Група 1
 
Найбільш рівна група. Кожна з чотирьох команд може розраховувати на вихід до плей-офф, і багато що залежатиме від вміння брати очки на виїзді.
 
Сан-Луїс (Мексика)
 
У Мексиці цього року відмовилися від Інтерлігі, спеціального турніру у США, де розігрували путівки до Кубка Лібертадорес. Тож представляють країну четверта, п’ята та шоста команди регулярного чемпіонату Апертури-2010.
 
Після останнього місця у Клаусурі-2010 Сан-Луїс навряд чи розраховував на повернення до Лібертадорес. Песимісти вже вираховували, скільки потрібно набрати очок, аби не вляпатися у боротьбу за виживання. Але другий чемпіонат під керівництвом Ігнасіо Амбріса пройшов значно краще та був більш насиченим. Колись вірний помічник Хав’єра Аґірре, Амбріс мав набити власні ґулі перед тим, як створити боєздатну команду.
 
На старті поточного чемпіонату Сан-Луїс гримнув двома перемогами (на виїзді переграли чемпіона — Монтеррей), у наступних п’яти зустрічах програв лише Америці (це був матч аж чотирнадцятого туру, який учасники КЛ зіграли заздалегідь) і на своєму полі має дві перемоги з двох і по три забитих у кожному з цих поєдинків.  
 
Найкращим бомбардиром команди зараз є перуанець Вільмер Аґірре, котрий у минулорічному розіграші КЛ у складі Альянси з Ліми запам’ятався хет-триком у ворота Естудіантеса. У Сан-Луїсі він взявся бити пенальті і робить це впевнено, хоча ані у Альянсі, ані у французькому Метці у чемпіонатах він з пенальті ніколи не забивав.
У захисті насамперед варто звернути увагу на двох досвідчених футболістів —  аргентинця Анібаля Мательяна (переможець КЛ-2001 та Копа Судамерикана-2007) та Даніеля Алькантара.
 
Середню лінію на старті минулого чемпіонату посилили Хайме Корреа (прийшов з Пачуки) та майстер стандартів Хуан Карлос Медіна (грав у КЛ за Атлас та Монтеррей). 
Разом із Аґірре попереду діятиме ще один відомий гравець Серхіо Амаурі Понсе, котрий вже виступав у Лібертадорес у складі Толуки та Чивас.
 
Лібертад (Парагвай)
 
Після чотирьох поспіль титулів у 2006-08 роках Лібертад лише зараз знову виграв чемпіонат країни, але у КЛ команда виходила з групи і у 2009-му, і у 2010-му. Поява гідних конкурентів у чемпіонаті (відроджений Серро, Ґуарані, Насьйональ) пішла тільки на користь Лібертаду, який знайшов сили та ресурси для успішного переродження.
 
Склад Лібертада не перший сезон відзначається злагодженістю. Тож напередодні нового сезону зміни були мінімальними. На своїх місцях перевірені у міжнародних баталіях Педро Сарабія, Серхіо Акіно, Карлос Бонет, Віктор Касерес, Омар Поусо.
 
У мексиканської Некакси орендували аргентинського форварда Ніколаса Павловіча, який двічі відзначився у перших трьох турах чемпіонату Парагваю. Лише кілька днів тому поповнив команду і 22-річний атакувальний хавбек Родріго Рохас, котрий два останніх сезони провів у Рівері.
 
З появою на чолі команди Грегоріо Переса Лібертад грає комбінаційно, результативно (46 м’ячів у 22 матчах минулого чемпіонату) і не схильний до компромісів (лише одна нічия у турнірі, в якому мировою закінчилася третина поєдинків).
 
Онсе Кальдас (Колумбія)
 
До команди повернувся легендарний Хуан Карлос Енао, один із героїв тріумфального для Онсе Кальдас Кубка Лібертадорес-2004. Але втрат, і втрат суттєвих, значно більше. Освальдо Віскаррондо, Хайме Кастрільйон, Джон Валенсія, Іван Велес, Данні Сантойя, Дієго Аріас грали у минулорічному КЛ і були серед ключових виконавців у чемпіонському складі. Із цього складу залишаються пара форвардів Вільсон Мена – Дайро Морено, хавбек Дієго Амайя, захисники Луїс Нуньєс та Алексіс Енрікес і, звичайно, голкіпер Луїс Мартінес.
 
Шанувальникам Онсе Кальдас залишається сподіватися, що цього вистачить Хуану Карлосу Осоріо, який вже доводив, що вміє ліпити команду швидко та якісно.
 
Універсидад Сан-Мартін (Перу)
 
Ще одна команда, яка недорахувалася кількох чемпіонів останнього сезону, але порівняно з Онсе Кальдас ці втрати не такі численні. Захисника Атіліо Муенте має замінити аргентинець Хуліо Морейра. Він, щоправда, примудрився отримати червону картку вже у першому матчі за УСМ,  і ця його любов до червоного кольору (9 вилучень у складі різних аргентинських команд) може зашкодити перуанцям у міжнародних матчах.
 
Також пішли форварди Пабло Вітті та Педро Гарсія. Один став другим бомбардиром команди (12 м’ячів), інший у свої 36 у минулому сезоні здебільшого виходив на заміну, але забивав важливі м’ячі, а у другому матчі фіналу з’явився у стартовому складі й ефектно відкрив рахунок. Попри те, що залишається найкращий бомбардир Еберт Арріола (у КЛ-2009 він забивав Сан-Мартіну за парагвайський Насьйональ), команді Анібаля Руїса може не вистачати наполегливості Вітті та мудрості й хитрості Гарсії.
 
Несподівано виринув у Лімі аргентинець Карлос Марінеллі, який свого часу ще 17-річним перебрався до Міддлсбро. Відтоді він встиг пограти в Італії, Португалії, США, Колумбії та Угорщині, і ось зараз опинився у Перу.
 
Марінеллі займатиметься креативною діяльністю, а руйнування атак суперника — парафія Джона Іностроси, чи не найкращого спеціаліста цієї справи у перуанському чемпіонаті.
 
Група 2
 
Леон де Уануко (Перу)
 
Несподіваний фіналіст останнього чемпіонату країни, на перший погляд, навряд чи зможе на щось розраховувати у цій групі. З команди пішли два провідних атакувальних футболісти — колумбієць Луїс Переа та аргентинець Густаво Родас. А для такого скромного, не розбещеного успіхами клубу, не так вже й легко звикнути до життя без тих, хто ще вчора визначав гру команди.
 
І все-таки є кілька факторів, що змушують не ставитися до перуанського віце-чемпіона зверхньо. Залишився тренер Франко Наварро. Так, у нього були невдачі з соліднішими клубами Перу та, особливо, з національною збірною країни, але в Уануко він цар і бог. Саме він ретельно вибирав гравців, серед яких були і Родас та Переа, на початку минулого року. Участь у Кубку Лібертадорес є для Наварро серйозним викликом, заради якого він влаштував ще одну масштабну  трансферну кампанію.
 
Серед новачків достатньо тих, хто має досвід виступу у КЛ: захисник Хорхе Араухо, форварди Карлос Орехуела та Маріо Леґісамон, півзахисники Мігель Севаско, Едвін Перес та Жаїр Сеспедес.
 
Загадковим є придбання одного з найкращих бомбардирів чемпіонату Панами Орландо Родрігеса. Також приєднався до команди Наварро знаменитий навіть в Україні колумбієць Харрісон Отальваро.
 
Жуніор (Колумбія)
 
Змазаною Клаусурою-2010 (чотирнадцяте місце у регулярному чемпіонаті, 10 нічиїх у 18 матчах) Жуніор трохи зіпсував свою репутацією однією з найстабільніших колумбійських команд трьох останніх років. Але на Лібертадорес у Барранкільї налаштовуються більш, аніж серйозно. Один із найкращих опорників країни Хосе Амайя прийшов із Мільйонаріоса, Джон В’яфара (ще один переможець КЛ-2004 у складі Онсе Кальдас) — з Екідада, уругвайський голкіпер Себастьян В’єра — з грецької Ларісси. Ще одне хороше придбання Шерман Карденас, один з найкращих молодих атакувальних хавбеків Колумбії.
 
Безумовно, основним енґанче команди є незрівнянний Джованні Ернандес. Серед форвардів слід виокремити Карлоса Бакку, який у двох минулих сезонах забив 30 м’ячів.
 
Ґреміу (Бразилія)
 
У матчах кваліфікаційного раунду проти уругвайського Ліверпуля команда Ренату Ґаушу нагадувала фрагментами Ґреміу Ману Менезеса, що дійшов до фіналу КЛ-2007. Жорстка, атлетична гра, що поєднується зі спалахами натхнення креативних футболістів. Чотири роки тому це були Дієґу Соуза та Чеку. Зараз — Дуґлас.
 
За якістю складу, за організованістю гри бразильська команда теоретично переважає своїх суперників по групі. У поєдинках із Ліверпулем певні проблеми були помітні у грі центру захисту, але, схоже, що саме для посилення цієї лінії в оренду взяли Родолфу.
 
Орієнте Петролеро (Болівія)
 
Традиційно представникам Болівії рівня ОП у Кубку Лібертадорес залишається останнім часом  роль скромної, але гордої команди, що наполегливо і вперто б’ється із сильнішими суперниками, і вкрай рідко здатна на справжні сенсації. Болівар чи іноді  Стронгест ще можуть посперечатися за вихід із групи.
 
Але ж і Орієнте Петролеро колись (1988 рік) грав у чвертьфіналі КЛ. А в останньому розіграші Копа Судамерикана став першою з 2005-го болівійською командою, що пройшла у цьому турнірі бодай одного суперника.
 
А у новому чемпіонаті Болівії ОП йде поки що без втрат. П’ять перемог у п’яти матчах, різниця забитих та пропущених 16:3. У чудовій формі на старті сезону Маурісіо Сауседо (ще один екс-гравець Чорноморця серед учасників Кубка Лібертадорес-2011). Після чергових мандрів повернувся до рідної команди Хуан Арсе. На правому фланзі оборони вже другий рік знову діє ще один гравець національної збірної Мігель Ойос. У середній лінії вже шостий сезон починає 22-річний Джасмані Кампос, котрий провів 11 матчів за збірну.
 
Цього може й не вистачити для справді сенсаційного виступу, але навряд чи, особливо на своєму полі, болівійці відмовляться від боротьби до останнього.
 
Група 3
 
Одна з найцікавіших та найнепередбачуваніших груп. Флуміненсе вже у цьому переконався на власній шкірі.
 
Флуміненсе (Бразилія)
 
Мурісі Рамалью виграв чотири з шести останніх чемпіонатів Бразилії, але жодного разу його команди не здобували Кубок Лібертадорес. Навіть розкішний Сан-Паулу постійно спотикався за крок-два до фіналу. У Флуміненсе, в свою чергу, ще не загоїлася рана трирічної давнини. Тоді на очах власної торсиди Флу програв фінал еквадорському ЛДУ. На цю невдачу миттєво відреагували фани Фламенґу та Васку, які випустили футболки із зображенням трофею та написом: У нас він є, а у вас — ні.
 
Тож бажання нарешті завоювати цей трофей зашкалює, що у команди, що у тренера. І саме це може стати джерелом надмірної знервованості, що руйнуватиме так добре вибудовану гру Флуміненсе.
 
Непереконливі матчі у чемпіонаті штату непокоять значно менше. Сан-Паулу Рамалью теж поступово входив у сезон і за титулом Паулісти не ганявся. Оскільки у чемпіонаті Каріока два етапи, і можна потрапити до фіналу вигравши лише один з них, зрозуміло, що зараз Флу думатиме виключно про Лібертадорес. Аби тільки зберігати при цьому спокій.
Чемпіонський склад змін практично не зазнав. Натомість прийшли Соуза та Рафаел Моура, друге перебування якого у Флу вже є значно успішнішим за попереднє.
 
Архентінос Жуніорс (Аргентина)
 
Після чемпіонства з Клаудіо Боргі команда повернулася до буднів середняка вже під керівництвом Педро Трольйо. Але це не означає, що АЖ відтепер бракує амбіцій у турнірі, в якому команда перемагала у 1985-му. Трольйо втратив одного з лідерів — Нестора Ортіґосу — але залишаються єдність колективу, дисципліна, що дозволяє відпрацьовувати на полі чітко згідно з планом на гру.
 
Можливо, цій команді не вистачатиме зіркового блиску окремих виконавців. Блиску тих, хто залишається у пам’яті завдяки каскадам фінтів чи філігранним передачам. Архентінос Жуніорс можуть привабити вивіреною геометрією своїх контратак, відмовою від гри навмання, до автоматизму відпрацьованим виходом із захисту.
 
 
Америка (Мексика)
 
Тривала дієта (два титули за 20 років) у національному чемпіонаті щосезону змушує найпопулярніший, а донедавна й найтитулованіший клуб Мексики у лихоманці шукати рецепти повернення колишньої величі. У гонитві за новими тріумфами Америка часто проходить шлях від вічного фаворита до вічного посміховиська упродовж одного лише турніру. Участь у Кубку Лібертадорес —ще один шанс нагадати світові про власну значущість і довести, що помилки минулого нарешті у цьому самому минулому і залишилися.
 
І теоретично склад Америки та досвід тренера Мануеля Лапуенте дозволяють сподіватися на гідний виступ.
 
Але проблема Америки у тому, що яким би зірковим не був склад, наскільки б авторитетний наставник не працював з командою, це не просто не гарантує успіху, а й часто стає причиною безладдя.
 
У чемпіонаті Мексики Америка стартувала з одного очка у трьох перших турах, але потім видала серію з трьох перемог. Після цього поступилася Некаксі, для якої це була перша перемога з жовтня.
 
Коли команда на ходу, тонко веде гру Рольфі Монтенегро, регулярно вражає ворота нестримний Матіас Вуосо. Але ось це коли, схоже, залишатиметься з командою упродовж усього групового турніру.
 
Насьйональ (Уругвай)
 
Зі збірної Уругваю він пішов після домашньої поразки від Венесуели 0:3. Одним із найпам’ятніших епізодів його роботи з Рівер Плейт була виїзна поразка 1:7 від ЛДУ у півфіналі Копа Судамерикана. І попри це репутація Хуана Рамона Карраско анітрохи не постраждала. Його фанатична відданість атакувальному футболу означає, що подібних результатів іноді не уникнути.
 
І будь-яка команда Карраско, незалежно від турнірної ситуації і ще безлічі різних обставин, вперто шукатиме шлях до воріт суперника. У цих пошуках вона може постраждати значно більше, але й стежити за ними неймовірно цікаво.
 
У складі Насьйоналя є чимало футболістів, які можуть втілити ідеї Карраско. Найцікавіші з них: Табаре Віудес, Бруно Форнаролі, Роберт Флорес, Річард Порта, який грав у Карраско у Рівері. Травми заважають зайняти гідне свого статусу місце аргентинському ветерану Марсело Гальярдо. Але до заявки на груповий турнір він потрапив.
 
Група 4
 
Присутність у групі двох команд з однієї країни — звичне явище для Кубка Лібертадорес. Єдине, чого останнім часом уникає КОНМЕБОЛ, це зустрічі представників однієї країни у фіналі.
 
Велес Сарсфілд (Аргентина)
 
Потужний, збалансований склад, у якому й без яскравого новачка Давіда Раміреса вистачало талантів. Механізований та прагматичний Велес після подарованого суддею чемпіонства у Клаусурі-2009 потроху урізноманітнював свою гру, додавав непередбачуваності та фантазії у атаці. Попри це, команда Рікардо Ґареки в останньому  чемпіонаті країни пропустила вперед Естудіантес, а у минулорічному КЛ вилетіла вже у 1/8.
 
Нові невдачі змусять керівництво клубу засумніватися, чи зможе Ґарека як слід розпоряджатися таким скарбом.
 
У групі проблем у Велеса бути не повинно. Якщо ж вони виникнуть, Ґарека просто не допрацює до літа.
 
Каракас (Венесуела)
 
Від команди, що лише два роки тому грала у чвертьфіналі КЛ і поступилася Ґреміу лише через пропущений вдома м’яч (1:1, 0:0), майже нічого не залишилося. Серед тих, хто замінив учорашніх героїв, ніби й немає таких вже й слабких гравців, і все-таки цьому Каракасу може не вистачити потенціалу для успішної гри на міжнародному рівні. Як і у 2009-му Каракас розраховуватиме насамперед на домашні матчі. Цього могло б вистачити в іншій групі. У цій сподіватися на три перемоги на своєму полі венесуельцям ніхто не забороняє. Але якщо вони їх здобудуть, це стане однією з приємних несподіванок групового турніру.
 
Уніон Еспаньйола (Чилі)
 
Команда, якій не завжди до снаги авторитетно позбавити суперника шансів на контргру. Тож у матчах за участю УЕ може бути достатньо несподіваних поворотів інтриги. Як це було у кваліфікаційних поєдинках з Боліваром. Така манера гри обіцяє Еспаньйолі як хороші шанси на вихід до плей-офф, так і перспективу залишитися позаду більш уважних до нюансів турнірної стратегії суперників.
 
Універсидад Католіка (Чилі)
 
За статусом, іншій чилійській команді недостатньо просто взяти участь у груповому турнірі. І неприємний минулорічний досвід (Католіку обійшли у групі ще одні співвітчизники — Універсидад де Чилі) потрібно врахувати. До того ж чилійці пішли надійним і перевіреним шляхом і орендували у Боки талановитого плеймейкера Марсело Каньєте. У 2004-му з іншого аргентинського гранда — Рівера — приходив до Універсидаду Даріо Конка. Якщо поява Каньєте матиме такий самий ефект, участь у груповому турнірі перетвориться на формальність.
 
Є у команді й багато тих, хто виходив на поле вже не у одному матчі КЛ. Родріго Валенсуела, Хорхе Орменьйо, Мілован Мірошевіч, Давід Енрікес, Родріго Толоса, Роберто Гутьєррес — цілий розсип кваліфікованих майстрів.
 
Дмитро Джулай, спеціально для Football.ua