Український футбол поступово виходить із зимньої сплячки й усе більше команд долучаються до поновлення розіграшу Прем’єр-ліги. Оскільки в суботу через трагічні події дворічної давнини ніхто в футбол із зрозумілих причин грати не збирався, то основна частина матчів вісімнадцятого туру національної першості перейшла на неділю та понеділок.

І одразу дві гри відкривали для нас цей ігровий день. Дніпровський Дніпро-1 завершив першу частину кампанії двома матчами без перемог, але вже на початку нової сторінки в історії цього сезону отримав непоганий шанс надолужити згаяне. У гості до команди Юрія Максимова навідався закарпатський Минай, який учергове зазнав суттєвих кадрових утрат під час трансферного вікна, тож його остання сходинка ризикує виявитись остаточною.

Господарі поля за будь-яку ціну хотіли, щоб домашні матчі в другій частині сезону вони проводили саме на домашній арені. Звітного дня ми переконались у тому, наскільки ця ідея може бути згубною для цілісності часоряду всього ігрового дня УПЛ. Три(!) повітряні тривоги: одна ще до початку матчу, що відклало його старт на 40 хвилин, та ще дві за ходом першого тайму, через що загалом матч завершився ледь не на дві години пізніше запланованого. Немає сумнівів у тому, що футболістів та тренерів обох команд такий перебіг подій так само не влаштовував.

Але домовились уперто чекати на можливість пограти в футбол, то й поготів — зрештою фінальний свисток ми таки почули, нехай із суттєвим запізненням. Сам матч починався з цілого ряду спроб Дніпра-1 оформити швидкий гол, на які суперникам просто нічим було відповісти доволі тривалий час. Минай помилявся в захисті, неквапливо йшов уперед до атаки й усе схилялось до того, що СК ось-ось має забити й остаточно підім’яти гру під себе.

Проте цього так і не сталось. І вже потім почались ці тривоги, які не просто збили темп атак команди Максимова, а взагалі ризикували перевернути хід подій на користь команди Желько Любеновича. Саме так, бо на другу вимушену павзу ми відходили під враженням від свіжоспеченого гола Ременяка на завершення подачі з правого флангу контратаки від Устименка. Дніпро-1 тоді ледь не вперше грубо обрізався в центрі поля.

А коли команди повернулись до гри, то Минай просто продовжував атакувати на хвилі успіху, тож навіть почало здаватись, що з цього дійсно може вийти справжня сенсація. Дніпряни невтомно продовжували йти вперед і створювати гольові моменти, але навіть тоді, коли м’яч влучав у поперечину під час удару Адамюка, ми вже не мали такого впевненого враження від їхньої гри.

Усе взагалі могло стати погано для господарів поля, коли на 39 хвилині Бабенко в центрі штрафного стрибнув у підкаті в ноги Ременяку, побачив перед собою жовте світло, а його команда на рівному місці отримала пенальті у власні ворота з претензіями на другий пропущений м’яч. Проте Кораблін Волинця ударом майже по центру воріт не переграв, що залишило СК у грі.

Добре, що потім наша гра більше не переривалась, тож ми могли спокійно додивитись її до завершення. Певна річ, що основне наповнення другого тайму складали виключно атаки господарів поля, і зрештою вони набили якісь фантастичні 25 ударів у бік чужих воріт, але результативним виявився лише один.

Пенальті отримав право пробити Дніпро-1 на початку другої половини гри за гру рукою від Корнійчука під час подачі з лівого флангу від Горбунова на дальню стійку. Цей фол, до речі, ще треба було розгледіти на VAR, хоча Максимов був упевнений у тому, що точно призначив би пенальті. У ворота своєї команди, напевно, якби тренував Минай. Піхальонок ударом із позначки в лівий кут зупинив зайві розмови.

І вже після цього розпочалась наче одна суцільна спроба СК остаточно врятувати цю гру й три залікові бали після неї, яка зрештою зазнала невдачі. Дніпро-1 атакував дуже багато й дуже багато створив гольових моментів, але яка різниця, якщо вирішальні удари постійно летіли бозна-куди, тільки не в площину? Один тільки Ківінда з появи на заміну міг відзначитись двічі, а що вже казати про гравців, які були на полі до цього?

Минай майже завжди перебував біля власних воріт, але на останніх хвилинах таки пішов уперед і навіть ледь не забив удруге. Але Попов пробив анітрохи не краще за суперників до цього, тож повної сенсації не трапилось. А ось часткова — трапилась, ще й яка! Дніпряни не перемагають три гри поспіль.

У наступному турі дніпровський Дніпро-1 гостюватиме в київської Оболоні, а закарпатський Минай прийматиме харківський Металіст 1925.

Дніпро-1 — Минай 1:1
Голи: Піхальонок, 51 (пен.) — Ременяк, 26

На 40-й хвилині Тимур Кораблін (Минай) не забив пенальті (воротар).

Дніпро-1: Волинець — Мірошніченко, Адамюк, Сарапій, Кравець — Бабенко, Рубчинський — Гуцуляк, Піхальонок, Очеретько — Філіппов (Ківінда, 76).

Минай: Кемкін — Дмитрук, Чуєв (Скиба, 85), Нємчанінов, Прокопчук, Корнійчук — Ременяк (Вакула, 64), Вітенчук, Петько, Кораблін (Семотюк, 74) — Устименко (Попов, 85).

Попередження: Бабенко — Кораблін