Усі українські вболівальники, напевно, мають пам’ятати початок серпня в рамках національної першості та те, як київські Оболонь та Динамо в півзабутому столичному дербі влаштували поміж собою справді запекле протистояння. Тоді перемогу здобула саме команда Мірчі Луческу, але після того довкола "біло-синіх" відбулось чимало подій, геть не кожна з яких мала гарні наслідки для клубу.

Утім, адаптаційний період в "еліті" українського футболу й для "пивоварів" під орудою Сергія Лавриненка видавався не таким уже й легким. Як мінімум, до звітного протистояння в рамках 1/8 фіналу Кубка України вони підходили з чотирма поспіль офіційними матчами без перемог — саме стільки минуло після звитяги в гри проти Звягеля на попередньому етапі. І, що ще гірше для Оболоні, за цей час на її рахунку не опинилось більше жодного забитого м’яча.

Кубок завжди був таким специфічним змаганням, у рамках якого тренери команд-фаворитів могли дозволити собі трохи експериментувати зі стартовим складом та подекуди випробувати гравців молодіжних команд на проблемних позиціях в якості ротації. У жодному разі ми не повіримо, що тієї самої молоді в академії Динамо наразі немає для того, аби зіграти проти Оболоні з перших хвилин, але Луческу зробив усього дві заміни, у порівнянні з грою кілька днів тому, чим відверто здивував.

А ось його команда, навпаки, потім узагалі нічим не здивувала, коли пересувалась полем від початку гри в такому темпі, ніби все бачила в тому житті. Жодної ініціативи в атаці від "біло-синіх", хоча де там розгулятись проти суперника з якісним вишкілом гри в захисті. До речі, Валерій Іващенко не злякався ротації та випустив майже повністю видозмінений склад, нехай і в ньому переважали гравці суто захисного спрямування.

Але яка різниця була Оболоні до того, якщо в першій половині стартових 45 хвилин суперники взагалі нічого не змогли створити? А вже потім "пивовари" не просто почали розкриватись у поодиноких атаках, а реально претендувати на забиті м’ячі. Проте знову ми акцентуємо увагу на нападнику Краснопірі та його дуже посередній здатності забивати хоча б із перших трьох спроб за гру. Божевільні моменти були згаяні господарями до перерви, хоча суперників трохи налякати їм усе одно вдалось.

У другому таймі Луческу наважився хоча б на заміну одразу після перерви, за підсумком чого на полі з’явився Волошин. Опція непогана, але заграти одразу не змогла, а тим часом суперники на 57 хвилині різко підняли лінію власного пресингу та оформили забитий м’яч. Бражка обікрали на лівому фланзі захисту завдяки вчасному підкату від Косовського, після чого гольовим пасом під дальній удар Суханова відзначився той-таки Краснопір.

На цьому акції в атаці від Оболоні в цій грі себе майже вичерпали, бо перед нею поставало завдання виключно забезпечити собі надійну оборону. Це, начебто, і вдалось зробити, а начебто й ні, бо суперники все одно створили чимало нагод, під час яких господарів від голу рятувало тільки диво, або вже Кичак чи навіть поперечина про всяк випадок. Удари Буяльського, Сироти та Волошина в підсумку так і не проклали шлях до голу для "біло-синіх".

Таким чином від звітної пари команд у чвертьфіналі Кубка України зразка сезону-2023/24 зіграє Оболонь, тоді як для Динамо турнірний шлях добіг до завершення.

Оболонь — Динамо Київ 1:0
Гол: Суханов, 57

Оболонь: Кичак — Фатєєв (Мединський, 81), Вовкун, Приймак, Карась (Лук’янчук, 81), Осман (Прокопенко, 70) — Дубко, Косовський (Черненко, 80), Мороз — Суханов (Тарануха, 61), Краснопір.

Динамо Київ: Нещерет — Караваєв, Біловар (Сирота, 62), Попов, Дубінчак — Бражко (Рамадані, 62), Андрієвський — Ярмоленко, Буяльський, Діалло (Волошин, 46) — Беніто (Шепелєв, 73).

Попередження: Буяльський, Шепелєв — Дубко, Мороз.