін через черговий виток агресії, бо їхня новітня історія була безпосередньо дотичною до активного залучення якісних іноземних виконавців. Шахтар змінив навіть тренера, тому хорватському спеціалісту Ігору Йовичевичу довелось формувати геть нову команду з переліку тих виконавців, які були досяжними. Не обійшлось і без придбань, а вже в звітній зустрічі ми побачили одразу чотирьох новачків донеччан: флангових захисників Лукаса Тейлора та Богдана Михайліченка, над якими в центральній лінії розташовувались Іван Петряк та Невен Джурасек.

У звичному стилі Шахтар намагався домінувати над суперником під час першої половини звітної гри, однак харків’яни одразу визначили межі дозволеного пресингу проти себе, за першої ліпшої нагоди вибігаючи до контратак. Цікавим фактом на цьому тлі є те, що господарі поля значно переважали суперників за кількістю спроб виконати постріли з будь-яких дистанцій, але найбільш загрозливий момент мали саме гості. Виключно дивовижна реакція Анатолія Трубіна врятувала команду Йовичевича, коли подачу з лівого флангу від Ременюка в центрі воротарського ударом головою завершував Русин.

Шахтар більшість своїх спроб уразити чужі ворота виконував із дальньої дистанції, але чи то занадто вологе поле, чи то просто незвичність факту проведення офіційної гри, постійно заважали Мозілю забирати м’яч до рук. На відскоках "гірники" втрачали чи не найкращі свої нагоди відкрити лік голам нового сезону УПЛ, але все ж таки команді Валерія Кривенцова вдалось показати цілісність оборони до свистка на перерву. Гра в першому таймі була настільки динамічною, що арбітр навіть не компенсував жодної хвилини через відсутність затримок.

У другій половині гри Металіст 1925 повністю віддав контроль м’яча суперникам, а Шахтар відчайдушно наполягав на відкритті рахунку. Проте за безліччю флангових передач у виконанні "гірників" ми не бачили жодної справді конструктивної спроби підійти до чужих воріт. Усі стандартні положення у виконанні Михайла Мудрика завершувались промахами над обома дев’ятками, хоча з гри найбільш зірковий виконавець лінії атаки Йовичевича навіть примудрився одного разу влучити в поперечину.

Господарі поля найбільш активно виглядали в середині другого тайму, але їх потім банально не вистачило на фінальний штурм. Команда Кривенцова на цьому тлі навіть отримала кілька непоганих моментів для виходів у контратаки, однак реалізація моментів шкутильгала на обидві ноги в обох клубів.

У наступному турі донецький Шахтар зіграє домашній матч проти криворізького Кривбасу, а харківський Металіст 1925 буде приймати одеський Чорноморець на тому ж таки НСК Олімпійський, проте на день раніше.

Шахтар — Металіст 1925 0:0

Шахтар: Трубін — Тейлор, Кривцов, Матвієнко, Михайліченко — Степаненко — Петряк (Очеретько, 76), Джурасек, Судаков (Бондаренко, 61), Мудрик — Сікан (Тотовицький, 60).

Металіст 1925: Мозіль — Шершень, Безуглий, Курило, Рудавський — Мартинюк, Кравченко (Дудік, 78) — Русин, Габелок, Ременюк (Дмитренко, 78) — Зубков (Бичек, 70).

Попередження: Очеретько — Ременюк.