Волошинович лише нещодавно прибув у Тернопіль, а вже встиг завоювати прихильність місцевих уболівальників. Він допоміг команді здобути кубкову перемогу в Плисках та був одним з найактивніших, забивши гол у миколаївській звитязі муніципалів.

"Після невдалих спроб закріпитися в Кримтеплиці для себе прийняв рішення у жодних професійних командах не виступати. Думав, для чого десь щастя шукати, коли тобі комфортно в рідному Брошневі. Але таки зимою 2014 року погодився поїхати на перегляд до ФК Тернопіль. Після двотижневих тренувань уже мав підписувати контракт, але керівництво Карпат не хотіло мене відпускати. При клубі тренував дітей, президент ФК працевлаштував мене, до того ж в основному складі команди був єдиним місцевим улюбленцем публіки. І, можливо, скажу не скромно, але був одним із лідерів команди. Так я залишився у Брошневі".

Однак тренери ФК Тернопіль виявились наполегливими. Влітку організували спаринг із Карпатами у Брошневі, щоб подивитися на мою гру. Тоді я був травмований і не планував виходити на поле. Однак Василь Івегеш попросив, щоб я зіграв. На обезболюючих уколах вийшов на останніх 20 хвилин другого тайму. За відведений час навіть забив гол, а брошнівська команда перемогла – 2:0. Очевидно, моя гра сподобалася тернопільським тренерам і вони після матчу вдруге попросили мене перейти до Тернополя. Я погодився, хоча одразу приїхати на тренування не зміг, бо захворів (лікував гайморит). Так я тільки за п’ять днів до першого офіційного матчу в Кривому Розі зміг повноцінно тренуватися з командою", — розказав Волошинович.

"У матчі в Кривому Розі намагався бути ціпким у відборі м’яча, зробив кілька небезпечних проходів, на швидкості обігравав опонентів. Загалом і справді гра мені вдалася. Можливо тому, що дуже хотів показати себе з кращої сторони. Хоча, по правді кажучи, навіть не сподівався вийти в тому матчі на футбольне поле. Думав, за щастя, коли вийду на заміну хоча б на 20 хвилин, адже раніше криворізький стадіон Металург бачив лише по телебаченню, не кажучи вже, що ніколи не виступав на такому рівні. Для мене було цілковитою несподіванкою, коли оголосили стартовий склад і я в ньому був у числі одинадцяти. Старт матчу був дуже складний. Десь на п’ятій хвилині не знав, чи мені продовжувати гру, чи сходити з поля, адже дуже боліла голова, задихався, але потім прорвало, увімкнулося друге дихання і я став грати у свою гру. Як виявилося, свою роботу виконав непогано".

"Сподіваюся, в дебютному сезоні у першій лізі займемо місце, не нижче 10-го. Особисто я хочу показати кращу свою гру, щоб тренери, які повірили в мене, не були розчарованими. Зі своєї сторони, я робитиму все, щоб виправдати їхні сподівання".