Кубкові дні посеред тижня розпочались в українському футболі. А оскільки команди вже встигли дістатись до півфінального етапу розіграшу турніру, то й матчів для перегляду залишилось не так уже й багато. Але ж які пари подарувало нам жеребкування! "Дербі 1936" поміж донецьким Шахтарем та одеським Чорноморцем узагалі заслуговувало на окрему увагу, бо команди поєднував не тільки спільний рік заснування, а й великий історичний контекст.

Оскільки стадія змагань була вже пізньою, команди відповідно встигли подолати певний шлях до неї. "Гірники" стартували з 1/8 фіналу, і хтось при цьому може сказати, що для них ігри проти рівненського Вересу та сумської Вікторії (двічі по 3:0) були лише розминкою перед головними баталіями. У "моряків" усе було навпаки — тут і важкий матч проти Лівого Берега з овертаймом, і перемоги над Кривбасом (2:1) та Зорею (4:1) мали місце, тож команді Романа Григорчука перед черговим складним опонентом ніяковіти точно не доводилось.

Одесити вийшли грати в свій фірмовий футбол із урахуванням тим кондицій, у яких вони наразі перебувають. Але цей сміливий учинок було помітно не одразу, бо Шахтар знову ввімкнувся в гру з перших секунд і встановив комфортний для себе ритм. Моменти на ворота Варакути при цьому посипались ледь не одразу й доволі швидко воротар Чорноморця був змушений виймати м’яч із сітки.

Не Егіналду чи Бондаренко, так Сікан із другої спроби, але все ж таки замкнув простріл Судакова з правого флангу штрафного. Таким чином команда Пушича підвела риску під інтенсивним початок гри з власного боку. Але далі Шахтар чомусь вирішив, що все — гру зроблено й суперники в паніці мають розбігтись від "сили", що стоїть навпроти них. Але ж ця історія не про "моряків", тож за шість хвилин виймайте, донеччани, і ви м’яч із власних воріт.

Трохи кострубато, але м’яч через серію відскоків таки дійшов із правого флангу від Бойчука до самотнього Штогріна на дальньому боці штрафного, а той розстріляв ворота. Від цього моменту начебто фавориту пари потрібно було все розпочинати з початку, тоді як Чорноморець, за великим рахунком, не потребував жодних змін. Атака в команди Григорчука працювала, як і мало б бути, проте із захистом усе ж таки виникло багато запитань.

У тому числі, знову відзначився в негативному контексті Володимир Салюк, бо такий "дешевий" пенальті привезти наприкінці першого тайму ще треба було примудритись. Дав по ногах Егіналду, а той потім упав на правому фланзі тоді, коли вважав за потрібне. Бондаренко ударом із позначки в правий кут знову вивів Шахтар уперед, а в Романа Григорчука було аж 15 хвилин для того, щоб щось вигадати нове.

Однак що могли одесити цього вечора запропонувати проти Судакова? Георгій двома сольними ривками по обидва боки поля після перерви фактично власноруч добив опонентів, і друга половина матчу більше перетворилась на його особисте шоу. Захист "моряків" при цьому діяв настільки пасивно, що лише викликав до себе додаткові запитання.

Але не в головного тренера — Григорчук усі ці моменти на досвіді міг би й передбачити, але ротації обмаль, тому й заміни від нього пішли аж наприкінці гри, яку всі з азартом додивлялись рівно до того моменту, коли замінили Судакова.

Фінальний свисток головного арбітра Віктора Копієвського з Кропивницького відправив до фіналу Кубка України донецький Шахтар, тоді як для одеського Чорноморця турнірний шлях добіг до завершення.

Шахтар — Чорноморець 4:1
Голи: Сікан, 12, Бондаренко, 44 (пен.), Судаков, 52, 79 — Штогрін, 18

Шахтар: Різник — Конопля, Бондар, Матвієнко, Азарові (Педріньйо, 46) — Криськів — Егіналду (Зубков, 68), Бондаренко, Судаков (Марлон, 81), Кевін (Степаненко, 68) — Сікан (Траоре, 68).

Чорноморець: Варакута — Путря, Салюк, Гучек (Огіря, 86), Єрмаков — Авагімян, Васильєв, Брагару (Альваренга, 85) — Бадібанга (Шаповал, 85), Бойчук (Ієде, 86), Штогрін.

Попередження: Азарові — Бадібанга