Після першого матчу на новому для себе турнірі Canadian Shield проти господарів змагань (2:4) національна збірна України змусила вболівальників оцінювати цьогорічну літнє міжнародне вікно в доволі негативному контексті. Коли постає питання в стилі "А навіщо взагалі приїхали?", то це відверто каже про рівень вдоволення грою "синьо-жовтих" у начебто й товариському, але вже ж таки змаганні.

І оскільки турнір цей у Канаді доволі швидкоплинний, то день-два на підготовку — і вже треба грати заключний матч проти Нової Зеландії в сподіванні, що й самим удасться здобути якусь перемогу з великою перевагою за рахунком, і канадці схиблять проти Кот-д’Івуара в ситуації, коли вже будуть знати результат нашої гри. Звісно, якщо перед командою Сергія Реброва поставало завдання здобути перемогу в цьому турне.

Стартовий склад збірної України зазнав значної ротації, тож своє місце вдалось зберегти тільки Олександру Тимчику та Іллі Забарного в обороні. Решта ж гравців за визначенням мала бути "свіжими" й готовими до якісного футболу. Хоча перед Канадою теж так говорили… Але цього разу все ж таки мала місце геть інша історія. "Синьо-жовті" в притаманному їм стилі з інтригою таки подолали цей іспит.

Суперники запропонували значно менше різноманіття в плані атаки, аніж канадці кількома днями до цього. Один удар із другого поверху до перерви та один після — це якщо говорити вже більш детально. Але в цих двох епізодах була одна велика відмінність — у другому таймі ми все ж таки пропустили, і знову це сталось після стандарту.

Проте до цього було значно більше приводів говорити саме про гру України в атаці. Перший тайм команда Реброва здебільшого перебувала на чужій половині й мала, щонайменше дві відмінні нагоди забити в Гуцуляка та Кабаєва, коли спочатку не вдалось переграти воротаря суперників ударом головою зблизька, а вже за кілька атак після цього добивання перед майже порожніми воротами полетіло кудись у височінь неба Торонто.

І коли "синьо-жовті" таки відкрили рахунок уже в другому таймі, то це виглядало цілком закономірно. На 54 хвилині Гуцуляк перед чужим штрафним отримав пас Михайліченка з лівого флангу, і одразу ж пробив здалеку в лівий кут, а воротар просто не зреагував. Однак уже за п’ять хвилин після цього стався той самий гол Стаменича з кутового на правому фланзі, якого б можна було цілком уникнути, якби більш надійно зіграли на дальній стійці.

Коли рахунок став знову рівним, обидва тренери почали робити заміни, і з нашого боку вони виявились більш успішними. Зінченко, як тільки з’явився на полі на 74 хвилині, вже за мить був у центрі чужого штрафного й завершував у дотик передачу Мартинюка з лівого флангу. Дебютант віддав перший асист теж після виходу на заміну, але трохи раніше. Та й загалом фланговий захисник своїм виступом запам’ятався чи не найбільше. На відміну від атаки Нової Зеландії — належної відповіді з її боку ми не побачили навіть із велетнем Крісом Вудом на вістрі.

За підсумками турніру Canadian Shield національна збірна України здобула три очки, як і Нова Зеландія, тоді як у Канади теж три, але попереду її гра проти Кот-д’Івуара.

Нова Зеландія — Україна 1:2
Голи: Стаменич, 59 — Гуцуляк, 54, Зінченко, 75

Нова Зеландія: Крокомб — Боксолл, Сурман, Біндон (де Вріс, 81), Какаче — Стаменич (Елліот, 81), Белл — Джаст (Вуд, 81), Гарбетт (Олд, 66), Вейн (Барбарусес, 66) — Сінгх (Руфер, 73).

Україна: Лунін — Тимчик, Чеберко (Таловєров, 66), Забарний, Михайліченко (Мартинюк, 66) — Піхальонок (Шапаренко, 86), Михайленко (Зінченко, 74), Назарина — Зубков (Циганков, 74), Гуцуляк, Кабаєв (Яремчук, 66).

Попередження: Белл, Біндон, Какаче — Циганков, Тимчик, Яремчук