Багато футболістів з України виїхали у пошуках кращого та мирного життя. Ранок 24 лютого змінив життя всіх українців, будь то шахтар, програміст чи футболіст. Так, у пошуках кращого життя, до Європи вирушили мільйони наших співгромадян, одним з яких став гравець Альянсу Ян Осадчий.

Ще донедавна він боровся із командою за вихід до української Прем'єр-Ліги, а нині — грає за команду з сьомого дивізіону Англії.

Була п'ята ранку, але у своєму номері у турецькій Рів'єрі Ян Осадчий не міг зімкнути очей. Він та його товарищи по команді провели декілька гарячих днів на тренуваннях, адже хлопці розраховували на боротьбу за промоушн до Прем'єр-Ліги. Тим не менш, ранок 24 лютого все змінив.

"Я дійсно щось відчував", — розповідав Ян. Напруга наростала, а президент РФ називав все, що відбувається "миротворчою місією". По телевізору з'являлись одна за одною фотографії із жахливими фотографіями із Києва, Одеси та його рідного Харкова. До речі, Харків до сих пір піддається ракетним обстрілам. За такий короткий проміжок часу Осадчий пройшов від футболіста, який бореться за потрапляння до УПЛ, ставши просто людиною, яка набула статусу біженця у Великій Британії.

Тепер Ян та його дівчина Аліна намагаються звикнути до думки, що вони — біженці. А сам футболіст прагне знов стати саме Футболістом — навіть якщо для цього потрібно грати у сьомому дивізіоні Англії.

Осадчий пройшов доволі складний шлях — Металіст, Металург Донецьк та харківський Арсенал. Зрештою, після досвіду у любительскому футболі Ян отримав свій шанс у Альянсі — доволі амбітному проекті. "Ми ніколи не були у Липовій Долині. Команда грала та тренувалась у Сумах, це близько 40 кілометрів від країни-агресорки", — розповідав футболіст.

Життя було добрим не тільки у футбольному сенсі — у Сумах Ян познайомився із Аліною. За словами дівчини, вона була його репетиром з англійської мови.

"Ми знаходились у Туреччині та не розуміли, що нам робити. Подзвонив до батьків у Харків — вони живі та здорові, але місто бомбили. Хлопці були щасливі від того, що просто змогли почути своїх батьків", — поділився спогадами Осадчий.

Тим часом російські окупанти атакували Суми, які ЗСУ та сили територіальної оборони боронили протягом двох місяців. Лише через шість тижнів мер міста зміг заявити про розгром псевдовійськ оркостану.

Ян втратив друзів на війні. За його словами, дехто з них — солдати. Хтось вбитий, хтось — поранений. Це дуже болісна тема для Осадчого. Аліна, дівчина гравця, була дуже налякана цим. Вона не могла залишити батьків та не могла потрапити до них. Це її дуже лякало.

"Ми поїхали до Угорщини. Потім я та Аліна перебрались до Австрії. Я вивчав німецьку мову у школі, але реальне життя — це зовсім інше. Коли з'явився варіант із переїздом в Англію — ми дуже зраділи. Знання мови — це вже щось. 

Як він міг стати знов футболістом, знаходячись у вигнанні? Деякі з його товаришів по Альянсу перейшли до другого дивізіону Ісландії, як то Ярошенко та Пікуль. 

"Ми переїхали до Англії, але допомогти з футболом йому тут ніхто не міг — він не відомий футболіст. Кажуть, що тут дуже багато гравців, та замало команд. Жодна з пристойних команд не буде підписувати "ноунейма". Це було дуже важко", — вважає Аліна.

"Ми запросили Яна, адже бачили у ньому талант. Дійсно, він давно не грав у футбол — це помітно, але він талановитий гравець". — прокоментував гру Осадчого головний тренер Реддітч Юнайтед Метт Кларк.

У вівторок ввечері керівництво клубу подзвонило гравцю та запропонувало йому полупрофесійний контракт. Це те, чого не можна було очікувати від клубу з сьомого дивізіону — контракт іноземцю.

Центральний дивізіон Південної Ліги може здаватись невдалим розвитком подій, але Ян отримав роботу та можливість зростати — саме те, чого він й потребував. Осадчий та його дівчина Аліна не знають, що будуть робити через три роки, та де будуть знаходитись. Саме такий час вони можуть бути в Англії за програмою для біженців. Бої на сході України тривають..

"У нас більше немає дому. Нам нікуди повертатись, та саме завдяки Реддичу ми маємо роботу та дах над головою", — підбила підсумки Аліна.

За матеріалами The Athletic