Черговий футбольний уїкенд в України залишився позаду.
Минулі вихідні українського футболу знову вийшли достатньо розлогими й насиченими, щоб просто так охопити їх своєю увагою. Аж надто багато потенційно цікавих протистоянь можна було побачити в розкладі вісімнадцятого туру, і після його завершення можна констатувати, що очікування себе виправдали в абсолютній більшості випадків. Але були й такі моменти, яких краще, щоб не було взагалі в нашому футболі.
Гранди взяли своє в п’ятницю
Матч київського Динамо проти кам’янець-подільського Епіцентру відкривав програму вісімнадцятого туру в столиці, і так, зелена трава на стадіоні Динамо ім. В. Лобановського менш ніж за тиждень вирости не встигла, тож команда Ігоря Костюка знову мала приймати суперників на газоні, який навіть до оновленого стилю гри "біло-синіх" не надто пасує.
Інтригою цієї пари було те, чи зможе колектив Сергія Нагорняка використати чи не найбільш потужний свій козир — контратаки. На жаль, для новачків УПЛ, це зробити так і не вдалось. Динамо впевнено домінувало над суперникам, хоча й відкрити рахунок змогло лише за підсумком пенальті, який оборона Епіцентру вигадала собі на рівному місці наприкінці першого тайму.
У другій половині зібратись до купи гості з Кам’янця-Подільського так і не змогли, чим відверто нікого й не здивували. А от Динамо навпаки доклало потрібну кількість зусиль для того, щоб після перерви футбол ми й надалі спостерігали лише на одні ворота. А там і місце для шедеврів від легендарного Андрія Ярмоленка знайшлось, зокрема. І точно неможливо пройти повз дубль Матвія Пономаренка. Здається, у тренерського штабу національної збірної просто не залишиться опцій не викликати цього гравця на потенційний дебют.
І хоча поміж донецьким Шахтарем та київським Динамо наразі немає активної боротьби безпосередньо за першу сходинку турнірної таблиці, проте якщо звичний конкурент та принциповий суперник переміг, то за декілька хвилин потому колектив Арди Турана просто не міг запропонувати для себе інший підсумок гри проти рівненського Вереса.
Тут також усі розуміли, що команді Олега Шандрука доведеться щось запропонувати суперникам таке, що не змогли запропонувати Карпати тиждень до цього, і при цьому уникнути помилок зразка першого кола, коли "гірники" прибили "червоно-чорних" за рахунок двох успішних кутових. Спойлер: саме після стандарту подібного штибу Верес і пропустив.
Але боротись рівненці виявились цілком охочими в цій грі. І не один тайм, як Карпати, а майже до самого фінального свистка. Знову Туран мав покладатись на своє відчуття моменту для замін, і знову не без впливу Лассіна Траоре був забитий вирішальний гол у цій грі.
Символічно, але в день свого 27 дня народження відзначився Валерій Бондар, після чого турецький фахівець чи не серед перший привітав із цим його дружину в технічній зоні. Але те, із якими труднощами долає чужий захист Шахтар на початку року, викликає тривогу перед єврокубками, часу до поновлення яких для "гірників" уже фактично не залишилось.
Для центрального матчу туру ніякі Динамо та Шахтар не потрібні
Чемпіонські перегони в УПЛ цього сезону зазнали змін, і так складаються обставини, що на нас очікує безпрецедентно розгалужений у контексті можливих варіантів фінальний етап сезону. У вісімнадцятому турі відбувався великий матч. До Черкас на матч проти місцевого ЛНЗ завітало житомирське Полісся з явним наміром узяти реванш у команди Віталія Пономарьова за безальтернативну поразку в першому колі (0:2). А ще, подейкують, що "вовки" не надто й хотіли їхати до рідного міста своїх суперників, але їхні аргументи щодо "поганого стану поля" різні інстанції розглядати не стали.
Утім, до самого Полісся за підсумками побаченого ну які взагалі можуть бути претензії? Швидкий гол уже на четвертій хвилині за підсумком бездоганної комбінації з прострілом Назаренка на Андрієвського, і потім наприкінці першого тайму схожий гол, але вже в більш силовій манері за авторством новачка Емерллаху та асистом іншого новачка, Краснопіра. А поміж цим ЛНЗ, яке тайм витратило на те, щоб банально зрозуміти, де взагалі перебуває.
У другому таймі, так, команда Віталія Пономарьова вже, наслухавшись вочевидь порад та настанов тренера в перерві, грала вже в геть іншому стилі. Але й Полісся було геть інакшим. Це був колектив, який утримує результат, а в цьому плані команди Руслана Ротаня вже працюють у режимі справжнього футбольного удава та фактично знесилює жертву перед тим, як добити.
Добити-то в підсумку й добили, але до цього пропустили від Ассінора та додали трохи інтриги. Проте в моменті з третім голом за авторством Гайдучика оборона ЛНЗ просто спостерігала за подіями на футбольному полі й участі навіть не планувала в них приймати. І загалом це була дуже симптоматична гра — "вовки" вибухали моментами, а потім віддавали м’яч суперникам і чекали на помилку. Нікого такий стиль не нагадує зразка першої частини сезону? Виходить, що й Пономарьова можуть читати тренери суперників досконально.
Катастрофа Олександрії, страждання "іспанських" Карпат та класична Оболонь
Матч, який у здоровому глузді жоден фанат українського футболу точно не захоче переглядати наново в 18 турі відбувся в Житомирі, де харківський Металіст 1925 наче вже й устиг освоїтись, але щось команда Младена Бартуловича аж надто важко входить у другу частину сезону в іграх проти геть не найсильніших суперників. Такі в "жовто-синіх" ще попереду.
І точно не належить до їхнього переліку Олександрія, яка приїхала до Житомира на тлі скандалу з у підсумку перенесенням гри проти Оболоні, на що нібито погодились зрештою обидві сторони. Без ігрової практики була команда Кирила Нестеренка, і тренерський штаб навіть замін не робив у стартовому складі. Проте ти ба яка дивовижна річ! Виявляться, що те, що планувалось під одного суперника, узагалі не працюватиме проти іншого.
Після гри доводилось чути в коментарях дійових осіб, що те, що "поліграфи" продемонстрували на футбольному полі, це була частина глобального задуму. Вочевидь, цей задум полягав у тому, щоб завдати по воротах суперника одного удару, а по власних допустити аж 29(!).
При цьому, також очевидно, що молодий воротар Макаренко мав на собі самотужки тягнути всі ці небезпечні моменти, і, бачите, не пощастило хлопцю з пенальті наприкінці гри, призначення якого виглядало відверто кепським рішення рефері, як для сучасного футболу, і з рикошетом бозна-як Металіст 1925 цей переможний гол таки заштовхав суперником. Макаренко, до речі, потім дуже картав себе за епізод, у якому звинуватити можна хіба що автора гола Заберджу за жахливе виконання удару з позначки у відповідальний момент.
І знову час настав поговорити про те, як львівські Карпати вчергове програли футбол. При чому зробили це вони в грі, перший тайм якої за рівнем абсурдності не допустили б до прокату навіть у найбільш затурканий провінційний кінотеатр. І грець із ним, безглузді фоли Козіка та Педрозу в моментах із привезеними на рівних місцях пенальті. Але як Фаал та Климчук, вочевидь, не зговорюючись, подарували воротарям можливості ударами з позначок у одному й тому самому стилі стати героями епізодів? У підсумку тайми поділили навпіл за періодами активності господарів та гостей.
А потім Колос забив десь ближче до середини другої половини гри за підсумком стандарту, під час якого Карпати знову загубили Цурікова на дальній стійці, що робили й у першому таймі, проте цього разу покарання не уникнули. Колос при цьому певний час виявляв бажання й другий гол забити, але потім вимушено сів у захист, а вилучення Бурди, якого щось ужалило в цій грі й Микита дуже помітно нервував та зривався за найменшого приводу, додало інтриги в гру.
І тут уже довелось гостей рятувати їхньому воротарю Пахолюку, без якого ця мінімальна перемога команди Руслана Костишина була б неможливою. А щодо Франсіско Фернандеса та його початку роботи в новому клубі. Нуль голів за дві гри у Львові. А в цьому місці люблять, коли забивають у чужі ворота, а не на суперників біля власних. Поки що "іспано-український" союз себе не виправдовує.
Гаряче в нас по всій турнірній таблиці на поточному етапі сезону, тож від кожної гри очікуєш якоїсь непересічної події. У контексті гри на Оболонь-Арені було цікаво, як перезимував далеко не безпроблемний газон цього стадіону, а ще й з урахуванням того, що за тур на ньому планувалось провести дві гри.
І знаєте, нічого особливого на загальному плані ми так і не побачили — класичний м’який газон місцевої арени, до якого можна було почути звичний перелік нарікань. Тобто відзимували нормально, хоча на кілька станцій "синьої" гілки столичного метро в південному напрямку з цим не впорались. Виходить, що газон ще той живчик у Оболоні.
Що ж до гри команди Олександра Антоненка проти львівського Руху в боротьбі за суміжні місця в середині турнірної таблиці, то також Оболонь за зиму не перетворилась на атакувальний колектив, але відмовляти собі в нав’язуванні гри суперникам не стала. Десь трошки жорсткіше зіграти, і цей черговий "молодий" колектив Івана Федика дає слабину.
А тут ще й пощастило "пивоварам" із травмою Слюсаря, тоді як новачок Киричок одразу ж і не втримав Устименка, який викрутився як вуж, але свій гол забив. Рух наче й не вимикався з гри до останнього, але повернувся у рамку воріт Марченко, і це — найважливіший зимовий "трансфер" Оболоні.
На матчі Кривбасу та Зорі незабаром почнуть продавати квитки 18+
Бо просто в безсоромному, у гарному сенсі, стилі грають свої очні зустрічі команди в цьому сезоні. У першому колі був трилер на стадіоні Динамо. Тоді колектив Патріка ван Леувена переміг 3:2. І зараз команди видали не менш вибухову картинку, коли глядач просить дати йому й ще, і ще більше гольових моментів, і байдуже, біля чиїх воріт. Це той випадок, коли навіть аура "засухи" на стадіоні Колос не змогла втрутитись у цей матч.
Чотири голи за перший тайм! При цьому Зоря забила першою, бо Дібанго двічі провалився в одному епізоді. Але потім почала припускатись таких помилок, що Кривбас просто не міг собі дозволити цим не скористатись. Забивали номінальні господарі на будь-який смак — Парако й п’ятою паси роздавав, і Задерака другий темп забирав, і Мендоза воротаря суперників на помилці дальнім ударом ловив.
До речі, Кривбасу хоча б вистачило стратегічного бачення не повторити помилку Олександрії, запевняючи, що поле стадіону Гірник буцім-то готове до гри у футбол, тож завчано перенесена гра набагато краще позначається на кармі команди, аніж зірвана в останній момент. У другій половині матчу Зоря намагалась підтримувати атакувальний темп, як-то кажуть, за двох, але гольовий ліміт обидві сторони вичерпали.
Заключний матч туру ризикує перетворитись на фарс
Новачки УПЛ у особі СК Полтава та Кудрівки були останньою парою, для надзвичайно важливої зустрічі яких на Оболонь-Арені навіть виділили окремий день у календарі. Усе для того, щоб подивитись, чи зможе команда Павла Матвійченка подати ознаки життєздатності на останній сходинці турнірної таблиці. Забігаючи наперед, ніхто й нічого там так і не подавав.
А, як виявилось ще зранку в день матчу, і не планував подавати. Можливо — давайте говорити в умовний спосіб, бо, поки що, жодної конкретики, окрім повідомлення про потенційний рух ставок у бік імовірної перемоги Кудрівки на якійсь азійській букмекерській біржі, немає.
І коли з’явилась така інформація, разом із оголошенням відповідного комітету вже в українських футбольних структурах щодо необхідності закривати лінії на цю гру терміново в усіх конторах, то стає зрозумілим, чому ми побачили, наприклад, такий перебіг подій у другому таймі.
Узагалі невиразна перша половина з малою кількістю гольових нагод потім продовжилась активністю Кудрівки в другому таймі й безпорадності дій гравців Полтави в передній лінії. Повній безпорадності. А потім ще й цей пенальті в компенсований час, який от дуже треба було постаратись привезти у власні ворота в тій ситуації.
При цьому наявна інформація ще з минулого року про те, що представників "малиново-жовтих" опитували на поліграфі з приводу можливої участі в "договірних" матчах. Результати, звичайно, можна пошукати десь поруч із пробами Михайла Мудрика, але настає весна, сходить сніг, а під снігом у нас… старі-недобрі часи для українського футболу?
І якщо відкинути цю конспірологію, то в сухому залишку Полтава так і залишилась на останній сходинці таблиці з дев’ятьма очками за 12 матчів до кінця сезону. Часу для того, аби врятуватись, удосталь. Але як команда, яка перед зимою примудрялась обігравати київське Динамо на його полі та забила двічі Вересу на виїзді, зараз не здатна в лобовій грі побудувати атаку, і при цьому навіть якусь там трансферну політику провадила за час перерви та межі країни не полишала — це вже питання наступних турів, де суперники у команди Павла Матвійченка будуть ще більш серйозними.
Гол туру
Андрій Ярмоленко (Динамо Київ)
Денис Устименко (Оболонь)
Олександр Андрієвський (Полісся)
Найкращий гравець туру — Іван Пахолюк (Колос).
Найкращий тренер туру — Руслан Ротань (Полісся).