Останній тур УПЛ у кожному році проходить під знаком: “Рашисти не зірвали матч – вже добре”. Звичайно, було багато ігор на жахливому покритті, результативність і видовищність залишала бажати кращого — але, принаймні, почати і закінчити вдалося вісім ігор. чим я всіх вітаю. А деяка екстремальність видовища лише додала непередбачуваності, якої нашому футболу часто не вистачає.
Матч туру
Є вираз “перенести з хворої голови на здорову”, а тут перенесли з хворої на хвору. Зараз самі розмови про відставку Ашура звучать дивно: якщо тренер так ставить на потік перемоги над Шахтарем, як можна просити його піти? Восьмиматчева безвиграшна серія забута, подарунок до 65-річчя клубу (нещодавно його дуже пафосно відзначали) зроблено.
Вперше в історії українського футболу якась команда зіграла на нуль чотири матчі проти “гірників” поспіль. Виглядає як якась насмішка Полісся з усієї ліги: тобто Динамо, яке має під 100 “класичних” і яке багато років збирало в себе воротаря та захист збірної України, жодного разу не змогло накопичити проти Шахтаря серію з чотирьох ігор на нуль, зоряний Металіст – не зміг, Дніпро – не зміг, а новачкові для рекорду знадобилося просто чотири гри? Адже Полісся не “набиралося досвіду” ігор з грандами колись раніше: у нього станом на сьогодні чотири гри з Шахтарем. І жодного пропущеного.
При цьому не сказати, що житомирці якось відбиваються і, тим більше, накопичують нульовки. Три гри з чотирьох закінчилися перемогами – лише у найпершій зіграли без голів. У останній грі Шахтар грав у кращому випадку на рівних – і, якби не удар Михайлiченка в самому ендшпілі, всі б зараз обговорювали непризначений пенальті за фол Бондаря на Гуцуляку. Шахтар мав класний удар Кевіна після змiщення з флангу, але й тільки. Полісся перебігало суперника, переграло, навіть глибину складу продемонструвало набагато більшу: Брiстрiч та Назаренко явно посилили гру у другому таймі.
Тренери Динамо та Шахтаря люблять говорити про складність графіка, але Пушич сам обмежився дуже скромною ротацією. Порівняно з грою проти Баварії (яка сама по собі була за п'ять днів до Полісся – не так мало). Педро Енріке формально замінив у “старті” Грама (за фактом, звичайно, він вийшов ліворуч, а на позицію тунісця зрушив Матвієнко), Криськів – Марлона Гомеса, Траоре – Сікана. І далеко не факт, що остання заміна була потрібна: буркінієць провалив черговий матч, нічого не показавши. Можливо, форвард сів у запас у рамках дисциплінарного покарання: все ж таки він дуже різко реагував на один із пропущених у Німеччині, а потім ще й у флеш-інтерв'ю говорив про дитячі помилки...
Занадто багато футболістів Шахтаря під кінець року стали беззастережним, очевидним баластом. Занадто багато Пушич не може розраховувати як на людей, які допоможуть у великій грі. Невертон, Франьїч, Вінісіус, Егіналду, Педрінью, Траоре, Грам, у половині матчів і Марлон, все частіше Азарові змушують згадувати безсмертну фразу Ігоря Гамули: “Я думав, він нам допоможе, а він допоможе нам тільки померти”. У легіонерів вбухана, за мірками сучасної УПЛ, величезна гора грошей, а на позиціях опорника та лівого захисника літає перекотиполе.
Усю команду за зиму, звісно, не розженуть, але на серйозні висновки чекати логічно. За Пушича команда деградує: все гірше грає в обороні, все пасивніше в атаці. Тільки чемпіонський титул рятував його від прощання ще по осені. Тим більше, що прощання може бути цілком полюбовним: зараз слова “помічник Арне Слота” в Європі звучать як магічне заклинання. Колишній асисттент Юргена Клоппа отримував оффер з Ред Булл Зальцбурга, колишній асистент Гвардіоли – з Фламенго, Пушич теж може знайти клуб не слабший за Шахтар.
Втім, не Пушичем єдиним. Палкін говорив, що Наполі пропонував за Судакова 40 мільйонів євро – і клуб не продав його. Так от, якби менеджер Шахтаря не був живим пам'ятником всім успіхам клубу, то його б за таке рішення вже теж відправили б у відставку. Зараз Судаков грає так, що про його продаж до топ-чемпіонату навіть не йдеться.
Динамо: три бали не пахнуть
Все це я пишу, абсолютно не заперечуючи, що споконвічний конкурент “гірників” провів останній тур анітрохи не краще. Але Динамо, принаймні, стандарти готує: чудова комбінація при розіграші штрафного, послідовні передачі в один дотик Пiхальонка та Буяльського створили для Ваната стовідсотковий гольовий момент, який він використав.
Наприкінці року кияни зіграли на нуль три матчі в УПЛ поспіль. Оборона Динамо одужує? Цілком точно нi – їй і Верес міг забивати не раз, не кажучи вже про єврокубкові “подвиги”. Просто збіг обставин: рівняни схибили у вирішальний момент, з Олександрією в одній грі довелося жертвувати атакою, а в іншій сам суперник зіграв дуже слабко. У цієї оборони навіть індивідуально похвалити нема кого: один “сухар” допомагала здобути пару без Михавка, інші – без Попова.
Проте забити свій м'яч і втримати перемогу Динамо змогло. Дуже вчасно відновилися травмовані: без Попова та Пiхальонка киянам, боюся, було б дуже складно. Почавши сезон у яскравому, романтичному стилі, кияни догравали рік як середняк – але своєї мети досягли, відрив від конкурентів наростили. Пiхальонок у флеш-інтерв'ю сказав, що динамівці самі не чекали, що пiдуть на перерву з такою великою форою.
Олександрія самоусувається із чемпіонських перегонів
Домашня гра з ЛНЗ виглядала для олександрійців найпростішою в сезоні. Але, на їхнє лихо, суперник перед самим матчем звільнив Карраско – і навіть дискваліфікація Тілля не завадила черкасцям взяти нічию з одним із лідерів.
Новий тренерський штаб (складно сказати, Андрій Дикань чи Артем Чорнiй визначали склад на гру) дуже перетрусив склад. У запас вирушив воротар Кучеренко, два легіонери – і, зрештою, навіть непритомність Каплієнкf, яка страшенно налякала всіх глядачів, не завадила ЛНЗ вирвати нічию.
Олександрія і програти могла: за нічийного рахунку черкасці не реалізували кілька моментів. І це, звичайно, можна навіть порахувати нормальним, якщо згадати, скільки влітку витрачали ті та інші – але Ротань, наприклад, розкритикував команду.
“В першу чергу ми сьогодні переживали після того моменту, який стався з Каплієнком. Дуже переживали всі – не тільки його команда, а й ми також. Це важливий момент, що все добре, і слава Богу, що все так закінчилося. Але для нас цей епізод, мабуть, був переломний – ми стали іншою командою. З чим це пов'язано? Звісно, що в кінці року дуже часто буває, що у когось квиточки кудись – на велосипед, на поїзд, і всі з валізами думають, що вже все діло зроблено.
Якщо брати в цілому гру, я вважаю, що до цього моменту гра була повністю під нашим контролем, і чесно, не було куди переживати. Але що потім сталося – це просто… Думаю, що тільки чоловіча розмова пояснить нам, що сталося. Тому що, я вже вам сказав: це звичайний чемоданний настрій”.
Тобто Попелюшка першого кола навіть до кінця року нормально дограти не змогла. Ротань виніс у паблік деякі внутрішні речі, але його теж можна зрозуміти: він максималіст, його не влаштовує умовне місце у топ-5. А деяких гравців Олександрії, певне, окрилили клубні рекорди.
Інгулець ховають невдалі рішення керівництва
Інгулець вдруге за сезон зіграв із Колосом. Вдруге – на полі Колоса. Перший, що цікаво, закінчився внічию, але з другої спроби ковалівці таки аутсайдера обіграли. Дуже багато вирішив кутовий, з якого провів вирішальний гол Колос, господарі класно обмежили суперника – але, чесно кажучи, нескладно обігравати у рідних стінах аутсайдера, коли маєш дві спроби.
До необхідності проводити на полі суперника домашні матчі Інгулець призвів цілий ланцюжок подій. Спочатку Поворознюк будував арену майже десять років – і не дбав про те, щоб відповідати вимогам УПЛ (бомбосховищ поруч не вистачало). Потім, коли арену вирішили не допускати до змагань, заявив про зняття – мабуть, у розрахунку, що його вмовлятимуть залишитися. Коли це не допомогло, довелося домовлятися про унікальну реформу календаря: ВСІ виїзні матчі сезону Інгулець зіграв у першому колі.
Але в першій частині сезону не 15 турів, а 17. І до тих двох турів, які являють собою вже друге коло, “Інгулець Арена” все ще не підходила відповідною вимогам УПЛ. Їх слід було провести на резервному полі, Поворознюк вибрав для цього криворізький “Гірник” (тобто все одно далеко не вдома), але, мабуть, знову забув про війну. Я, звичайно, чув, що багаті та успішні в Україні живуть у своїй реальності, але не знав, що настiльки.
Звичайно ж, матчі у Кривому Розі регулярно затягують та зривають тривоги – той же Кривбас гру з Шахтарем буде змушений догравати у 2025-му році. Звичайно ж, до зими ці складності тільки помножилися – і перший же домашній матч Інгульця у сезоні було зірвано. Із Зорею другий тайм дограватимуть пізніше. Щоб не ризикувати зривом другого матчу поспіль, клуб із Петрового був змушений погоджуватися грати на полі суперника.
Кобін, що цікаво, у післяматчевих коментарях демонстративно відмовився говорити щось про гру. Подякував ЗСУ, команді, сказав, що важким був рік – але безпосередньо про матч 17-го туру нічого не став говорити. Можливо, він сам вважає, що такі умови – це несправедливість, яку Інгульцю забезпечив його президент.
І, фактично, саме таке керівництво клубом топить Інгулець. Власне, п'ять очок до стикових матчів – дрібниця, за наявності нескінченної серії домашніх ігор. Але зовсім не здивуюся, якщо стадіон і до другої частини сезону не встигнуть підготувати, і Інгулець опиниться в ситуації, коли, справді, краще б у першій частині сезону знявся.
Рішення туру
Матч Кривбасу та Карпат в інших турах міг би легко стати центральним. Обидві команди з верхньої половини таблиці, обидві хочуть у єврокубки – і обидві стабільно багато забивають. Команди передбачувано показали обережніший футбол, ніж зазвичай – і в цій боротьбі результат на дуже багато відсотків зумовило рішення Дениса Панчишина.
Соса, такий старанний, але при цьому незабивний форвард Кривбасу чудово випередив захисника Карпат, але перед воротарем отримав м'яч у зовсім не зручній ситуації. Далі він зачепився за Кемкіна – контакт, звичайно, був, але не повинен же воротар пропускати форварда у ворота? Пенальті спірний, і він дав Кривбасу можливість повести в рахунку, а потім на просторі та фірмовому підключенні Твердохліба забити другий.
Флюк туру
Дано: одна команда має сім забитих м'ячів за 16 турів чемпіонату. Інша команда в тих же 16 турах має 11 пропущених. Перші йдуть на останньому місці за результативністю, другі ділять із Динамо перше місце за міцністю оборони. Як же закінчиться їхня очна зустріч?
Неправильно. Оболонь закинула Руху повну торбу. Три м'ячі Ледвію – це більше, ніж забили Динамо, Шахтар та Полісся (з яким встигли зіграти двічі), разом узяті. Ну а Оболонь, промовчавши у величезній кількості ігор, “розговорилася” наостанок.
Кадр туру
Аутсайдери взагалі наприкінці зважилися на ривок. Лівий Берег зміг після ЛНЗ здолати і Ворсклу, наздогнавши її за очками. Допомогла фірмова бійкість команди – адже поле у Полтаві вийшло таким, що вигравати боротьбу вже означало 90% успіху.
Гол туру
Яшарі найбільше переживав з приводу втрати свідомості Каплієнком. Можливо, це й подіяло на нього як ін'єкція адреналіну: чудовим ударом він врятував для команди нічию і відзначив цей гол поцілунком Олександра.
Тренер: Ашур (Полiсся)
