Ніяк не планує.

Несподівано, правда?

Зазвичай у текстах з такими та подібними до них заголовками на читачів вивалюють море термінів, цифр, графіків зі стрілочками і кружечками. Тут вони лише замаскують головну новину. А вона звучить так: злі язики мали рацію, після чемпіонату світу в Катарі катарцям виявився не потрібен європейський топ-клуб.

Зараз вже стає ясно, що "пакувати валізи" парижани зібралися заздалегідь. Про це свідчило призначення на посаду спортивного директора Луїша Кампуша – блискучого менеджера, який, тим не менш, прославився виключно пошуком недооцінених гравців. Він створив чемпіонський Лілль, але у Парижі потрібно було принципово інше. І, як ми тепер розуміємо, ключове слово — “було”. Інший маркер — зникнення QNB, Національного банку Катару, серед спонсорів ПСЖ ще рік тому.

Для парижан раптово, вперше за 12 років, стали важливі гроші. Неймар поїхав за 90 мільйонів. Із Мессі спочатку підписували контракт до сезону ЧС у Катарі. Мбаппе клуб утримує, але й в цьому можна побачити нову лінію поведінки: для ПСЖ став важливим кожен конкретний десяток мільйонів, відпускати його в Реал за безцінь клуб не вважав за можливе.

Інше питання, що глобальні інвестиції протягом десяти років не могли залишити ПСЖ зовсім у розбитого корита. Навколо цього клубу взагалі склався нездоровий ореол Попелюшки, яку витягли з самого дна в еліту, як умовні Малагу чи Манчестер Сіті – а це зовсім не так. ПСЖ заснований в 1970 році — і до покупки клубу шейхами в 2011 більше сезонів провів як амбітний, сильний клуб, ніж як аутсайдер. Були часи, коли його спонсорувала ціла телекомпанія, були – коли за них грала суперзірка збірної Аргентини Карлос Б'янкі.

Загалом, ПСЖ має всі шанси не піти шляхом Малаги. Клуб на третьому місці у світі за кількістю фоловерів у Instagram – вище за Ман Сіті, Ліверпуль, Баварію та взагалі всіх грандів, крім двох іспанських. Він дуже багато заробляє на спонсорах і крім Близького Сходу: Нацбанк Катару поступився місцем заради американського екіпірувальника Goat, не кажучи про "звичайні" угоди на кшталт тієї, що є з Nike. Усі спонсори розбіжаться? Ну, як сказати: "найки" підписали контракт до 2032 року!

І, звичайно, треба розуміти, що прощання із зірками – це ще й зняття з себе величезного фінансового тягаря, яке ПСЖ звалив на себе добровільно і яке не компенсувалося жодними перемогами у чемпіонаті Франції. Навіть якщо Мбаппе зрештою залишиться на рік проти дублів Клермона та Анже, прощання з Мессі та Неймаром вже позбавило клуб багатомільйонних витрат.

Наразі сума продажів ПСЖ за літо становить 141 мільйон євро. Придбав гравців клуб на 209,5 мільйона. На перший погляд, у клубу, як завжди, значний мінус – але якщо згадати, що кожен із пари Мессі-Неймар отримував близько сорока мільйонів на рік, то зрозуміло, що клуб, у найгіршому випадку, працює у нуль.

Нові гроші парижани витрачають з деякою хаотичністю – складно інакше назвати 60 мільйонів за Угарте , опорника з одним добрим сезоном – але при цьому зі смаком. Уточню: зі смаком, який такий логічний для французів і за відсутність якого навіть дивно дорікати Катару.

Марко Асенсіо – найкращий джокер в історії Ліги чемпіонів. Дуже допомагав Реалу виграти численні "лопухі" кубки, останнім часом трохи втомився на лавці, але у свої і близько не старі (27) роки напевно хоче і може перезапустити кар'єру.

Дембеле у своєму житті переходив дуже дорого, Дембеле зараз перейшов у ПСЖ, але якось склалося, що "дуже дорого" та "в ПСЖ" — це різні переходи. Парижани, навпаки, урвали вінгера за якісь кумедні гроші, причому його навички (швидкість, дриблінг на швидкості, двоногість) справді феноменальні. Мілан Шкрініар – готова заміна Рамосу, який навряд чи йому поступається чимось, крім реклами, але на дев'ять років молодший.

Рамоса у команді не буде, але інший Ramos уже приїхав. Гонсалу Рамуш , звичайно, прийшов не просто в оренду (через рік парижани заплатять за нього 80 мільйонів), але саме він найкраще символізує зміну вектора. Перспективний форвард, який з великою ймовірністю прогресуватиме і на продажі якого потім можна буде заробити. Всі ми розуміють, що старий ПСЖ поводився б на ринку інакше. Якби ЧС у Катарі пройшов на рік-два пізніше, то ми зараз могли б побачити на “Парк де Пренс” того ж Бензема .

Лі Кан Ін – гравець, якого ми б у старому ПСЖ не побачили, але це не скасовує його перспективності. У парижан минулого сезону виявилися проблеми з півзахистом, і на дистанції цей гравець стане в нагоді.

У цій ситуації головні питання щодо однієї позиції: тренерської. Енріке приїжджав до Парижа як людина, яка вже вигравала Лігу чемпіонів із трійкою зірок в атаці – і мала повторити цей трюк. Як тренер середньої команди він отримав стусан від Марокко на ЧС — і в першому турі нового сезону глядачі могли побачити фактично рімейк. За 78% володіння з Лор'яном ПСЖ не створив фактично нічого і зіграв 0:0.

Швидше за все, Енріке не чекав такого розпродажу – це підтверджують навіть чутки про його можливу відставку ще до старту сезону. Можливо, зв'язки з ним налагоджувалися ще до зміни вектора, а він її, звичайно, не припускав. Зараз для французького гранда як ніколи важливо забезпечити стабільний набір очок – і зараз можна й радіти, що, умовно кажучи, у Марселі перебудова, а Ланс продав лідера. Часи змінилися, тепер ПСЖ відчуватиме конкуренцію кожного сезону.

Малага вище згадувалась не просто так. Ми всі пам'ятаємо інвестиції в “анчоусів”, які теж були з Близького Сходу. Також пам'ятаємо їхній чудовий ривок у ЛЧ, коли лише помилки арбітра завадили їм вийти у фінал Ліги чемпіонів. Тим часом, Малага потрапила в ту ж колізію, що й зараз ПСЖ, лише набагато гірше: без будь-якого 80-мільйонного Рамуша, зате з погрозами вилучення з єврокубків.

Цей ПСЖ має величезну вболівальницьку аудиторію, щедрих спонсорів та глибину складу. Може, з набором в атаці Асенсіо-Рамуш-Дембеле-Ін-Екітіке , при якому невідомо навіть, хто виходитиме на поле, клуб буде навіть небезпечнішим, ніж при тріо зірок, козирі та слабкості якого були відомі всім давним-давно? У нового ПСЖ відпрацьовувати в обороні можуть усі, у новому ПСЖ усі можуть беззаперечно слухати тренера.

________________________________________________________________________________

Зараз, коли ми всі прощаємось зі старою версією ПСЖ, найкращий момент, щоб подумати, що саме вона нам усім подарувала. Цей клуб, саме в шейхівській версії, прийнято лаяти: безглуздий менеджмент, зірки заради зірок, ганебні вильоти з Ліги чемпіонів... Але в епоху, коли навіть Баварія починає страждати від нестачі уваги і, як наслідок, скромного телеконтракту, на ситуацію варто подивитися ширше.

Останній чемпіонат перед “пануванням” ПСЖ виграв Монпельє. Чи для багатьох це стало приводом дивитися матчі “паладинів” (так, це прізвисько Монпельє)? Та навіть більше: чи багато хто зацікавився чемпіонатом Франції загалом після цієї перемоги?

Розмови про менеджмент, манібол, селекцію та інші сакральні для футболу терміни доречні, коли ти граєш в АПЛ. Там, по-перше, у тебе є шалена сума від телеконтракту, а по-друге, ти отримуєш певний рівень уваги просто за визначенням. Але чемпіонат Франції до 2011 року котився кудись у район Ліги Сагреш та Ередивізії – тобто ліг, у яких є непогані команди, але якi ніхто не дивиться.

Посилення спочатку Менезом із Гамейро, потім Ібрагімовичем із Кавані, а потім і Неймаром із Мессі дозволило катарцям повернути Лігу 1 на велику футбольну карту. За ці десять років ПСЖ навчився заробляти, став однією з визначних пам'яток Парижа поряд із Лувром та Ейфелевою вежею. Чим було б краще, якби на місці цієї команди зірок з'явилася умовна французька Бенфіка?

Футбол тому і став найпопулярнішою грою у світі, що у ньому процвітають різні підходи. Бенфіки та аякси викладають уроки футбольного менеджменту, кожен свої – але від цього більше глядачів у їхніх матчів не стало. Катарці в Парижі відібрали у Баварії прізвисько ФК “Голлівуд”: не виграли Лігу чемпіонів, зате подарували хайлайтів на повноцінний футбольний серіал.

Через 12 років можна сказати: дякую, було попкорно.