"Атлетичне" дербі в півфіналі Кубка Іспанії цього сезону складалось одразу з двох частин і було дійсно казковим за рівнем власної драматургії. Баскський Атлетік та й узагалі виграв у підсумку перший свій трофей за останні 40 років, тож для нього ця кампанія вже вважалась надзвичайно вдалою.

Однак за календарем ми мали ще одну зустріч поміж мадридським Атлетіко та "левами", яка цього разу знову відбувалась на Метрополітано, проте ставки в ній були так само високими. Ішлось про можливість забронювати за собою четверте місце в Лізі чемпіонів УЄФА від Іспанії для господарів поля, тоді як їхні найближчі переслідувачі під орудою Ернесто Вальверде трохи підгуляли після кубкового тріумфу та сформували несприятливе для себе відставання в три очки перед очною зустріччю.

Складним видавався матч для обох команд від самого початку. Атакувати особливо не виходило, а боротись заважали швидкості гравців. При цьому Атлетіко спробував навмання доставити м’яч хоча б поближче до чужих володінь і одразу забив фактично з нічого. Майстри статистики нарахували шалені "0,08" за xG удару Де Пауля на 15 хвилині, коли той із відскоку в пів колі перед штрафним із рикошетом від захисника примудрився перекинути м’яч над Сімоном.

І з цього атакувального мізеру Атлетіко потім ще довго живився задля власного втримання комфортного рахунку, тоді як суперники наче й намагались робити якісь цікаві пропозиції, проте обмежувались невдалими ударами на завершення. Але на останній хвилині основного часу першого тайму їм раптово взявся допомагати Грізманн, який передачею з чужої половини назад на власну примудрився спочатку запустити піч на хід Іньякі Вільямсу, який відіграв на Гурусету, а вже то й центрі штрафного знайшов Ніко.

Проте було доволі показово, що, окрім цього моменту, Атлетік майже нічого власними зусиллями створити не зміг, і те саме відбулось із командою Вальверде вже після перерви. А тут ще й суперники забили вже незабаром після відновлення гри, коли Корреа спочатку забрав м’яч у центрі поля, після чого вже за мить завершував закидання до центру чужих володінь від Коке. Як це так швидко відбулось — захисники басків так і не здогадались.

Після цього ввімкнувся класичний футбол Сімеоне, коли його команда й сама грає виключно з розрахунком на контратаки, та й те робить неохоче, і суперникам нічого не дає зробити. Облака більше не турбували, тоді як Ліно таки завершив один із швидких випадів точним ударом на 80 хвилині, що сформувало остаточну перемогу "матрацників". Жироні, до речі, на радість також, як і їм самим — там цілі приблизно схожі на завершення сезону.

У наступному турі мадридський Атлетіко зіграє в гостях у фіналіста Кубка Іспанії цього сезону — Мальорки, тоді як Атлетік навідається в гості до Хетафе у передмістя Мадриду.

Атлетіко — Атлетік 3:1
Голи: Де Пауль, 15, Корреа, 52, Сімон, 80 (авт.) — Н. Вільямс, 45

Атлетіко: Облак — Хіменес, Вітсель, Ермосо — Моліна (Рікельме, 67), Льоренте (Сауль, 82), Коке, Де Пауль (Аспілікуета, 82), Ліно — Корреа (Барріос, 77), Грізманн.

Атлетік: Сімон — Альварес (Еррера, 66), Вівіан, Паредес, Лекуе — Де Галаррета (Весга, 69), Прадос — І. Вільямс (Р. Гарсія, 82), Сансет (Беренгер, 66), Н. Вільямс — Гурусета (Муньяїн, 66).

Попередження: Де Пауль, Ермосо, Грізманн — Сансет, Паредес