Сезон 2010/11 для Карпат вийшов двояким. З одного боку команда потрапила до групового етапу Ліги Європи, з іншого – набрала там лише одне очко. Протягом календарного року клуб запросив немало гравців, але поки далеко не кожен з них вписався до гри команди (а деякі навіть встигли залишити Львів). Найголовніше те, що в грі Карпат майже всі відзначають прогрес та розвиток, а на виході команда фінішує на тому самому п'ятому місці, та ще й на два очки менше набирає в фінальній таблиці, ніж в минулому сезоні. Але якщо давати однозначну оцінку виступам Карпат в цьому чемпіонаті, то вона насправді буде позитивною.
 
Першу частину сезону Карпатам було надзвичайно важко. Вперше гравці опинились в ситуації, коли потрібно грати два матчі за тиждень, а враховуючи, що по загальному рівню львів'яни поступаються Шахтарю, Динамо та Металісту, то всі матчі були важкими та важливими. Декілька разів восени Карпати не дорахувались очок, коли Олег Кононов просто ставив резервний склад, аби лідери краще підготувались до матчів Ліги Європи. Хоча насправді відвертий провал стався лише одного разу, коли зелено-білі програли тричі поспіль. Парадокс, але вихід в груповий етап Ліги Європи завадив Карпатам краще виступити в чемпіонаті, але з іншого боку у Львові через це не повинні сильно перейматись.
 
Наприкінці важкого й дуже успішного 2010 року Ігор Худоб'як сказав, що теперішній склад команди досягнув свого максимуму, все ж Карпатам вдалося піднятись на рівень вище практично без серйозних трансферів та жбурляння грошей. Але щоб надалі прогресувати, потрібні нові гравці. Керівництво Карпат дослухалось порад не тільки Худоб'яка, але, мабуть, і самого Кононова, вперше за багато років взимку клуб виділив немалі кошти на придбання нових гравців. Ледь не спеціально для цього було запрошено Ігора Йовічевіча, який зайняв досить дивну посаду трансфер-менеджера. Зрозуміло ставку було зроблено на балканців та піренейців (Йовічевіч довгий час виступав в Іспанії). Якщо намагатись робити висновки прямо зараз, то трансферну кампанію важко назвати вдалою. Цілковито задоволеним у Львові можуть бути грою Мартіна Богатінова та Развана Кочіша, тоді як у інших новачків затягнувся процес адаптації.
 
Насправді навесні Карпати виступили не дуже вдало. Точніше кінцівка сезону львів'янам не вдалась, напередодні гри з Металістом в 27-му турі зелено-білі були прямим конкурентом синьо-жовтих, а в кінцевій таблиці їх розділило 12 очок. Проте деякий час гравці Карпат відчули в собі можливості зробити крок вперед в порівнянні з минулим сезоном, тому тепер, в майбутньому чемпіонаті, перед ними буде цілком зрозуміла мета. Поки Карпати нагадують хорошого спринтера, який короткий відрізок (один-два матчі) може провести на високому рівні, але зі стаєрськими дистанціями не справляється.
 
Найбільшою проблемою команди в цьому сезоні стала гра в обороні. В першій частині сезону пара Мілошевіч – Тубіч дозволяла робити дитячі помилки, нічим не міг допомогти і досвідчений Чечер. В період дозаявок відбулись досить помітні зміни, три з чотирьох основних центрбеків залишили Карпати (залишився лише Мілошевіч), а підсилити центр оборони були покликані словенець Балажіц та іспанець Борха, причому останнього було придбано уже напередодні закриття трансферного вікна. Ні про яке взаємопорозуміння не могло бути й мови, центр оборони як і раніше залишався найслабшим місцем в складі Карпат. Безперечно, саме над вирішенням цієї проблеми передусім мав би попрацювати Олег Кононов зі своїми підлеглими влітку.
 
Проте це неприємний момент серед багатьох приємних. Насамперед важко не помітити цікаву деталь, Кононов працює в Карпатах три роки, і кожного року великого прогресу досягає хтось з центральних півзахисників. Спочату це був Худоб'як, в минулому чемпіонаті сильно відіграв Олег Голодюк, а в цьому сезоні не можна не відзначити прогрес Андрія Ткачука. Він вже не перший рік в основній обоймі Карпат, проте раніше серед четвірки найсильніших центральних хавбеків він виявлявся зайвим, а місце частіше отримував через травми Голодюка та дискваліфікації Годвіна. Але цього сезону Ткачук справді досяг немалих успіхів в своєму розвиту, він став саме опорним хавбеком саме того типу, який підходить під манеру гри команди. У вмінні відбирати м'яч Самсону Годвіну мало рівних, але він частенько гальмує атаки, тоді як для Карпат швидкий перехід –  основа гри. У Ткачука з цим проблем немає, він уміє розпочати атаку своєї команди і зупинити наступ суперника. Тепер він досяг найважливішого вміння для пересічного українського футболіста: зробити дві дії поспіль вдало, в цьому випадку вібіюрати м'яч і відразу розпочати наступ своєї команди. Уже в наступному сезоні тріо Ткачук – Голодюк – Худоб'як може наробити галасу, якщо звичайно за традицією не проявить себе хтось інший, Мартинюк, наприклад, чи навіть 19-річний Озарків.
 
Ще одним важливим завданням на міжсезоння стане підписання повноцінного контракту з Разваном Кочішем. Так само як і Ткачук, румун став гравцем того типу, якого раніше не вистачало команді. Сергій Кузнєцов та Батіста більше гравці околиці штрафного майданчика, а Карпати далеко не завжди настільки переважають суперника, що команді потрібен гравець останнього дотику. Кочіш більш різноплановий гравець, він ефективно вміє грати на вістрі атаки, але й не цурається відходити назад для налагодження контролю м'яча. Забиває він не дуже багато, але для гри Карпат Кононова не особливо важливо, хто автор голу, на вістрі атаки можуть опинитись найрізноманітніші гравці.
 
Можливо, в цьому сезоні Карпати й не змогли підтримати темп прогресу минулих років, але не потрібно бути цим незадоволеним. Досвідчений альпініст ніколи не буде підкоряти високу гору з першої спроби, завжди потрібно робити відпочинок, набратись нових сил і оцінити свої можливості. Фактично для львів'ян останній сезон таким і вийшов, Карпатам потрібно були втриматись на цьому рівні, подумати над тим, чого кожен хоче в майбутньому і способом досягнення цих вершин. Багатозначним в цьому плані є продовження контракту з Олегом Кононовим. Це означає, що Карпати не зупинились в своєму розвитку на цьому етапі, а просто завмерли.
 
Ігор Бойко, Football.ua