У сучасному футболі все більш поширеним стає системний підхід щодо функціонування та роботи клубів. Ціль — будівництво так званих "довгострокових проєктів", а систематична зміна головних тренерів у такій концепції є абсолютним антонімом. Звичайно, і зараз навіть на рівні Прем'єр-ліги боси клубів часом змушені з різних причин звільняти своїх керманичів, які не пропрацювали й півроку, але це цілком повсякденна практика. Проте ось із Лероєм Росеньйором у 2007 році стався унікальний і навіть поодинокий випадок в англійському футболі.

Футбольна кар'єра Росеньйора проходила у 80-х та 90-х роках на рівнях Першого та Другого дивізіонів Англії, де він виступав за різні клуби на позиції нападника. Фанатам Вест Гема Лерой запам'ятався тим, що забив у своєму дебютному матчі за клуб, але більшу частину кар'єри він провів у Фулгемі, де зіграв 111 матчів у всіх турнірах, забив 40 голів і записав на свій рахунок 11 асистів.

Після завершення футбольної кар'єри ще у віці до 30 років через проблеми з коліном ексгравець збірної Сьєрра-Леоне вирішив спробувати себе на тренерському містку, проте там найбільшої популярності він досяг аж ніяк не спортивними успіхами, що Росеньйор і сам відверто визнає, але, заради справедливості, певні успіхи та перспективи як головного тренера у нього все ж були.

Для вболівальників скромного англійського клубу Торкі Юнайтед Лерой Росеньйор є досить легендарною особистістю у всіх аспектах. Англієць африканського походження очолював "чайок" з 2002 року протягом чотирьох років — це був перший досвід Росеньйора-старшого як тренера, але це не завадило йому у 2004 році вивести команду до Першої ліги Англії (третій за силою дивізіон).

Це стало величезним та найбільшим успіхом не тільки для Торкі, а й головним досягненням колишнього форварда Вест Гема та Фулгема в його тренерській кар'єрі в цілому, хоч у нього ще був нереалізований шанс тривалістю менш ніж пів року на чолі Брентфорда, який нині досить успішно виступає в англійській Прем'єр-лізі під керівництвом Томаса Франка, а тоді, у сезоні-2006/07, ще грав у третьому дивізіоні країни.

Втім, далеко не вихід до третього за силою дивізіону Англії у 2004 році вписав ім'я Лероя Росеньйора в історію англійського футболу, хоча конфуз, про який ми зараз згадаємо, також безпосередньо стосується Торкі Юнайтед. Наприкінці сезону-2006/07 "чайки" не змогли зберегти прописку у Другій лізі Англії (четвертий дивізіон), тому 17 травня 2007 року керівництво клубу вирішило повернути на посаду керманича команди того, з ким вона досягла свого найбільшого успіху у своїй історії. Лерой Росеньйор повернувся до Торкі Юнайтед і вдруге очолив клуб, проте цього разу його перебування на посаді головного тренера "чайок" фактично тривало лише 10 хвилин! (з урахуванням юридичних аспектів — не більше однієї доби).

Що ж тоді сталося? Ще чорнило на контракті Росеньйора не встигло висохти, як власник Торкі Юнайтед Майк Бейтсон зателефонував йому, щоб сказати, що він щойно вигідно продав клуб групі інвесторів за участі Коліна Лі, який ще 14 травня того ж року був звільнений з посади спортивного директора "чайок", а тепер збирався повернутися та особисто приймати рішення щодо тренерського штабу. Росеньйора у планах нових власників, звісно, не було. Ось як тоді прокоментував цю неординарну ситуацію для BBC сам Лерой:

"Я пішов, провів пресконференцію, і Майк подзвонив мені приблизно через 10 хвилин. Я думав, що він пожартував, але він сказав: "Ти не повіриш, але вони дали мені пропозицію, яку я хочу, тому просто тримайся міцніше, і ми все владнаємо". Це дивно, тому що раніше я був там чотири роки, ми підвищилися у класі, і взагалі це був чудовий період у моїй кар'єрі. Тепер же всі говорять про десять хвилин, але це не є проблемою. Мені приємно, що Майку вдалося отримати гроші, які він хотів, і ми тепер будемо рухатися далі".

Цікаво, що після цього унікального інциденту Лерой Росеньйор завершив свою тренерську кар'єру і не повертався до роботи футбольного керманича від слова зовсім. Зараз у цій сфері вже більшої популярності зміг досягнути його син Ліам, який розпочинав тренерський шлях в академії Брайтона, потім був асистентом Вейна Руні та в.о. керманича у Дербі Каунті, а зараз очолює Галл Сіті з Чемпіоншипу. А ось Росеньйор-старший у 2020 році зізнався, що ця історія з його 10 хвилинами в Торкі навпаки принесла йому набагато більше користі.

"Як не дивно, на той момент це було найкраще, що могло зі мною трапитися. Тоді я знав, що хочу працювати в ЗМІ, оскільки вже мав досвід роботи на BBC. Тієї п’ятниці моє обличчя було на шоу Have I Got News For You. Вони описали мене як людину, яка мала найкоротший період роботи на чолі клубу всього у 10 хвилин. Тоді всі почали мені дзвонити, щоб запитати, чи зі мною все гаразд. Тому, знаєте, коли кажуть, що будь-яка реклама — хороша реклама, то це точно про мене".

Зараз Лерой Росеньйор працює телевізійним ведучим та експертом англійської Прем'єр-ліги на телебаченні, має державну нагороду за свій внесок у боротьбу з расовою дискримінацією, сподівається, що тренерська кар'єра його 38-річного сина Ліама продовжить розвиватися, та абсолютно не жалкує щодо своєї історії з Торкі Юнайтед.

"У той момент я прийняв свідоме рішення зосередитися на телемовленні та боротьбі з расизмом. Коли ми отримали підвищення з Торкі, це було неймовірне досягнення, але після цього у 2004 році я отримав лише одну пропозицію з Брайтона, який у підсумку очолив Марк Макгі. У той момент я розумів, що якщо я продовжу досягати успіхів, тоді нові можливості з’являться. Проте цього не сталося [через відсутність успіхів]. Не знаю, можливо, якби на моєму місці після підвищення у класі тоді опинився молодий білошкірий тренер, то все могло б бути інакше", — пожартував Лерой Росеньйор.