Турне в Катар замість зимової паузи. Так, ідея проведення чемпіонату світу посеред сезону була дискусійною з моменту її виголошення. Так, і клуби, і федерації, і окремі гравці казали, що такий  турнір – це просто знущання над футболом і існуючою системою. Але, всесильна ФІФА від чемпіонату світу посеред сезону клубного футболу не відмовилась.

Необхідність перериватись на два місяці – це асиметричний удар по всім клубам. Найбільш, очевидно, страждають від нього топ-команди, адже більшість гравців на два місяці виявляються відірваними від клубу та тренувань. Скромніші команди страждають теж, але інакше: коучам необхідно вирішити, чим на два місяці зайняти своїх гравців.

Втім, кому б як не хотілось, до нової реальності довелось призвичаюватись. У чемпіонаті Франції, наприклад, встигли відіграти першу "урізану" частину більш ніж інтенсивно та цікаво. Тож час зафіксувати певні тенденції.

Ліга голів та карток

Майже півтисячі голів за 15 турів. Так, це феноменальна результативність Ліги 1. Серед топ-5 чемпіонатів саме французький є найбільш забивним .У половині турів команди вражали ворота понад 30 разів. І лише англійська Прем’єр-ліга іноді випереджає сусідів по Ла-Маншу, однак і там все одно забили на 70 голів менше.

Ще більш вражає грубість французького футболу. Лише один Реймс набрав більше червоних карток, ніж всі команди деяких чемпіонатів. Загальна кількість червоних за 15 турів перевищує 60.

Звісно, такі особливості чемпіонату важко пояснити однією загальною причиною. Досить велику кількість голів можна списати на розрив між топ-клубами та аутсайдерами. А жорсткість гри – особливістю підготовки центральних захисників та підходами суддівського корпусу.

ПСЖ – раціональний гегемон

Вище ми вже писали, що необхідність відпускати своїх гравців на чемпіонат світу найбільше вдарило по топ-клубам. Адже, закономірно, що чим зірковіший ростер, тим більше гравців викликаються до хороших збірних, у яких більше шансів дограти до фінальних стадій турніру.

Найбільш, об’єктивно, від двомісячних від’їздів до Катару страждає ПСЖ. Більше половини складу з'їздило на чемпіонат світу. Розуміючи це, влітку Париж провів закупку, яка першочергово була потрібна для утворення міцних резервів. Наприклад, одних тільки півзахисників ПСЖ придбав чотири. При зазвичай двох на полі.

Перевірку на міцність збільшений ростер начебто-то пройшов. У деяких матчах ПСЖ дозволяв собі випускати більше половини заядлих лавочників і все одно вигравати важкі матчі. Так, бажання бігти та забивати нещасним клубам з підвалів по сім голів за гру стало менше. Однак, після 15 турів ПСЖ – комфортно перший.

Окремо потрібно відзначити відносини нового головного тренера – Крістофа Галтьє з примхливими зірками Парижу. За неповних три місяці жодного конфлікту по лінії гравець-тренер не було помічено навіть у "жовтих" спортивних газетах. Неймар став істинним лідером в проєктуванні атак, Мбаппе забиває не просто багато, а дуже багато, а Лео Мессі переживає другу молодість і провів осінь краще, ніж весь попередній сезон.

Значно гірше тактика енергозбереження спрацювала у Лізі чемпіонів. Погодившись на дві тактичні нічиї з Бенфікою, від ПСЖ у останньому турі вислизнуло перше місце. Як наслідок, примхливий жереб "подарував" парижанам надпотужну Баварію, що може перетворити 1/8 турніру в останню стадію.

Шлях розвитку Ланса та Ренна

Ланс та Ренн – це інша сторона чемпіонату світу. Можливість не відпускати забагато гравців у збірні потенційно дасть перевагу цим клубам у другій частині сезону. Особливо Лансу, який до всього ще й проводить сезон без єврокубків.

Найуспішніший з цієї парі нині є Ланс. Скромна команда Франка Еса примудрилась дуже обережно розпродатись втілку та якісно підсилитись на зароблені кошти. Як ілюстративний приклад – поява в команді Лої Опенди, якого ми включали у топ кращих трансферів літа. Отже, команда, яка була вимушена продати кількох лідерів, за рахунок грамотного менеджменту навіть змогла стати стабільнішою. І вже нікого не дивує, що маленький клуб наразі займає друге місце в чемпіонаті.

У Ренна діло пішло куди складніше. Команда погано почала чемпіонат та довго притиралась до нових гравців у обороні. Але приблизно у вересні справи пішли значно краще: Ренн виграв п’ять з шести останніх матчів, на перерву пішов третім, а ще й до того – гідно пройшов та вийшов з досить непростої лігоєвропейської групи. І вже взимку гратиме з донецьким Шахтарем.

Клас та кількість Марселя

У Марселі влітку відбувалось дивне: спочатку дуже різко з команди пішов Хорхе Сампаолі, потім менеджмент почав підписувати нових гравців пачками. Як наслідок – 11 трансферів на вхід, новий тренер та повний хаос у всьому.

На ділі ж виявилось, що Марсель – просто розміняв якість на кількість. Жиго, Мбемба та Ерік Баї навіть в трьох не здатні відтворити унікальні ігрові якості одного Вільяма Саліба. А Ігор Тудор, звісно, може скільки завгодно наслідувати розумний та надцікавий футбол Самполі. Але замість самобутнього ультрапресингуючого Марселя все одно виходить команда, яка кудись біжить, кудись віддає паси, посередньо атакує та нестабільно захищається.

Результат з того всього не є веселим. Хаотична гра, серія програшів, четверте місце, хоч з невеликим відставанням від трійки лідерів. І геть сумна історія в Лізі чемпіонів, де у відносно простій та рівній групі марсельці примудрились програти всім, крім Спортінгу.

Сумна Ніцца та геть проблемний Ліон

"Ткачі" та "орлята" давали багато сподівань вболівальникам перед стартом. Влітку в Ліон повернулись живі легенди – Ляказетт та Толіссо, а в Ніцці вимушено замінили Крістофа Галтьє на Люсьєна Фавра, який не так давно досягав відчутних результатів з командою.

У підсумку, обидві команди поки розчаровують. Ліон так взагалі видавав довгі серії без перемог і навіть був вимушений екстрено звільняти Петера Боша. Ніцца ж весь сезон демонструє сиру гру і все ніяк не може наблизитись хоча б до зони менш престижних єврокубків.

Однак, пауза на чемпіонат світу має допомогти обом командам стабілізувати гру та награти стартовий склад. Особливо паузу потребує Ліон, в якому Руді Гарсія планує будувати гостру та збалансовану команду.

Неочікувана середина та підвал з варіаціями

Так, найбільш у цьому сезоні всіх здивував Лор’ян. Скромна команда з Бретані деякий час навіть йшла другою, видаючи крутий матч за матчем. Але травми лідерів закономірно дещо вирівняли результати і команда пішла вниз в турнірній таблиці.

Важливо оцінити і роботу ексгірника Паулу Фонсеки в Ліллі. За неповні п’ять місяців команда дійсно показала непоганий прогрес, стала виглядати достойно у топ-матчах та встати на нормальний темп набору очок. Окремо треба відзначити ще одного небайдужого українському серцю хлопця – бразильця Ісмаілі, який за три місяці став одним з кращих лівих захисників Ліги 1.

Здивував зі знаком "мінус" Страсбур. Команда, яка у минулому сезоні навіть претендувала на єврокубки, всю першу частину сезону показує невпевнену гру, нагадуючи лише інколи про свою крутість.

І головний парадокс першої частини – це Труа. Команда, яка безнадійно почала сезон та вже встигла бути похованою певними експертами, вирівнялась і видала чудову серію матчів без поразок. І такі дива бувають.

Справді, прогнозувати щось у цьому сезоні – майже нереально. Адже ще невідомо, у якій формі та у яких складах команди почнуть другу, післямундіальну частину.

Але точно зрозуміло: під новий рік нас чекає непередбачуваний чемпіонат. У якому поки що не можна точно бути впевненим у нічому, окрім, мабуть, чемпіонства Парі Сен-Жермен.

Богдан Максимець, Football.ua