Житомирське Полісся цьогоріч уперше в історії взяло участь у матчах найвищого дивізіону українського футболу та одразу стало одним із претендентів на перемогу в чемпіонській гонці.

Головний тренер "вовків" Юрій Калітвінцев під час зимової павзи поділився враженнями від першої частини сезону у виконанні його команди.

"У основному, запоруко наших удалих результатів стала жага до навчання. У нас був короткий період підготовки, дуже багато нових футболістів при цьому з’явилось, але завдяки цьому, що хлопці були дуже мотивованими й під час кожного тренувального заняття вони старались навчатись.

Тому кожного дня, нехай і маленьким кроком, але ми йшли вперед. Це завдяки їхньому ставленню до команди, до якої вони прийшли. І, звісно, ті гравці, які були, вони знали наші вимоги й їхнє завдання було в короткий термін звести все в єдине ціле. На словах це легко, а по суті, коли готуєш команду під час змагального процесу, трапляються негаразди. Але ми впорались.

Найкраща мотивація — це бажання всім разом добитись результату, позитивного, певна річ. Друге — це повага до нашого президента клубу. Людина створила для нас усі умови і ми не могли не відповісти йому взаємністю.

Нам було потрібно правильно використати те, що нам надали, а саме — у футболістів не було жодної ситуації, щоб сказати, що десь команда не їла, або були якісь інші побутові проблеми. Навіть, якщо вони виникали, ми могли на них не звертати увагу й були повністю сконцентровані на загальному результаті.

Я ніколи не забороняю хлопцям читати, дивитись, чути та слухати експертів. Але найголовніше — те, що ми обговорюємо між собою тут: на теоретичних заняттях, на тренувальних заняттях. Я не пригадую, щоб нас називали прямо лідерами. Я чув лише одне — що в нас немає гри і нічого. Але команда за 17 ігор (навіть більше) має всього три поразки.

Що таке якість гри? Це суб’єктивізм. Ми займаємось професійним видом спорту і як би не було — тут головне результат. У ідеалі — результат при хорошій грі. Але що таке хороша гра? Комусь подобається одне, комусь інше. Комусь просто не подобається наша команда і він розповідає, що ми погано грали, або, припустимо, нам десь повезло.

Але чим гірше про нас говорили, тим більше нас це загартовувало. Ми вірили в свої сили і знали чим нам займатись. Найголовніше — чесно дивитись одне одному в очі після гри. Тому зовсім нас не відволікали нас розмови про команду. У нас свої завдання і свій шлях. А розкачування човна до добра не доводить.

У короткий термін нам удалось створити футбольну родину. І розмови ніяк на нас не впливали, ми ставились до цього спокійно. Якщо про нас говорять, значить ми цікаві, значить ми конкурентноздатні, значить ми викликаємо інтерес у людей. Це добре, але це жодним чином не впливало на процес.

Я завжди виступаю за критику — за продуктивну. І деякі речі, які говорили про нашу команду, були доволі інформативними. Але коли йде критиканство, то за рахунок вже досвіду на це просто перестаєш звертати увагу, бо користі це не принесе, а шкоди — може. Критиканство — це жахливо. А критика — завжди повинна бути і потрібно правильно аналізувати цю критику. Зауважу, що в деяких моментах нам це навіть допомагало.

Чи буду я хвалити команду зараз? Я б відповів на це запитання вже після сезону. Бо на сьогодні ми бачимо лише проміжне. У нас кожна найважливіша гра — наступна. І кожна гра — це своя історія. А підбивати підсумки по чемпіонату потрібно після чемпіонату.

Чи потрібно зараз радіти, чи потрібно горювати, чи потрібно веселитись? Ми ще нічого не зробили. Це проміжний етап, це кінець року, але ще нічого не зроблено. Тому хвалити? Я завжди хвалю, коли є за що. А зараз я би похвалив команду, футболістів, за їх професійне ставлення до своїх обов’язків.

Процес триває, а коли процес закінчиться й закінчиться чемпіонат, ми можемо сісти, проаналізувати за що хвалити, за що сварити. На сьогодні я б не назвав це проміжним результатом, бо це ще не результат, а поточна ситуація.

Усі мої думки після матчу Дніпром-1 були про те, що робити далі, як правильно готуватись. Я чудово розумію, якою буде друга частина чемпіонату. Буде дуже складно. І мені дуже цікавий процес. А добре це чи погано — побачимо після чемпіонату.

Зимові трансфери? Ми постійно перебуваємо в активному пошуку. Це робочий процес. Про позиції: якщо ми побачимо гравця сильнішого, ніж гравця в нашій команді, то у нас професійний підхід. Нам, звісно, цікаво, що з себе являє людина, але це жорсткий і професійний вид спорту.

Тому ми не шукаємо конкретних позицій, це може бути будь-яка позиція. Ми активні, ми дивимось, команда в постійному процесі. Але штучну конкуренцію ми не збираємось створювати. Конкуренція заради конкуренції — ні. Проаналізувавши попередні трансфери, ви побачите, що всі, хто приходив, вони дійсно були сильними.

Було б непогано розвивати молодих гравців. Це цілодобовий процес і ми не стоїмо на місці. Але за гарні очі і хорошу поведінку ніхто брати не буде. Окрім цього всього, цікавлять якості й одне з найважливіших — чи хоче людина грати в цій команді і досягати успіхів. Чи він просто хоче прийти, отримати трохи в кишеню і піти. Ні, нас такі не цікавлять. Нам цікаві футболісти, з якими можна йти далі, далі, і далі. Нас цікавить душа команди.

Це футбольний процес і в паспорт ніхто не дивиться. Звісно, окрім паспортів однієї жахливої країни, яка напала на нас. Для всіх інших наші двері відкриті. Якщо це якісний футболіст, то немає значення легіонер він чи ні. Що стосується адаптації — то, звісно, потрібен час. Час потрібен.

У цьому році часу було мало, хлопці під’їжджали і під кінець зборів, і під час чемпіонату. Якщо проаналізувати ігри, то десь була і незіграність і непорозуміння. І під час чемпіонату ми старались ці кути зробити більш гладкими.

Будь-якій людині потрібна адаптація. Але, враховуючи, що в нас хороший мікроклімат в колективі, то ми сприймали кожного новачка, як рідну людину, яка прийшла в наш дім, яка готова в нашому домі жити й допомагати. Ми зустрічаємо із задоволенням і якщо людина показує, що вона тут серцем, то він не легіонер, не новачок, а член нашої команди.

Адаптація Бені Макуана, наприклад, минала не швидко і саме від голови. Що я маю на увазі: людина потрапила в незнайому країну, він прекрасно розуміє і підтримує нашу країну, у якій є війна. Він чудово це розуміє й погодився на переїзд сюди.

Але все було не так легко, спочатку на емоціях він здорово забігав. Але він — молодий юнак і йому потрібно ще багато чому навчитись. Ті проміжні нагороди, які він отримує — це лише аванс. Він має дані, але найголовніше — це тренувальний процес.

А решта — це ми показуємо нашим любим вболівальникам, чим ми займались впродовж тижня. Важливо концентруватись на тренувальному процесі, на навчанні. Ми готові допомагати далі розвивати ті якості, які в нього є, але багато чому ще треба навчитись. Останнім часом мені подобається те, як він горить в бажанні стати найкращим.

Скажу чесно, я раніше не знав з ким його порівнювали. Коли я отримав матеріали по ньому, став дуже уважно дивитись, то перше прізвище, яке спало на думку — Мбаппе. Коли ми вперше зустрілись із ним на тренувальному зборі в Австрії, то я сказав: не знаю, чи тобі про це говорили, але для мене ти чистий Мбаппе.

Так, і техніка бігу, антропометрія, та швидкість, яка є — то дійсно, перше, що приходить в голову — це Кіліан Мбаппе. Але бути схожим на Мбаппе і бути Мбаппе — це трошки різні речі. Якщо він стане в нашій команді Мбаппе — дай Бог.

Індивідуальна програма підготовки не є перенасиченою. Вона розрахована на те, щоб професійний спортсмен підтримував себе в тонусі і мав оптимальні кондиції перед початком навчально-тренувальних зборів. Тому хлопці попрацюють над цим, а вже на початку наступного року команда збереться.

На навчально-тренувальних зборах ми працюватимемо над тактикою і продовжимо роботу над фізичними кондиціями", — заявив український фахівець.

Нагадаємо, що житомирське Полісся йде на третій сходинці з двома очками відставання від пари лідерів — Дніпра-1 та Кривбасу.