Суботня частина чотирнадцятого туру української Прем’єр-ліги містила в собі одразу кілька протистоянь, за підсумком яких ситуація в турнірній таблиці могла набути якісного нового стану. І якщо київська Оболонь та полтавська Ворскла, свій матч проводили більше з акцентом на просування в напрямку екватору, то Олександрія та рівненський Верес зустріч на полі КСК Ніка проводили в більш приземленому контексті.

Річ у тім, що сумарно серія без перемог у чемпіонаті для обох команд тривала більше п’яти місяців, що аж ніяк не могло тішити їхніх уболівальників. Наслідки цього також були доволі прогнозованими — із кожним новим туром обидві команди спускались дедалі нижче за турнірними сходами й зрештою навіть закарпатський Минай почав видаватись не таким уже й далеким від їхнього розташування. Але важливим був контекст — у "червоно-чорних" до цього були дві зустрічі з іншими конкурентами в боротьбі за виживання, із яких команда Сергія Лавриненка не виграла жодної.

На відміну від своїх попередників, це протистояння розпочалось у заздалегідь відведений часовий слот, тож хоч у цьому плані сюрпризів у нас жодних не було. Однак дощ, який огорнув більшу частину території країни в цей день, Олександрію не омину, тому газон на стадіоні Ніка доволі швидко став схожим на басейн, у якому нещодавно спустили воду. Суцільні калюжі, які гравці охоче оминали б на власному шляху, але їх було настільки багато, що просто нікуди подітись.

Довелось грати хоч так і виходило в команд це спочатку дуже посередньо. Але на 18 хвилині стався цікавий момент у штрафному Вереса, коли Балан на дальній стійці повалив на газон Шулянського, на якого навіс із правого флангу виконував Плакса. Для арбітра це був чіткий сигнал до того, що треба призначати пенальті у ворота гостей, але удар Джевані в лівий кут Когут усе ж таки зумів парирувати.

Надалі в рівненців усе одно проглядались типові проблеми з триманням м’яча в атаці, що не дозволяло команді Лавриненка бодай щось запропонувати суперникам у відповідь. А ті були тому тільки раді, бо й самі дуже важко просувались надмірно зволоженим полем, а найбільшою мрією гравців були 15 хвилин у роздягальні для відпочинку. І якби Погорілий тоді під завісу тайму таки переграв воротаря ударом із лівого флангу штрафного під ближню стійку, до на другу половину можна б було й не виходити.

Гра була настільки важкою, що автоматично складалось розуміння важливості першого гола заради підсумкової перемоги. Звісно, якщо ти не атакуєш, то й розраховувати на забитий м’яч не доводиться, тому Верес у цьому плані був у прольоті. На відміну від суперників, які прагнули знайти свій шанс в атаці й знайшли його у вирішальний момент дуелі.

На 82 хвилині контратака через лівий фланг завершилась навісом Шулянського з лівого флангу на Безерру, і той ударом головою вразив дальній кут чужих воріт. Цікаво, що до цього, посеред тайму, у "червоно-чорних" виник момент із влучанням м’яча в поперечину за підсумком удару Шарая з пів кола перед штрафним. І оскільки тоді одні не забили, а потім забили інші, то останні й забрали заслужені три залікові бали.

У наступному турі Олександрія проведе домашній матч проти київської Оболоні, а рівненський Верес гратиме вдома проти харківського Металіста 1925.

Олександрія — Верес 1:0
Гол: Безерра, 82

На 21-й хвилині Джевані (Олександрія) не забив пенальті (воротар).

Олександрія: Шевченко — Скорко, Савченко, Логінов, Копина — Сігеєв (Кулаковський, 69), Шостак, Плакса (Кравченко, 87) — Джевані (Безерра, 69), Погорілий (Кулаков, 69), Шулянський (Базаєв, 90+2).

Верес: Когут — Балан, Курко, Жуліо Сезар, Вовченко (Шевченко, 67) — Кухарук (Світюха, 89), Кучеренко — Шестаков, Яго (Блізніченко, 80), В. Шарай (Ковалюк, 89) — Гайдучик (Гакман, 80).

Попередження: Логінов, Шостак, Скорко — Жуліо Сезар, Вовченко, Яго, Балан.