⚽️ ПЕРЕВІРКА АРСЕНАЛУ НА МІЦНІСТЬ
Якщо раптом якісь уболівальники Арсеналу раптом втомилися від регулярних дуже легких перемог своєї улюбленої команди, то матч із Брентфордом був спеціально для них. Колектив Томаса Франка з моменту повернення в АПЛ у більшості випадків змушував "канонірів" неабияк попітніти заради результату — цей раз не став винятком, навіть якщо враховувати той факт, що "бджоли" порівняно з минулим сезоном продемонстрували певний регрес.
Загалом Арсенал з перших хвилин комфортно себе почував і досить швидко, вже на 19-й хвилині, зміг знайти в щільній обороні суперника можливість для гола Деклана Райса. За грою в першому таймі проблем не було взагалі, але буквально перед самою перервою стався образливий "привоз" голкіпера через високий пресинг суперника. Образливий, оскільки Аарон Рамсдейл повернувся до стартового складу лише через те, що за регламентом не міг зіграти Давід Рая. Відсутність ігрової практики зіграла свою роль, хоча варто віддати належне вболівальникам на Емірейтс та команді — підтримали, не дали хлопцю морально зламатися і в якості подяки отримали від Рамсдейла кілька справді ефектних сейвів.
За нічийного рахунку Арсенал продовжував домінувати, але невдалі спроби довести тривалі комбінаційні атаки до "вірного" гола та успішна протидія суперника напрацюванням "канонірів" на стандартних положеннях змушувала підопічних Мікеля Артети шукати неодноразові можливості, щоб заробити пенальті, а також звернутися до навісних передач. Якщо падінням гравців Арсеналу арбітри вірити відмовлялися, то один навіс таки знайшов голову майже двометрового Кая Гаверца на 86-ій хвилині. Німецький універсал знову відіграв ключову роль проти Брентфорда, оскільки в першому колі він забив єдиний у тому матчі гол на 89-ій хвилині.
Перемога, вихід на перше місце в таблиці, повернення Олександра Зінченка після травми, два асисти Бена Вайта... Багато причин для радості було в ці вихідні у гравців Арсеналу, але в чемпіонській боротьби глобально нічого не змінилося — все найважче ще попереду.
Арсенал — Брентфорд 2:1
Голи: Райс, 19, Гаверц, 86 — Вісса, 45+4
Арсенал: Рамсдейл — Вайт, Саліба, Габріел, Ківьор (Зінченко, 79) — Едегор (Парті, 90+5), Райс, Жоржиньо (Жезус, 70) — Сака, Гаверц, Троссар (Нельсон, 79).
Брентфорд: Флеккен — Занка (Дамсгор, 90), Аєр, Коллінз — Роерслев, Оньєка (Ярмолюк, 78), Нергор (Єнсен, 34), Янельт (Годдос, 90), Льюїс-Поттер — Тоуні, Вісса (Мопе, 78).
Попередження: Габріел, Гаверц — Оньєка, Занка, Вісса, Аєр.
⚽️ ТОТТЕНГЕМ ЗНИЩИВ АСТОН ВІЛЛУ — НЕ ВИТРИМАВ НАВІТЬ КАПІТАН
Зустріч прямих конкурентів за четверте місце, а боротьби та якоїсь інтриги ми не отримали. У цьому й проблема Астон Вілли, власники якої начебто мають великі амбіції, але назвати якийсь один очевидний вектор розвитку бірмінгемців неможливо. Зрозуміло, що вигравати трофеї і тому подібне... Питання полягає в тому, у який спосіб вони до цього хочуть дійти.
Команда Унаї Емері десь може грати з позиції сили, але під прямих конкурентів та сильніших суперників завжди підлаштовується – це не шлях команд, які прагнуть називатися "топ". І тут важливо розуміти: хай би "фішкою" Астон Вілли однозначно була б, наприклад, гра другим номером, контратакуючий стиль, пресинг. Але ні — Астон Вілла в одному матчі може бути однією, а може бути іншою — але не найкращою ні в чому.
Тоттенгем — зовсім інша історія з приходом Анге Постекоглу на посаду головного тренера. "Шпори" знають свою кінцеву мету будівництва проєкту насамперед щодо стилю свого футболу і впевненими кроками до неї йдуть. Очікувано Тоттенгем грав проти Астон Вілли першим номером зі ставкою на контроль м'яча — він намагається це робити проти будь-якого суперника, але, щоб стримати "шпор", бірмінгемцям вистачило буквально на один тайм. Потім уже почалося справжнє побиття, знищення та місцями знущання з Астон Вілли по грі.
Що вже тут говорити, якщо ментально не витримав навіть капітан "левів" Джон Макгінн — його дії, що призвели до червоної, яскраво резюмують ту перевагу "шпор", що була на полі. І важливо, що це втрачає над собою контроль абсолютний лідер команди та роздягальні. Цікаво, що Емері вже мав подібний досвід в Арсеналі в особі Граніта Джаки... Жодних однозначних висновків поки що не робимо, але на озброєння візьмемо... А Тоттенгем, браво!
Астон Вілла — Тоттенгем 0:4
Голи: Меддісон, 50, Джонсон, 53, Сон, 90+1, Вернер, 90+5
Астон Вілла: Мартінес — Конса (Карлос, 85), Торрес, Ленгле (Дзаніоло, 58) — Кеш, Дуглас Луїс, Макгінн, Дінь (Морено, 58) — Бейлі (Айрогбунам, 69), Тілеманс (Діабі, 58) — Воткінс.
Тоттенгем: Вікаріо — Порро, Ромеро, ван де Вен (Дрегушін, 49), Удоджі — Біссума, Сарр (Бентанкур, 70) — Кулушевські, Меддісон (Вернер, 87), Джонсон (Гейб’єрг, 88) — Сон.
Попередження: Сарр, Дрегушін.
На 65-й хвилині був вилучений Джон Макгінн (Астон Вілла) (грубе порушення).
⚽️ КЛОПП VS ГВАРДІОЛА: ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ
Центральний матч туру, який британські ЗМІ рекламували як початок старту вирішального етапу в чемпіонських перегонах і як останню зустріч у тренерському протистоянні Юргена Клоппа та Хосепа Гвардіоли в рамках англійської Прем'єр-ліги. Фактично як остаточну крапку цілої історії, яка так і не визначила, хто з них краще. Звісно, у Пепа помітно більше трофеїв та чемпіонств, але й фінансових ресурсів та можливостей у нього було більше. А ось саме в очних зустрічах з Клоппом на Енфілді у іспанця так і залишилася тільки одна перемога — та й то в ковідний сезон, при порожніх трибунах, без тієї магії фанатів Ліверпуля.
У першому таймі Манчестер Сіті контролював гру, не знаходив сильного опору та високого пресингу від суперника під час побудови своїх атак, створював досить перспективні моменти з гри, які довести до результативного удару не вдалося. Цікаво, що у Гвардіоли був план Б — знаючи, як діє оборона Ліверпуля при кутових, тренерський штаб Манчестер Сіті підготував сюрприз у вигляді домашнього напрацювання, яке завершилося голом Джона Стоунза.
Але Гвардіола явно хотів би отримати більше у першому таймі, особливо з урахуванням того, що відбувалося на полі після перерви (наприклад, довелося змінювати через травму воротаря, а з тактичних міркувань — свого дуже незадоволеного лідера Кевіна Де Брюйне). По-перше, Ерлінг Голанд був абсолютно ніяким того вечора — як підсумок, легкий робочий день для Вірджила ван Дейка. По-друге, Ліверпуль повністю перехопив ініціативу у другому таймі та знаходив можливості виводити на забігання атакуючих гравців. Так Дарвін Нуньєс і заробив пенальті на 50-ій хвилині — дурна помилка голкіпера, адже уругваєць навмисно йшов підставлятися і ризиків пропустити гол у тому моменті майже не було.
Головна причина, чому Ліверпуль не зміг конвертувати свою перевагу над Манчестер Сіті у другому таймі, – це Луїс Діас. Моменти, які колумбієць просто взяв і викинув у сміттєвий бак, не часто вдається отримати в матчах сильних і рівних за класом суперників. Однак, на щастя для Луїса Діаса, про нього багато хто забув за підсумками фінального свистка, адже предметом багатьох обговорень став непризначений пенальті за фол Доку проти Мак Аллістера в компенсований час, за рахунок якого Ліверпуль міг виграти матч.
Щодо самого моменту з Доку проти Мак Аллістера: думаємо, не треба багато пояснювати, чому це тягнуло на пенальті, – це й так усім зрозуміло й очевидно. Більш цікаво спробувати зрозуміти, чому цього не сталося, адже за правилами таке має каратися. Проблема в тому, що арбітри мають не лише правила, а й так звані "рекомендації", як краще чинити в тих чи інших ситуаціях, і де приймати рішення на власний розсуд із урахуванням обставин різного характеру. Це є, це ні для кого не має бути секретом, це є проблемою для послідовних рішень. Ті самі "неписані правила", які задокументувати непросто або неможливо. У даному випадку, можна сказати, що арбітр на VAR просто не захотів брати відповідальність і змінювати рішення Майкла Олівера, побачивши низку сумнівів, які можна "підтягнути" під правила.
Ось і маємо якісь такі пояснення: 1) Мак Аллістер був ініціатором зіткнення, а не Доку (простіше кажучи, аргентинець навмисне йшов туди не боротися за м'яч, а заробляти пенальті); 2) Доку відразу прибирав ногу — отже, ризику завдати травми не було; 3) контакт не був сильним – отже, немає приводів говорити про надмірне застосування сили. Але уявімо, що Майкл Олівер зафіксував би особисто там фол. Чи став би у тому випадку VAR втручатися та відміняти рішення вказати на "позначку"? 99%, що також ні, бо для призначення пенальті були ще більші підстави.
Доку дуже не пощастило, коли він влучив у штангу на 89-ій хвилині, але доля відразу ж повернула йому борг в моменті з Мак Аллістером, який все ж не до кінця "домалював" (у тому що він хотів навмисно заробити пенальті нічого поганого немає — вінгер Ман Сіті сам винен, що загнав себе у таку ситуацію). Втім, здається, з цими спробами підтягнути рішення суддів у футболі під різні обставини, скоро командам доведеться приходити на матчі зі своїми адвокатами.
Хотіли уникнути розмов про вирішальний пенальті наприкінці такого важливого матчу, бо ніхто з вболівальників не хотів би саме такого завершення останньої зустрічі Клоппа та Гвардіоли, але замість цього отримали зворотній ефект, якого б, скоріш за все, не було у випадку призначення. Послідовність — ось що всі постійно вимагають, але цього ніколи не буде ні в футболі, ні в житті.
Ліверпуль — Манчестер Сіті 1:1
Голи: Мак Аллістер, 50 (пен.) — Стоунз, 23
Ліверпуль: Келлегер — Бредлі (Робертсон, 61), Кванса, ван Дейк, Гомес — Собослаї (Салах, 61), Ендо, Мак Аллістер — Елліотт, Нуньєс (Гакпо, 76), Луїс Діас.
Манчестер Сіті: Едерсон (Ортега, 55) — Вокер, Стоунз, Аканджі, Аке — Родрі — Сілва, де Брюйне (Доку, 69), Альварес (Ковачич, 69), Фоден — Голанд.
Попередження: Родрі, Едерсон, Сілва
⚽️ ТЕ, ЧОГО ВСІ ЧЕКАЮТЬ ВІД МИХАЙЛА МУДРИКА!
Судячи з першого тайму матчу Челсі та Ньюкасл Юнайтед, відразу ж було деяке розчарування через перспективи витратити час на чергові дитячі помилки в обороні та перекочування м'яча без наявності якогось високого темпу та швидкостей, що більше характерно для товариських поєдинків. По суті, обидва голи до перерви відбулися в тих моментах, які команди з єврокубковими амбіціями собі не дозволяють.
Так, Ньюкасл пропустив після якогось незрозумілого невдалого виносу, а після — несильного удару Палмера, за яким усі захисники "сорок" просто стояли і спостерігали — навряд чи там взагалі потрібен був дотик Ніко Джексона, бо, здається, м'яч все одно знайшов би ціль — ніхто не заважав. Челсі ж пропустив не менш безглуздо — якийсь невмілий і непотрібний "дриблінг" захисника "синіх" на своїй половині поля, втрата м'яча на рівному місці та колективне спостереження всією командою за тим, чи заб'є Ісак чи ні. Забив.
Але другий тайм виявився веселішим, і ми побачили дійсно робочі голи, якщо не говорити про другий пропущений м'яч Челсі, де Мерфі отримав кілометри вільного простору, щоб розстріляти ворота Петровича (тобто результат типових дій оборони "синіх", якщо вони забувають, де знаходяться). Команда Маурісіо Почеттіно без проблем знаходила вільні зони між непресингуючими гравцям "сорок", що стало результатом спочатку гола Палмера, а вишенька на торті — те, що зробив наш Михайло Мудрик за п'ять хвилин після виходу на заміну замість Рахіма Стерлінга, якого ми вперше в той момент на полі і побачили.
Звичайно, тут і захисники "сорок", що стояли як стовпи протягом усього матчу, зіграли свою роль, але це не скасовує заслуг українського вінгера, адже він нарешті показав те, чого від нього чекають; те, що він найкраще вміє. Залишається тільки побажати таких стабільних голів і дій на полі, щоб фанати Челсі частіше ловили флешбеки з Еденом Азаром у його кращі роки. Тим паче якщо Стерлінг й надалі буде демонструвати такі виступи — проблем виграти конкуренцію немає бути.
Челсі — Ньюкасл 3:2
Голи: Джексон, 6, Палмер, 57, Мудрик, 78 — Ісак, 43, Мерфі, 90
Челсі: Петрович — Гюсто, Дісасі, Чалоба, Кукурелья — Енцо, Кайседо — Палмер, Галлагер, Стерлінг (Мудрик, 70) — Джексон.
Ньюкасл: Дубравка — Лівраменто, Шер, Ботман, Берн (Крафт, 69) — Лонгстафф, Гімараес (Вайт, 81), Віллок (Майлі, 80) — Альмірон (Андерсон, 69), Ісак, Гордон (Мерфі, 46).
Попередження: Стерлінг — Вайт
⚽️ Борнмут насилу врятувався від поразки проти найгіршої команди сезону. Хто б міг подумати напередодні матчу, що Шеффілд Юнайтед стане проблемою для дуже симпатичної та перспективної команди Андоні Іраоли. Виключно за загальною картиною матчу, по суті, проблем то й не було за грою, але футбол не завжди справедливий і залежить від статистики — просто одні не можуть заштовхати м'яч у ворота суперника за наявності купи моментів, а інші забивають усе те найменше, що мають, та ще й воротар їхній ловить справжній кураж. Невезіння "вишень" на тлі нереалізованого пенальті та скасованого гола Домініка Соланке добігло кінця лише в заключному відрізку, коли "футбольний бог" таки нагородив Борнмут та дозволив відіграти два м'ячі відставання на власному стадіоні. Але цим результатом колектив Іраоли точно не може бути задоволений.
Борнмут – Шеффілд Юнайтед 2:2
Голи: Уаттара, 74, Унал, 90+2 — Гамер, 27, Робінсон, 64
Борнмут: Нето — Сміт (Скотт, 74), Мефам, Забарний, Керкез (Уаттара, 46) — Крісті (Біллінг, 74), Кук — Семеньйо, Клюйверт (Унал, 62), Таверньє (Сіністерра, 62) — Соланке
Шеффілд Юнайтед: Грбіч — Балдок, Трасті, Робінсон — Богл (Ахмедходжич, 69), Девіс (Соуза, 46), Арбластер (Норвуд, 80), Гамер, Озборн — Макберні (Макаті, 69), Бреретон Діас (Осула, 80)
Попередження: Керкез, Сміт, Мефам — Хамер, Макберні, Грбіч
На 15-й хвилині Домінік Соланке не реалізував пенальті (повз ворота).
На 67-й хвилині гол Домініка Соланке скасовано через гру рукою.
⚽️ Вулвергемптон реабілітувався після останнього розгрому від Ньюкасла. "Вовки" досить впевнено і у своєму стилі здобули три очки над прямим конкурентом. Єдине, що зіпсувало підопічним Гарі О'Ніла загальний смак від перемоги — пізній гол Алекса Івобі, який забрав у "вовків" можливість провести "сухий" матч. Але, заради справедливості, Фулгем як мінімум на один забитий м'яч за весь поєдинок таки награв.
Вулвергемптон – Фулгем 2:1
Голи: Аїт-Нурі, 52, Керні, 67 (аг) — Івобі, 90+6
Вулвергемптон: Са — Семеду, Буено, Кілман, Аїт-Нурі — Гомес, Леміна — Сарабія, Белльгар (Дойл, 11), Нету (Тоті, 45+1) — Фрейзер (Доерті, 77)
Фулгем: Лено — Кастань (Броя, 80), Адарабіойо, Бессі, Робінсон — Рід (Керні, 61), Лукич (Палінья, 70) — Вілсон (Траоре, 70), Перейра (Вілліан, 62), Івобі — Муніз
Попередження: Семеду, Буену — Рід, Палінья
⚽️ Лутон знову продемонстрував характер — цього разу проти Крістал Пелес. Наочний приклад того, що буває, коли ведеш у рахунку проти "капелюшників" всього в один гол і не розвиваєш цю перевагу за наявності можливостей. Лутон — команда, яка дозволяє грати супернику, але й сама зберігає небезпеку і може забити будь-якої миті, будь-яким способом, незважаючи на нестачу класу виконавців. Ось так на красивий гол Матета на початку матчу скромний Лутон відповів аж у компенсований до другого тайму час забитим м'ячем після успішної навісної передачі Таунсенда на Вудроу з такої позиції, яка у 99% випадків має виграватися на другому поверсі гравцями оборони. Але Вудроу вони втратили і дозволили йому пробити взагалі без жодних перешкод, тож Оліверу Гласнеру треба було б нагадати команді банальні речі, що треба зберігати концентрацію аж до фінального свистка.
А ось що стосується Роба Едвардса... Всі очікували, що Венсан Компані заявить про себе цього сезону АПЛ як про головного молодого та перспективного тренера, а виходить, що цей статус у бельгійця краде керманич Лутона, який показує себе більш гнучким спеціалістом у тактичному плані: може і у відкритий футбол пограти, і в обороні закритися, і зі найскромнішим та найдешевшим складом ліги приємно дивувати та змушувати вболівати за свою маленьку за мірками АПЛ команду багатьох нейтральних уболівальників. Ні Бернлі, який і футбол свій красивий зразка минулого сезону Чемпіоншипу здебільшого не показує. Ні Ноттінгем Форест, який масово скуповує і орендує все, що добре і погано лежить. Ні Крістал Пелес, керівництво помилилося і даремно зробило крок назад із Роєм Годжсоном в якості повноцінного головного тренера на цей сезон. Ні тим паче Шефілд Юнайтед... Лутон!
Є причини вважати, що саме Робу Едвардсу варто чекати пропозицій від команд з вищим бюджетом, а не тому ж Компані. Про трансфери молодих талантів за 15-20 мільйонів на кшталт норвежця Сандера Берге, Джордана Баєра з Боруссії М, Зекі Амдуні з Базеля або Аарона Ремзі з Астон Вілли, які отримав Компані, керманичу Лутона досі залишається лише мріяти. Натомість у нього сяють "збиті льотчики" Росс Барклі разом з Андросом Таунсендом, а також форвард Карлтон Морріс, який взагалі у 28 років свій дебютний сезон в АПЛ зараз проводить (не дарма перед початком сезону ми все-таки проводили деякі паралелі з Джеймі Варді). Чи піде Едвардс на підвищення у разі вильоту чи все ж збереже Лутон в АПЛ та залишиться в команді?
Крістал Пелес – Лутон Таун 1:1
Голи: Матета, 11 — Вудроу, 90+6
Крістал Пелес: Джонстон — Уорд, Андерсен, Річардс — Муньйос, Уортон (Г'юз, 81), Лерма, Мітчелл — Айю (Ахамада, 70), Матета (Едуар, 81), Езе
Лутон: Камінські — Берк, Менгі (Хасіока, 62), Ошо (Вудроу, 81) — Каборе, Кларк (Беррі, 87), Барклі, Дауті — Оґбене (Таунсенд, 87), Чонг (Нелсон, 88) — Морріс
Попередження: Езе, Муньйос — Каборе, Берк, Беррі
⚽️ Знекровлений Брайтон переміг Ноттігем Форест завдяки автоголу. На цьому етапі сезону Роберто Де Дзербі доводиться обходитися без двох основних вінгерів в особі Соллі Марча та Каору Мітоми, без універсального нападаючого Жуана Педро. Цілком очікувано, що результативність "чайок", та й самі результати, стала гіршою. Але навіть у такому кадровому стані Брайтон здатний обіграти Ноттінгем Форест, хоча якась переконлива перемога тут і близько не пахне.
Брайтон - Ноттінгем Форест 1:0
Гол: Омобаміделе, 29 (аг).
Брайтон: Вербрюгген — Велтман, ван Геке, Данк, Еступіньян (Ігор, 75) — Балеба, Модер (Енсісо, 75) — Фаті (Велбек, 60), Гросс, Адінгра (Лаллана, 80) — Фергюсон (Лемпті, 60).
Ноттінгем Форест: Сельс — Вільямс, Омобаміделе, Мурільйо, Тоффоло — Домінгес (Гадсон-Одої, 72), Даніло (Сангаре, 60), Єйтс (Авонії, 72) — Гіббс-Вайт (Куяте, 87), Вуд, Орігі (Еланга, 60).
Попередження: Фаті, Модер, Велтман, Лаллана — Домінгес, Омобаміделе, Вільямс, Сангаре.
⚽️ Вест Гем на класі видряпав нічию у Бернлі на тлі провального першого тайму. Якимось дивом підопічні Венсана Компані отримали перевагу у першому таймі над "молотобійцями" аж у два м'ячі, але після перерви все стало на свої місця. Навіть старина Денні Інгз нагадав про себе як про колись одного з найкращих форвардів АПЛ окремих сезонів, коли врятував для Вест Гема нічию з рахунком 2:2 у компенсований до другого тайму час.
Вест Гем — Бернлі 2:2
Голи: Пакета, 46, Інгз, 90+2 - Фофана, 12, Мавропанос, 45+2 (аг).
Вест Гем: Ареола — Цоуфал, Мавропанос, Агерд (Інгз, 83), Крессвелл — Соучек, Філліпс (Альварес, 46) — Кудус, Ворд-Праус (Антоніо, 46), Пакета — Боуен.
Бернлі: Траффорд — Ассіньйон, О'Ши, Естев, Тейлор — да Сілва (Гудмундссон, 90), Берге, Каллен, Одобер (Делькруа, 68) — Фофана, Брун Ларсен (Браунгілл, 46).
Попередження: Соучек, Пакета — Ассіньйон, Делькруа, Берге, Естев.
Найкращий тренер туру: Анге Постекоглу (Тоттенгем)
ЯК ЗМІНИЛИСЯ ШАНСИ НА ЧЕМПІОНСТВО АПЛ ПІСЛЯ 28 ТУРУ ЗА ВЕРСІЄЮ OPTA:
1. Манчестер Сіті: 45,9% (-5,5%)
2. Ліверпуль: 35,3% (-0,3%)
3. Арсенал: 18,8% (+5,8%)
* увесь розклад матчів АПЛ-2023/24 доступний на Football.ua за цим посиланням.
Нове лого Манчестер Юнайтед:
Знайшли ідеальний варіант із новим клубом для Віталія Миколенка:
Фанати Арсеналу напередодні матчу Ліверпуля та Манчестер Сіті:
А це фанати Арсеналу під час матчу:
Найбільше жартів, звісно, викликав епізод Доку та Мак Аллістера. Наприклад, ми тепер знаємо, хто був на VAR у той момент:
Знаємо також, що обидва хлопці не загубилися б у WWE:
Судити їхній бій, звісно, буде Майкл Олівер:
Щось у бою пішло не за планом...
А це єдиний раз, коли ми бачили Ерлінга Голанда у матчі з Ліверпулем:
Дісталося й Михайлові Мудрику. Одного крутого гола для Англії — це замало, тому поки що в очах англійців він повторив відомий мем:
А ви пишіть у коментарях, наскільки довго цього разу цей слон просидить на найвищій гілці. Наступний матч — проти Манчестер Сіті на Етіхаді.
