Полісся у напруженій серії пенальті здолало Дніпро-1 на шляху до чвертьфіналу Кубка України

Розіграш 1/8 фіналу Кубка України цього разу розтягнувся на чималий термін через перенесення до середини жовтня матчу ФСК Маріуполь — Зоря, проте основна частина протистоянь мала припасти саме на середу звітного тижня. І тут одразу перед нами виникала інтрига — житомирське Полісся протистояло дніпровському Дніпру-1 уже вдруге в цьому футбольному році, тоді як у першому колі Прем’єр-ліги СК вдалось відсвяткувати важку вольову перемогу над дебютантами "елітної" першості.

Юрій Калітвінцев зважився на експерименти в цьому протистоянні та залучив до стартового складу футболістів, яких зазвичай разом важко побачити під час матчів у рамках УПЛ. Його візаві за тренерською лавою, Юрій Максимов, вирішив триматись осторонь настільки радикальних рішень, та й не встиг керманич дніпрян ще банально награти "свою" власну одинадцятку виконавців для того, аби поглиблювати й без того численні недоліки в грі його команді.

Звідси й не дивно, що СК у першому таймі виглядав набагато більш цілісним за суперників, які левову частку ігрового часу витратили на те, аби бодай зрозуміти, як зв’язувати гру в центрі поля. Хоча сам поєдинок розпочинався дуже перспективно саме для Полісся — із дальньої відстані розрядив гармату Крушинський, але Волинець витягнув складний удар під поперечину. Подібних моментів у "вовків" до перерви більше не було, тоді як суперники перехопили ініціативу та зрештою банально перевершили господарів за інтенсивністю гри.

Момент в Дніпра-1 також були при цьому достатньо непогані, але їхня реалізація шкутильгала на обидві ноги. То Лєднєв слабенько проб’є п’ятою на завершення прострілу, то він же опиниться в офсайді під час чергової спроби завершити передачу партнера, то Рубчинський не влучить по м’ячу у потрібний момент, то Когут виконає якісь незрозумілі піруети, намагаючись хоч якось винирнути з тіні захисників. Загалом, відсутність реалізації, та хіба з дніпрянами це трапляється вперше в цьому сезоні?

Гра його команди відверто не подобалась Калітвінцеву, тож після перерви відбулось одразу три заміни в складі житомирян. І це суттєво пожвавило гру, бо команди почали відповідати один одному моментом на момент, від чого виключно вигравали вболівальники. Але це була тільки оманлива передмова до подій середини другого тайму, де взагалі нічого цікавого на полі не відбувалось окрім боротьби. Зрештою , команди почали нервувати й назбирали непотрібних карток, а молодого арбітра Дьордя зайвий раз перевірили на міцність нервової системи.

Рефері не поплив, що було цілком доречно, і вже на 78 хвилині ми нарешті дочекались забитого м’яча. Це Адамюку на голову виклав подачу з ближньої стійки на дальню Сваток після того, як сам не зміг із першої спроби завершити навіс кутового з лівого краю від Піхальонка. Але в Полісся на це знайшлась відповідь у вигляді голу Кушніренка на першій компенсованій хвилині, якому вдалось завершити одну з численних подач його команди до чужого штрафного та перевести зустріч до овертаймів.

Перші додаткові 15 хвилин були доволі спокійними та невиразними, а ось другі розпочались із швидкого пострілу Танчика, який так і не став результативним через офсайд у нього під час заблокованого удару Піхальонка. Після цього стався випад Житомирян, коли мав нагоду забити з центру штрафного Макуана, проте просто погладив м’яч у бік чужих воріт. Хотілося б, що на цьому команди одразу перейшли до серії пенальті, бо так можна б було уникнути жахливої травми коліна в Олександра Назаренка, який невдало виконав підкат проти Танчика на лівому фланзі оборони. Але є, як є — гравець Дніпра-1 точно вилетів на чималий термін.

Отже, лотерея, у якій гості почали бити першими, однак Бойко впорався з ударом у лівий кут від Гуцуляка, після чого більше ніхто не схибив.