18-річний нападник Шахтаря Лука Мейрелліш – один із найбільш харизматичних футболістів команди Арди Турана. Фактурний, по-спортивному агресивний нападник долучився до гірників минулого літа і вже встиг потішити вболівальників кількома забитими м’ячами. В усіх турнірах Мейрелліш вже відіграв за Шахтар 20 матчів (12 – в УПЛ, 6 – у Лізі конференцій та 2 – у Кубку України) та відзначився 8 разів (4 м’ячі у чемпіонаті та по 2 – в ЛК та Кубку України). 

В ексклюзивному інтерв’ю Football.ua Лука розповів про свої враження від матчів в УПЛ, прийдешнє протистояння із Лехом у Лізі конференцій, конкуренцію з Ласіною Траоре та Кауаном Еліасом у нападі Шахтаря, а також про кавові традиції в Бразилії та віру в Бога. 

– Лука, сьогодні в обід я заварював дріп-каву і на упаковці був напис Brazil. Я на секунду замислився, що ніколи не говорив з бразильцями про каву. Наскільки велике значення вона має у твоєму житті? 

– Персонально для мене не таку велику роль відіграє наявність кави у моєму житті.Час від часу можу випити, але от інші хлопці у колективі, та й мої батьки також, дуже люблять каву. І дійсно, в нашій національній культурі присутній такий елемент. Іноді це допомагає остаточно прокинутися зранку, а ввечері – розслабитися. Тому так, кава точно відіграє свою роль у нашому побутовому житті.

– Бачив у клубному Instagram, що у вас днями був якийсь тімбілдинг. Це була просто вечеря чи ви якось вдосконалили її, можливо, грали у якісь настільні ігри?

– Так, це була командна вечеря, яку ініціював головний тренер. З мого особистого досвіду у Бразилії скажу, що цей концепт мені максимально подобається. Ми дуже часто таке робили у мене на Батьківщині. Часто збиралися на вечерю і вона супроводжувалася нашим бразильським чураско (традиційний бразильський спосіб приготування м'яса – прим. Д.В.). Взагалі, я дуже радий подібній нагоді, оскільки це можливість відволіктися від футбольного контексту і просто провести час з людьми, яких ти добре знаєш, поза робочих обставин. Особливо це важливо напередодні важливих протистоянь, тому треба трохи відволікти розум і розслабитися у хорошому сенсі цього слова. 

– У 2026 ти вже встиг зіграти у двох офіційних матчах, із Карпатами та Вересом. У матчі з Карпатами тобі довелося багато часу провести без м'яча, захисник суперника дуже щільно грали із тобою. Наскільки тобі дискомфортно в такому характері гри?

– На моє переконання, найважливіше – це та користь, яку я приношу у командній побудові. Якщо на думку головного тренера я буду корисним у грі без м’яча, але разом із тим ми зможемо відзначитися голом у якийсь інший спосіб, то я приймаю такі обставини. Оскільки командний результат – понад все. Так, було незвично, погоджуюсь. Але не скажу, що почувався дуже некомфортно. Також у мене була можливість попрацювати у грі без м’яча. Я переконаний, що це також важливо в контексті становлення як футболіста загалом. Тому, як я і наголосив: будь-який ефект, який я можу принести для команди, я готовий втілювати на футбольному полі. 

– У грі з Карпатами тебе змінив Ласіна Траоре та забив три м'ячі. Чи не засмутило тебе те, що він аж тричі відзначився у воротах суперника, а ти не зміг знайти свій момент? Як ти сприймаєш цю ситуацію загалом?

– Ні, я повністю радий за Ласіну. Більше того, він пережив багато травм і ушкоджень в останній період, які не дозволили йому сповна розкритися. Тому щоразу, коли він має можливість виходити на поле і приносити користь команді, я лише щиро радію за нього. Не так принципово, хто відзначиться м’ячем у воротах суперника: я, Ласіна, Кауан Еліас чи будь-хто з інших гравців. В рамках колективу панує здорова конкуренція, однак вона жодним чином не впливає на наше сприйняття одне одного. Ласіна теж дуже багато мені підказував в силу свого досвіду і в силу того, скільки всього він вже встиг всього побачити у футболі. 

– Ти молодий футболіст, але в свої майже 19 вже граєш на іншому континенті, далеко від дому. Це дуже впливає на тебе психологічно чи ти вже звик за ці півроку до своєї нової реальності?

– Ні, з самого малечку я звик жити за подібних обставин. Наша робота визначає і спосіб нашого життя, тому я вже звик жити доволі далеко від дому. Разом із тим, я був одним із наймолодших виконавців у збірній Бразилії до 20 років. Я приїхав до Шахтаря і теж став наймолодшим виконавцем у команді. Подібна доля мене спіткала ще й в кількох бразильських командах, тому я вже адаптований до такого формату і він у мене не викликає чогось незвичного. 

– Ми згадали про матч із Карпатами, але не менш складним вийшло протистояння із Вересом. Із чим би ти міг порівняти захисну лінію Вереса у матчі проти вас?

– З першого моменту, коли я прибув сюди, одразу зрозумів, що більшість команд Української Прем’єр-Ліги намагаюся грати в здебільшого оборонний футбол. Тому наші суперники роблять значний акцент на захисній підготовці. Буває складно, це правда, проте нам теж відомий наш потенціал. Містер постійно наголошує на тому, що ми маємо грати у наш стиль футболу, постійно бути на м’ячі, знаходити моменти і не цуратися ударів. Бо без ударів не буде і голів.

– А який матч з усіх зіграних в УПЛ тобі сподобався найбільше станом на сьогодні? Де ти прямо прокайфував від гри?

– Це матч із Динамо у чемпіонаті України, коли ми їх приймали у Львові і виграли із рахунком 3:1. Поки що це мій улюблений матч, який я зіграв за Шахтар.

– Попереду важливі матчі проти Леха у Лізі конференцій. Єгор Назарина взимку, під час міжсезоння розповів мені, що з усіх потенційних суперників Шахтаря на цій стадії йому б найбільше хотілося зіграти саме з Лехом. А ти задоволений, що вам дістався саме Лех? Чи може тобі хотілося зіграти із Самсунспором?

– Насправді, я переконаний, що ми готові до кожного потенційного суперника, які могли нам трапитися на цьому етапі Ліги конференцій. Тому у нас як такого вибору немає. Можливо, Лех – це краще з логістичної точки зору. Не скажу, що у мене був якийсь суперник, якого я прямо хотів отримати. 

– Для тебе Ліга конференцій — це перший європейський турнір у кар'єрі. Чи погоджуєшся ти з тим, що це ідеальний майданчик для того, аби якомога краще показати себе у Європі?

– Так, авжеж. Можливо, хтось не погодиться із цією тезою, але Ліга конференцій, нехай це не Ліга чемпіонів і не Ліга Європи, також є дуже складним змаганням. Не сказав би, що нас тут спіткали якісь легкі та прохідні ігри. Так, якби на те була наша воля, ми б віддали перевагу грати у Лізі чемпіонів. Але до матчів будь-якого турніру під егідою УЄФА не можна ставитися не серйозно. Тому ми з повною відповідальністю підходимо до тих матчів, які виділені нам в рамках цього турніру. 

– Багато футболістів вірять у фарт або якісь прикмети. Ти теж входиш до цього числа?

– Так, у багатьох гравців є забобони. В принципі, представники нашої сфери цим славляться. Стосовно себе я би не виділив чогось подібного. Я християнин, вірю в Бога і це те, що дає мені натхнення перед іграми. Маю невеличкий ритуал перед іграми: у мене є молитва, якої мене навчили батьки і завжди читаю її перед виходом на футбольне поле. Я молюся, аби Господь благословив мене на вдалу гру. Однак я не відношу це до якихось типу забобонів.