10 місце після чемпіонського сезону. Мабуть, в більшості випадків такий результат вважався би катастрофічним для будь-якого футбольного клубу. Особливо, якщо він не пережив ніяких великих потрясінь, на кшталт епідемії травм, фінансових негараздів або інших форс-мажорних подій.

У випадку з Ліллем все складніше. Так, регрес на пів-таблиці погано сприйнявся вболівальниками. Так, здебільшого, журналісти критикували пост-чемпіонський Лілль, дивуючись тому, як швидко карета Галт’є перетворюється на гарбуз Гурвеннека. Але: мабуть ні в кого не виникало відчуття того, що в команді все безнадійно. І що вона грає значно гірше, ніж її реальні можливості.

Однак, однозначний вердикт винесло керівництво команди: сезон визнали провальним, винним призначили головного тренера, якого замінили на добре знайомого українського вболівальника Паула Фонсеку. Чи правильним було це рішення? Давайте розбиратись.

Сізіфова праця Жослена Гурвеннека

"Моїй команді не таланить, мабуть, найбільше у Європі. Важко сказати, яким чином це можна виправити". Цю фразу головний тренер Лілля Жослен Гурвеннек сказав у жовтні, коли його команда ніяк не могла піднятись вище 10 місця в турнірній таблиці.

Тоді ці слова коштували Гурвеннеку нового раунду конфлікту з фанатами. Ті, чомусь, майже відразу негативно налаштувались на нового керманича. Досить інтелігентний, завбачливий та миролюбний коуч різко контрастував з харизматичним Крістофом Галт’є. І це не сприймалось фанатською спільнотою. Тому за фразу про невезіння Гурвіннек отримав нову дозу негативу, неприємних банерів та постійної критики.

Після 38 турів Ліллю так і не вдалося піднятись вище 10 місця. На одній з останніх прес-конференцій Гурвіннек знову жалівся на відсутність футбольної удачі. Хоча статистика підтверджувала слова головного тренера.

За різними оцінками, Лілль через погану реалізацію не добрав від 6 до 10 залікових пунктів. Саме вони були так необхідні команді для виконання мінімальних задач — виходу хоча б до наймолодшого єврокубку — Ліги Конференцій.

Крім того, не можливо не враховувати і чемпіонський сезон, в якому Ліллю і таланило більше, ніж мало би за продвинутими метриками. Окрім кращою реалізації, чемпіонський Лілль пропустив значно менше, ніж допустив моментів біля своїх воріт. Ці диспропорції і дозволили сенсаційно перемогти у чемпіонаті.

Не варто й забувати, що відразу після чемпіонства Лілль продав кращого кіпера Ліги 1 Майка Мен’яна та кращого півзахисника команди Бубакара Сумаре. Уже взимку з команду пішли Жонатан Іконе та Рейнілдо. А всім лідерам атаки новий сезон вдався в рази гірше, ніж чемпіонський.

Резюмуємо: Гурвеннеку довелось працювати з командою, яка переживала не тільки нормалізацію власних результатів, а і спад попереднього рівня. Крім того, команда не могла "їхати" на старих схемах гри, бо ключові гравці або були продані, або переживали не найкращі ігрові періоди.  

При цьому Гурвеннек виграв у ПСЖ Суперкубок і вивів команду у плеф-офф Ліги Чемпіонів.

На жаль, звільнення Жослена виглядає як популізм та бажання вгодити фанатам. Причин, які пов’язані саме з грою та роботою у цьому рішенні, вочевидь, не багато.

Нове царство Фонсеки

На заміну Гурвеннеку керівництво Лілля відразу знайшло Пауло Фонсеку. Чому обрали саме екс-тренера Шахтаря — сказати важко. Здається, шукали найбільш зіркового коуча із всіх можливих. Здається, знайшли.

Паралельно з призначенням Пауло, Лілль продовжував продавати лідерів чемпіонського сезону. Свен Ботман перейшов до Ньюкаслу за солідні 40 мільйонів, основного правого захисника Заке Челіка віддали Ромі. Попрощався з клубом Бурак Їлмаз, на вихід готується і Ренату Саншеш. Із лідерів старого Ліллю в команді лишились Жозе Фонте, Джонатан Девід та Жонатан Бамба.

Під які завдання приходив Пауло Фонсека — сказати на разі важко. Трансферною політикою керівництво команди окреслило: хочуть результати кращі, аніж були до цього, але про повторення успіхів Галт’є мова навіть не йде. Тож логічним виглядає запрошення саме такого тренера, як Фонсека – досить пластичного, без непохитних догматів, для яких потрібні специфічні гравці.

За дуже сходим сценарієм Фонсека працював і у Ромі. Там португалець тихо тренував те, що було, не конфліктував з керівництвом клубу, особливо не наполягав на своїх ідеях. Такий підхід дуже зручний для будь-якого керівника, проте має і зворотній бік: за всю кар’єру Фонсека допоміг прогресувати тільки скромній португальській Бразі. Усі інші проекти не ставали кращими, сильнішими та цікавішими завдяки роботі Пауло.

5 трансферів

Під прихід Фонсеки у Ліллі почали активно працювати на трансферному ринку. Станом на час публікації матеріалу "доги" підписали п’ятьох гравців.

Щоправда, більшість з нових футболістів важко назвати підсиленням. У кращому випадку — вони є заміною для тих гравців, які пішли з клубу. Наприклад, Свена Ботмана має замінити 22-річний бразилець Алессандро, якого дістали з другої португальської Ліги. А Заке Челіка – Акім Зедадка, кращим клубом в житті якого був Клермон.

Превентивним ударом Лілль закриває позиції в пів-захисті через вірогідний від’їзд Ренату Санчеша. Ветеран Рену Йонас Мартен і вже не молодий фантазіста Ремі Кабеля перейшли в клуб як вільні агенти.

Реальним підсиленням виглядає підписання кращого нападника Клермона Мохамеда Байо. За нього не пожаліли аж 11 мільйонів. Могутній, сильний та атлетичний нападник має закрити позицію центрфорварда. На якій у минулому сезоні доводилось грати Бураку Їлмазу, який вже не витягував ані 90 хвилин матчу, ані рівня Ліллю.

Висновки

Загалом, Пауло Фонсека має цілком посильні задачі: перетворити Лілль у реального борця за молодші Єврокубки. Здається, що для цього вистачить і рівня гравців, і тренерського хисту Пауло. Особливо в сезоні без сторонніх єврокубків, в якому можна буде сконцентруватись на внутрішньому чемпіонаті. 

Проте проблема Лілля дещо глобальніша. Фактично, такі завдання міг виконувати і колишній тренер. А якісно команда так і залишається борцем за гарні місця у верхній половині таблиці. Однак про боротьбу хоча б за топ-5 мова навіть не йде.

Два роки тому Крістоф Галт’є змусив нас повірити у чудо. Команда з подекуди відверто середніми гравцями, супер-ветеранами на кшталт Жозе Фонте та Бурака Їлмаза за рахунок організованості, структури і витримки змогла здобути перемогу у над-складному чемпіонаті.

Цей успіх можна списувати на примхливу удачу. Але в основі його — віра в ідеї конкретного тренера. І віра ця була настільки непохитною, що Галт’є навіть і не думали звільняти, коли, наприклад, у перший же сезон Лілль ледь не вилетів.

Зараз в команді все інакше. Здається, віри в конкретного тренера — немає.

Разом з ними відсутні і ідеї, які здатні рухати команду вгору.

Богдан Максимець, Football.ua