Традиційно такий турнір, як Кубок Італії, збирає довкола себе чималу увагу на Апеннінському півострові, тож команди-учасниці висловлюють активне бажання поповнити свій музей новим експонатом. У сезоні-2025/26 до вирішальної гри на столичному Стадіо Олімпіко зуміли дістатись місцевий Лаціо та міланський Інтер, і якщо для команди Крістіана Ківу це була можливість оформити дубль в загалом видовищному сезоні на внутрішній арені, то колектив Мауріціо Саррі міг тільки врятувати кампанію від несхвальних оцінок за рахунок перемоги у цій фінальні грі.

Проте самого головного тренера "орлів" ми в технічній зоні так і не побачили, бо дисциплінарні санкції мали вплив і на кубкове змагання також. І сам факт відсутності Саррі поряд із командою, можливо, і став вирішальним у цьому двобої. Бо господарі арени не мали вогню в очах уже з перших миттєвостей контролю м’яча з боку суперників.

А потім Інтер почав забивати, і справи стали ще більш кепськими для Лаціо. На 14 хвилині Марушич невдало підставився на ближній стійці під спробу Тюрама завершити ударом головою подачу кутового з правого флангу від кутового у виконанні Дімарко, і перевів м’яч у сітку власних воріт. Цей момент згнітив римлян настільки, що вони й носа на чужій половині не показували аж до того, коли ситуація перетнула межу критичної.

Сталось це за підсумком відвертої помилки Тавареша в роботі з м’ячем на лівому фланзі оборони на 35 хвилині, коли фактично з нічого Думфріс отримав можливість покотити на порожні ворота передачу для Лаутаро Мартінеса. І лише на останніх секундах першого тайму після цього Ісаксен своїм ударом із правого краю чужих володінь повз дальню стійку нагадав, що футбольне танго взагалі-то танцюють двоє, бо до цього й не помітно було, що "орли" взагалі на щось претендують у цій грі.

Проблемний Лаціо в підсумку мав покладатись лише на момент Носліна на початку другого тайму, коли нападник із центру штрафного з передачі все того ж Ісаксена не влучив під праву стійку, і це був той самий момент, коли все в цьому матчі могло змінитись на краще для "орлів". Але гола не було, тож потім можна було лише згадувати, що Лаціо на своєму шляху здолав Мілан, Болонью та Аталанту, а Інтер подужав Венецію, Торіно та Комо. І все заради того, щоб у вирішальний момент "зміям" ніхто не заважав здобути "золотий дубль".

Фінальний свисток головного арбітра Марко Гвіди з Торре Аннунціати зафіксував перемогу міланського Інтера у розіграші Кубка Італії сезону-2025/26, тоді як римський Лаціо зупинився за крок до заповітного трофею та права на участь у єврокубках у наступній кампанії.

Лаціо — Інтер 0:2
Голи: Марушич, 14 (авт.), Мартінес, 35

Лаціо: Мотта — Марушич (Лаццарі, 72), Хіла, Романьйолі, Тавареш — Башич (Педро, 78), Патрік (Ровелла, 46), Тейлор — Ісаксен (Канчельєрі, 66), Нослін, Дзакканьї (Діа, 72).

Інтер: Х. Мартінес — Біссек, Аканджі, Бастоні (Аугусто, 77) — Думфріс (Луїс Енріке, 68), Барелла, Зелінські, Сучич (Мхітарян, 68), Дімарко — М. Тюрам (Діуф, 82), Л. Мартінес (Бонні, 77).

Попередження: Хіла, Педро — Біссек, Бастоні, Дімарко, Барелла