Єврокубкова історія України: Глава 3. Ну хоч щось… Сезон 1994/1995

В двух перших частинах (частина 1, частина 2) ми поговорили про дебютні виступи українських команд в Європі. Тепер прийшов час підняти тему сезону-1994/1995, коли Україна трохи зрушила з місця. 

Ліга Чемпіонів

Вдруге поспіль у найпрестижнішому турнірі Україну представляло київське Динамо. Кияни цього разу в порівнянні з минулим сезоном ще завчасно стало чемпіоном, випередивши другу команду, донецький Шахтар, на 7 очок.

Ліга чемпіонів того року розширилась. І замість двох груп по чотири команди, стало чотири групи по чотири команди. Це давало більше шансів динамівцям потрапити до основного етапу. Тим більше, що перед стартом в єврокубках кияни серйозно оновилися, запросивши до своїх лав практично всіх гравців, що засвітилися в чемпіонаті. Як, наприклад, захисників – Сергія Леженцева (Нива Тернопіль) та Андрія Хомина (Прикарпаття Івано-Франківськ), півзахисників – Віталія Косовського (Нива Вінниця) та Дмитра Михайленка (Дніпро Дніпропетровськ) і нападника Сергія Скаченка (Темп Шепетівка). А найголовніше – до команди влилась свіжа кров своєї молоді (маю на увазі  Олександра Шовковського та Владислава Ващука, тоді ж почав стукати до основи ще зовсім юний Андрій Шевченко). А по ходу чемпіонату на посту Динамо Йожеф Сабо змінив Михайла Фоменка. Жереб цього разу в кваліфікації до Динамо був явно прихильним і звів з представником Данії Сількеборгом, який вперше в своїй історії став чемпіоном.

Кияни на перший матч приїхали без травмованих Лужного та Шматоваленка, а Віктор Леоненко травмувався на тренуванні уже в Данії.

Матч розпочався з невикористаного моменту динамівців. Віталій Косовський пробив штрафний удар метрів з 22-ох з правого флангу неподалік штрафного майданчику. Воротар Россбах зреагував, але відбив м’яч перед собою, а Сергій Леженцев, який перший був на добиванні, влучив у стійку.

Далі гра протікала в спокійному руслі майже без моментів. Варто згадати штрафний удар від знову таки ж Косовського, але трохи вище воріт. А наприкінці тайму був момент у Сількеборга, але Олександр Шовковський вчасно кинувся в ноги форварду господарів і ліквідував загрозу.

У другому таймі неспішний темп гри, який задовольняв киян, продовжився. Запам’ятався удар Кнудсена з-за меж штрафного майданчика, та наш воротар впорався. А наприкінці зустрічі команди обмінялися гольовими моментами. Спочатку Сергій Ребров опинився віч-на-віч з воротарем Сількеборга, але програв тому дуель, а Фредеріксен, опинившись на ударній позиції, пробив трохи вище. До речі, господарі догравали матч вдесятьох, за друге попередження в середині другого тайму був вилучений Педер Кнудсен.

10.08.1994. Сількеборг. Стадіон Сількеборг. 4 298 глядачів. 

Сількеборг (Данія) – Динамо (Київ) – 0:0

Сількеборг: Россбах, Кнудсен, Ларсен, Лаурсен, Брун (Хансен, 62), Кестбірг, Бордінггор, Соренсен, Фредеріксен, Тюгесен, Резе (Фернандес, 64).
Тренер: Бо Нільссон.

Динамо: Шовковський, Леженцев, Ващук, Хомин, Шаран, Ковалець, Косовський,       Скаченко, Михайленко, Ребров, Шкапенко.
Тренер: Йожеф Сабо.

Вилучення: Кнудсен (63).

Другий поєдинок зібрав у Києві чималу аудиторію. Підтримати свою команду прийшли 60 тисяч уболівальників. І динамівці зразу ж із стартовим свистком ринулись на ворота гостей. Дальній удар від Ковальця – Россбах відбиває, вихід майже віч-на-віч Косовського з гострого кута – знову воротар, небезпечні удари від Скаченка, Михайленка і Леоненка – гол явно назрівав. І от коли здавалося, що гравці Сількеборга відбили стартовий наступ, – Динамо забило. Спочатку Дмитро Михайленко на хвилину змінив прізвище на Марадону і, отримавши м’яч на підступах до штрафного майданчику, обіграв чотирьох захисників, вийшов віч-на-віч з воротарем і сильно пробив. Та м’яч влучив у голову останньому і вилетів на кутовий. А після подачі від Сергія Ковальця уже Сергій Скаченко був найспритнішим і ударом головою відкрив рахунок в матчі. Після цього у динамівців почало виходити на полі все, і другий гол не забарився. Удар від Михайленка прийшовся в захисника, але вдало відлетів на ногу Сергія Ковальця, який миттєво подвоїв рахунок. Після цього Динамо віддало ініціативу гостям, але по справжньому гольових моментів у першому таймі глядачі не побачили. 

Здавалося, що у другому таймі Динамо оформить розгром, але насправді все пішло за іншим сценарієм. Насамперед, в перерві Сергій Ребров замінив Віктора Леоненка (не до кінця залікував травму) і явно не ввійшов у гру. Датчани почали володіти ініціативою і, раз-у-раз створюючи гострі моменти біля наших воріт. Шовковський справлявся із тими загрозами, але на 74-ій хвилині пройшла передача з правого флангу, і нападник Фернандес, високо вистрибнувши, ударом головою один м’яч відквитав. На останні хвилини гості кинули всі сили, щоб зрівняти рахунок, і, на щастя, цим скористалися саме динамівці. На 90-ій хвилині матчу Віталій Косовський отримав м’яч (пас від Реброва) і вільний простір і нарешті зняв напругу цього матчу – 3:1, і українська команда вперше за часів незалежності виходить в груповий етап Ліги Чемпіонів.

24.08.1994 м. Київ, стадіон Республіканський, 60 000 глядачів

Динамо (Київ) – Сількеборг (Данія) 3:1 (2:0)

Динамо: Шовковський, Леженцев, Ващук, Хомин, Шаран, Ковалець, Косовський, Скаченко, Михайленко, Леоненко (Ребров, 46), Шкапенко (Призетко,79)

Тренер: Йожеф Сабо

Сількеборг: Россбах, Кестбірг, Ларсен, Марович (Резе, 86), Брун, Лаурсен, Бордінггор, Соренсен, Фредеріксен, Хансен (Тюгесен, 34), Фернандес

Тренер: Бо Нільссон

Голи :  Скаченко (21), Ковалець (28), Косовський (90) – Фернандес (74).

Стартувати у найпрестижнішому турнірі динамівцям випало з одвічним суперником ще за союзних часів – московським Спартаком. Спартаком, який досить пристойно на той час виступав у єврокубках. Перед матчем дещо заспокоювало те, що в нас після травм відновилися лідери команди: Лужний, Шматоваленко та Віктор Леоненко, а в москвичів не змогли взяти участь в матчі Онопко, Хлєстов та Никифоров.

Ажіотаж був просто неймовірний, давно в Києві не збиралося на стадіоні більше 90 тисяч уболівальників. Було видно, що відступати в цьому матчі нашим футболістам просто не буде куди.

Початок матчу був за господарями, які відразу ж взяли під контроль хід гри. Косовський отримав м’яч на підступах до штрафного майданчика, обіграв одного суперника і сильно пробив з лівої метрів з 22-ох до воріт, але український воротар москвичів Тяпушкін не без труднощів відбив круглого. Гол назрівав, але м’яч опинився в інших воротах. Ще один українець по ту сторону барикад, Олег Надуда, отримав м’яч на лівому фланзі і зробив націлену передачу у штрафний майданчик киян. А там форвард Спартака Микола Писарєв, якимсь неймовірним чином випередив двох наших оборонців і ударом головою відкрив рахунок. Динамівці продовжили грати, як і ні чого не сталося,  і, здається, таки досягли свого.

На 25-ій хвилині Віталій Косовський по своєму фланзі увірвався до штрафного майданчику гостей і був там збитий захисником. Пенальті. Виконати вирок арбітра виходить Дмитро Михайленко. Сильний удар в правий від воротаря кут, але Тяпушкін вгадує і відбиває м’яч. А далі одне невезіння. Дальній удар від Сергія Леженцева — Тяпушкін відбиває перед собою і на добиванні – Леоненко. Весь стадіон вже бачив м’яч у воротах, але Віктор б’є вище. І тут Спартак ловить киян на контратаці. Ще юний тоді Шовковський стрімголов помчав рятувати становище, лишивши свої ворота і двоє москвичів опинилися перед ними. Андрій Тихонов спокійно подвоює рахунок, і гості, радісно потираючи руки, ідуть на перерву.

Напевне, жодне видання не опублікує слова, які говорились в роздягальні киян, але другий тайм був, як зовсім з іншого матчу. А головне завівся лідер Динамо Віктор Леоненко, який вкотре довів, що він був дійсно класним форвардом. На 48-ій хвилині Віктор отримав м’яч перед штрафною і кулею пішов вперед, розхитав по ходу двох захисників і майстерно пробив у правий від воротаря кут – 1:2. Стадіон заревів і погнав своїх улюбленців вперед, адже це був тільки початок другого тайму. І уже Віталій Косовський сильно пробиває з лівої з близької відстані, але воротар збірної України Тяпушкін вкотре доводить, що недаремно їсть в Москві свій хліб з маслом (чи може з ікрою). Ще через декілька хвилин удар-простріл від Сергія Ковальця, і м’яч ледь-ледь не опиняється в сітці воріт.

І тут уже Ілля Цимбалар міг зняти всі питання в цьому матчі, але його удар з району одинадцятиметрової позначки якимсь дивом Шовковський переводить на кутовий. І нарешті 75-та хвилина – Віталій Косовський здійснює перехват поблизу центрального круга і миттєво робить проникаючий пас в штрафний майданчик на Леоненка. А наш Супер-Віктор з гострого кута перекидає круглого через воротаря гостей і зрівнює рахунок. Тепер все стає з ніг на голову, стадіон уже не вмовкає і просто вимагає перемоги. Могли забивати Михайленко, Ковалець… Але забив Сергій Ребров, який вийшов на заміну. Ковалець зробив навіс з лівого флангу у штрафний майданчик, і Ребров в падінні ногою відправляє м’яч в сітку – це була 86-та хвилина. На більше просто ні у кого вже не вистачило сил.

14.09.1994 м. Київ, стадіон Республіканський, 90 500 глядачів

Динамо (Київ) – Спартак (Росія) 3:2 (0:2)

Динамо: Шовковський, Лужний, Ващук, Леженцев, Шматоваленко (Хомин, 66), Ковалець, Косовський, Скаченко (Ребров, 66), Михайленко, Леоненко, Призетко.

Тренер: Йожеф Сабо

Спартак:  Тяпушкін, Мамедов, Тернавський, Цимбалар, Рахімов, Чудін, Надуда, Аленічев (Мухамадієв, 61), П’ятницький, Писарєв, Тихонов (Родіонов, 43).

Тренер: Олег Романцев

Голи: Леоненко, 48, 76, Ребров, 86 – Писарєв, 12, Тихонов, 38.

На 25-ій хвилині Михайленко (Динамо) — не реалізував пенальті.

У паралельному матчі французький ПСЖ вдома обіграв німецьку Баварію 2:0 (Веа 39, Браво 80) і разом з киянами очолили групу В.

На другий поєдинок Йожеф Сабо зробив одну зміну в складі своєї команди, яка і стала вирішальною. Півзахисник Сергій Мізін замінив іншого Сергія – нападника Скаченка. Таким чином, наш тренер хотів наситити середню лінію, та не вийшло. Але про це згодом.

Баварію на той час добряче колихало в чемпіонаті, а тут ще й поразка у Франції. Німецький уболівальник вимагав повної реабілітації. Матч розпочався з грубої помилки нашого юного воротаря Олександра Шовковського, який необачно покинув ворота і побіг на перехват м’яча, але, як і в матчі зі Спартаком, не встиг. Першим на м’ячі опинився Мехмет Шолль і спокійно перекинув нашого воротаря, відкривши рахунок. Далі гравці Баварії спокійно контролювали хід гри, перевіряючи нашого кіпера дальніми ударами, як, наприклад, Циге, а згодом Шупп. У киян мало що виходило в атаці, а тут ще й відзначився Сергій Мізін, тільки не голом, а, на жаль, червоною карткою. Уже на 32-ій хвилині за грубу гру заробив друге попередження. До кінця першого тайму ще було два напівмоменти у господарів і перший тайм добіг свого кінця.

Напевне, на другий раз мотивувати Йожефу Сабо своїх гравців уже слів не було. Другий тайм розпочався з дальнього удару Папена (вийшов на заміну по перерві), але Шовковський у цьому матчі більше не помилявся. У Динамо намагався так само відповісти Призетко, але з такої ж позиції пробив неточно. І тут який момент не використовує Віктор Леоненко! Олег Лужний чудовим пасом виводить Віктора віч-на-віч з тоді ще зовсім не великим Олівером Каном. Нашому форварду ніхто не заважав, у нього було вдосталь часу, щоб обробити собі круглого, як він сам хоче, але удар вийшов настільки безхитрісний, що воротар легко піймав м’яч. Тут же і Папен відповідає люб’язністю, опинившись перед воротами, пробив по центру і не сильно. Але все одно, браво нашому голкіперу, який зреагував на удар з такої відстані. Як не дивно, але у Динамо був ще один шанс, не такий, як попередній, але якби Косовський не став обробляти м’яч у штрафному, а пробив з ходу… А так захисник встиг вибити круглого на кутовий. А наприкінці матчу Нерлінгер при розіграші кутового влучив ударом головою в поперечку.

Ось так і закінчився другий матч в Лізі Чемпіонів.

28.09.1994. Мюнхен. Стадіон Олімпіаштадіон. 26 000 глядачів

Баварія (Німеччина) – Динамо (Київ) – 1:0 (1:0)

Баварія: Кан, Жорж Кампос, Ціге, Баббель, Хелмер, Нерлінгер, Шолль (Хаманн, 62), Шупп, Суттер, Лотар Маттеус, Вітечек (Папен, 46).

Тренер: Джовані Трапаттоні.

Динамо: Шовковський, Лужний, Ващук, Леженцев, Шматоваленко,  Ковалець, Мізін,  Косовський, Михайленко, Леоненко, Призетко (Ребров,67).

Тренер: Йожеф Сабо.

Голи: 1:0 — Шолль (9).

Вилучення: Мізін (32 – друге попередження)

Не залишало відчуття, що кияни насамперед були морально виснажені перемогою над Спартаком. Наче свою Лігу Чемпіонів вони уже виграли, а далі — неважливо. Команди рівня Баварії завжди готові скористатися такими проблемами і не пробачають помилок.

Московський Спартак у другому турі на своєму полі теж поступився  ПСЖ 1:2 (Рахімов 40 – Ле Гуен 52, Валдо 59). Так що динамівцям у наступних матчах приймати лідера нашої групи.

Перед матчем з лідером групи було двояке відчуття. Гра і імена Парі Сен-Жермен вражали. Як зупинити таких гравців як кращого нападника Африки ліберійця Джоржа Веа, кращого нападника чемпіонату Франції Давіда Жінола, чемпіона світу бразильця Раї. З іншого боку у Динамо був характер, як в матчі зі Спартаком, а в Німеччині вважаю трохи не пощастило, адже грали півтори тайму в десятьох.

Початок матчу з Парі Сен-Жермен вселив надію у серця київських уболівальників, які знову майже заповнили стадіон. Уже на першій хвилині матчу кияни розіграли штрафний. Віталій Косовський небезпечно пробив з-за меж штрафного майданчику, та Лама впорався. Далі динамівці контролювали хід гри і намагалися створювати загрозу. Але саме гості відкрили рахунок, хоча ніщо перед тим не віщувало біди. Йшла 25-та хвилина, Жінола (фантастичний був гравець) отримав м’яч поблизу штрафного майданчика і віддав вперед на Герена. А той миттєво розвернувся і більярдним ударом метрів з 16-ти відправив круглого в кут воріт – Шовковський був безсилим.

Згодом Джордж Веа (ще один вундеркінд) міг подвоювати рахунок, але цього разу наш воротар врятував. А на 32-ій хвилині несподівано ініціативу взяв на себе Сергій Ковалець. Він сміливо пішов на двох суперників і коли обігрував уже другого (Валдо), був збитий ним на лінії штрафного майданчику. Арбітр, який був зовсім поруч, не вагаючись показав на одинадцятиметрову позначку. Цього разу до м’яча підійшов Віктор Леоненко і чітко перехитрив воротаря гостей. Далі гра протікала в спокійному руслі, аж поки на останній хвилині тайму Веа ударом головою при розіграші кутового, ледь не вивів гостей вперед, але вдарив трохи вище.

Другий тайм розпочався з атак киян. Але дальнім ударам Косовського та Леоненка явно бракувало точності. Було видно, що динамівці нічим не поступаються іменитим гостям. Та все ж десь після 60-ої хвилини атакувальний запал господарів почав згасати, і уже Веа втікає від захисників —  Шовковський виручає. Згодом на ударну позицію виходив бразилець Раї, але пробив головою трохи не точно. А далі – стопроцентний момент у французів. Шовковський, який до цього не помилявся, невдало зіграв на виході, і м’яч відскочив до ще одного бразильця – Валдо. Гарматний удар по майже порожнім воротам, та ніби на амбразуру кидається Андрій Хомин і головою відбиває шкіряну кулю.

Після цього йому ще декілька хвилин надавали медичну допомогу, адже удар був справді сильним. Але як прикро, що це спасіння лише відтягнуло взяття воріт на лічені хвилини. Подача з кутового від Ле Гуена, і знову ж таки Веа перестрибнув наших захисників, випередив воротаря і вивів свою команду вперед. Не сказати що гравці Динамо не хотіли зрівняти рахунок, але реальних моментів вони створити все ж не змогли. Ось так, показавши доволі непогану гру, наші футболісти програли, хоча явно могли розраховувати на більше.

19.10.1994, м. Київ, стадіон Республіканський, 93 700 глядачів
Динамо (Київ) – Парі Сен-Жермен (Франція) – 1:2 (1:1)

Динамо (Київ): Шовковський, Лужний, Ващук, Хомин, Шматоваленко, Ковалець, Леженцев, Косовський (Призетко, 78), Михайленко, Леоненко, Ребров (Джишкаріані, 72)

Тренер: Йожеф Сабо
ПСЖ (Париж, Франція): Лама, Кобос, Дієнг, Комбуаре, Рош, Ле Гуен, Браво, Герен, Веа (Коллетер, 89), Валдо, Жінола (Раї, 54)

Тренер: Луіс Фернандес

Голи: Леоненко (33 – з пенальті) – Герен (25), Веа (76).

А в іншому матчі групи московський Спартак здобув перше очко, зігравши вдома в нічию з Баварією — 1:1 (Писарєв 77 – Баббель 90). Отже, після першого кола в нас залишалися реальні шанси на вихід з групи, де зі всіма суперниками Динамо грало на рівних.

Та вже наступний матч показав справжню перевагу французького клубу. Несподівано у старті киян вийшли аж три форварди, тільки не знайшлося там чомусь місця головному бомбардиру Віктору Леоненко, який навіть не поїхав з командою до Франції. Та кількість не переросла в якість.

Героєм поєдинку став наш воротар, тоді ще двадцятирічний, Олександр Шовковський. Він відбивав все що летіло в площину його воріт. І тільки його заслуга, що рахунок не став розгромним. Ще в першому таймі він відбив дальній постріл від Герена, а потім зробив неймовірний сейв після удару від Ле Гуена. Динамівці в першій половині ледь переходили центр поля, але рахунок залишався нічийним.

Друга половина знову розпочалася з натиску парижан, особливо дошкуляв Раї, який вийшов у старті замість Жінола. Запам’ятався його слаломний прохід по правому фланзі з наступним пасом на Веа, який уже пробивав напевне, але знову втрутився наш воротар. У киян теж був момент, коли Віталій Косовський на швидкості обіграв захисника і пробивав по воротах з меж штрафного майданчика, але Лама відбив потужний удар нашого півзахисника. І тут господарі зрозуміли, що час спливає і потрібно забивати.

На 69-ій хвилині Раї увірвався у штрафний майданчик тепер уже з лівого флангу і сильно пробив по воротах. Шовковський і тут зумів зреагувати, але м’яч відлетів в штангу, і всі ніби зупинилися на секунду... Всі крім Веа, який миттєво зорієнтувався, і головою ввігнав круглого у ворота. Далі парижани продовжували контролювати хід гри і не дозволили гостям створити навіть і напівмоменту. Було видно, що явно бракувало киянам в атаці їх лідера Віктора Леоненка. Що з ним і що без нього – це дві різні команди.

02.11.1994. Париж. Стадіон Парк де Пренс. 33 747 глядачів

Парі Сен-Жермен (Франція) – Динамо (Київ) – 1:0 (0:0)

Парі Сен-Жермен: Лама, Кобос (Ласер, 79), Коллетер, Комбуаре, Рош, Ле Гуен, Браво, Герен, Веа, Раї (Нума, 79),Дієнг.
Тренер: Луіс Фернандес.

Динамо: Шовковський, Лужний, Ващук, Леженцев, Шматоваленко, Ковалець, Косовський, Михайленко, Скаченко, Призетко, Ребров (Джишкаріані, 71).

Тренер: Йожеф Сабо.

Гол: Веа (69).

А тим часом в Німеччині Баварія знову зіграла зі Спартаком в нічию, цього разу 2:2 (Нерлінгер 28, Куффур 36 – Тихонов 4, Алєнічев 32), і матч в Москві для Динамо стає вирішальним.

Та, на жаль, динамівці не виправдали сподівань. Спартак теж мав за що боротися, і жага до перемоги у них у цьому матчі була більша. Та й за поразку в Києві потрібно було реабілітовуватися перед своїми уболівальниками (яких зібралося не так вже й багато). Вже на перших хвилинах матчу Шовковський з великими труднощами ногою відбиває удар від Мухамадієва. Потім два моменти від П’ятницького: спочатку з району одинадцятиметрової позначки (трохи неточно) і дальній постріл метрів з 25-ти (Шовковський переводить на кутовий). У киян варто відзначити хіба що два дальні і дуже неточні удари від Сергія Ковальця. Спартак ще двічі мав відкривати рахунок, але Шовковський неймовірним чином відбив удар Мухамадієва з близької відстані, а Алєнічев трохи промахнувся, обігравши перед тим двох киян. У Динамо був момент, коли Леоненко пробивав з лету з гострого кута, але це не йде ні в які порівняння з моментами москвичів.

І на початку другого тайму вони таки довели справу до логічного завершення. На 51-ій хвилині Мухамадієв отримав пас на хід у штрафному майданчику киян і, звільнившись від опіки, невідпорно пробив у дальній кут. Шовковський вперше у цьому матчі виявився безсилим. Зразу ж П’ятницький міг подвоїти рахунок, але Шовковський – знову на висоті. І тут уже момент у Динамо: Шаран випередив у штрафному майданчику спартаківського захисника і головою скинув на Леоненка, але Віктор трохи забарився з ударом, і Тяпушкін відвів загрозу.

Далі були моменти господарів, знову старалися Мухамадієв і П’ятницький, але їх ударам бракувало точності. А за п’ять хвилин до кінця Динамо заробило вилучення. Той же П’ятницький проривався по центру і був збитий Ващуком. До воріт було далеченько, та й захисники страхували, але арбітр Педерсен (це було лише перше наше знайомство з цим норвежцем) розцінив це як фол останньої надії і вилучив нашого гравця. На останній хвилині був ще небезпечний штрафний з лівого флангу, але ніхто з наших нападників не зумів замкнути навіс.

23.11.1994. Москва. Стадіон Лужники. 28 500 глядачів.

Спартак (Росія) – Динамо (Київ) – 1:0 (0:0)

Спартак: Тяпушкін, Хлєстов, Ліпко, Алєничев, Рахімов, Никифоров, Онопко, Тихонов, П’ятницький (Надуда, 88), Писарєв (Коновалов, 62), Мухамадієв.
Тренер: Олег Романцев.

Динамо: Шовковський, Лужний, Ващук, Хомин, Шаран, Ковалець, Леженцев, Ребров ( Шевченко, 56 ), Михайленко (Мізін, 64), Леоненко, Шкапенко.

Тренер: Йожеф Сабо.

Гол: 1:0 — Мухамадієв (51).

Вилучення: Ващук (85 – фол останньої надії).

Цікаво, що в цьому матчі вперше в Лізі Чемпіонів на полі з’явився Андрій Шевченко (одна майбутня легенда Динамо вийшла замість іншої майбутньої легенди).

А в іншому матчі ПСЖ вирішив зберегти інтригу до кінця і переміг на виїзді Баварію 0:1 (Веа, 80).

Перед останнім матчем ситуація в групі була така, що Динамо потрібно було перемагати з перевагою в два м’ячі і чекати поразки Спартака у Франції. З другим проблем не повинно було бути, а от обіграти німецького гранда… Тут потрібно було постаратися. Стартовий склад киян дуже здивував, коли глядачі там побачили вперше в такому турнірі вісімнадцятирічного Андрія Шевченка. У Баварії була зміна воротаря –  Шойєр замість Кана. І це добре. А ще – зміна форварда. Папен вийшов замість Вітечка. А це вже не зовсім добре.

Початок матчу був за киянами. Павлу Шкапенку забракло лічених сантиметрів, щоб дотягнутися до м’яча при розіграші кутового. Далі Динамо володіло ініціативою, але гостроту створювали гості, які грали на контратаках. Та вкотре свою майстерність демонстрував Шовковський, який діяв безпомилково. І от на 37-ій хвилині почало здаватися, що ризик виправдав себе в повній мірі. Леоненко розіграв кутовий і пішов навіс у штрафний майданчик Баварії. Хтось із захисників гостей вибив м’яч, який підхопив Андрій Шевченко. Ще зовсім юний на той час Андрій зорієнтувався миттєво і з лету метрів з 20-ти точно пробив в кут воріт.

Воротар Шойєр запізнився з кидком – і рахунок відкрито. Та тайм кияни закінчили на мінорній ноті. Спочатку – кутовий від Баварії, Кройцер пробиває головою в незахищений кут, та Віталій Косовський теж головою вибиває м’яч з лінії воріт. А коли йшла остання хвилина тайму, Папен увійшов у штрафний майданчик киян і, запресингований Лужним, коли вже здавалося втратив момент, неймовірним чином зробив пас на набігаючого Нерлінгера. Той з кількох метрів не схибив.

Цей гол вибив динамівців з колії. Цим відразу ж скористалися імениті гості. 57-ма хвилина – Суттер подає кутовий, і перший на м’ячі Жан-П’єр Папен. Удар головою француза – і Баварія вже попереду. А далі німці просто розривали наших футболістів на контратаках. Забивати мали Папен, Маттеус, Хаманн. Динамо відповіло небезпечним штрафним від Олега Лужного, після удару якого м’яч влучив у стійку. А далі Хаманн підхопив круглого в центрі поля і втік від усіх на побачення із Шовковським, пас на Папена, який забивав у порожні ворота. Після цього ще в гості до нашого кіпера з пасу від Папена завітав Мехмет Шолль, який  і встановив остаточний рахунок матчу.

07.12.1994 Київ. Республіканський стадіон. 44 000 глядачів.

Динамо (Київ) – Баварія (Німеччина) – 1:4 (1:1)

Динамо: Шовковський, Лужний, Леженцев, Хомин, Михайленко, Ковалець, Косовський (Призетко, 68), Скаченко, Шевченко, Леоненко (Мізін, 61), Шкапенко.
Тренер: Йожеф Сабо.

Баварія:

Шойер, Баббель, Ціге, Кройцер, Хелмер, Нерлінгер, Жорж Кампос, Хаманн, Папен, Маттеус (Фрей, 72), Суттер (Шолль, 77).
Тренер: Джовані Трапаттоні.

Голи: Шевченко (37) —  Нерлінгер (45), Папен (57, 82), Шолль (86).

Тим часом у Франції неймовірний Парі Сен-Жермен знову виграв 4:1 (Веа 27,50, Жинола 41, Раї 50 – Родіонов 64) у Спартака і разом з Баварією вийшли із групи.

Кубок Кубків

У другому єврокубку представляти Україну на євроарені добився одеський Чорноморець. Одесити вдруге завоювали кубок країни – в драматичному фіналі, лише в серії пенальті, перемігши першого чемпіона сімферопольську Таврію 0:0 (по пенальті 5:3). До речі, вирішальний одинадцятиметровий забив воротар Олег Суслов. В чемпіонаті моряки завоювали бронзові нагороди, а їх нападник – Тімерлан Гусейнов – став кращим бомбардиром турніру, забивши 18 голів. Але після доволі успішного сезону в команді відбулися зміни на тренерському містку. Керівництво не змогло втримати Віктора Прокопенка, який поїхав у Волгоград тренувати місцевий Ротор.

Заміна найшлася швидко – в особі легенди нашого футболу Леоніда Буряка. Саме йому прийшлося готувати команду до зустрічі із швейцарським Грассхоппером, з яким їх звів жереб.

Швейцарія зустріла нашу команду похмуро, перед тим кілька днів йшли дощі. І наші футболісти почали дивуватися, що поля в Європі можуть бути інколи гірші, як в Україні. А тут ще й у грі в одеситів нічого не виходило. Наша середня ланка повністю програла центр поля і на перший план у Чорноморця вийшов їх воротар Олег Суслов. У господарів виділялися нападники Біккель та Сюбіа, які змарнували декілька хороших нагод для взяття воріт. А особливо старався Вега, який був справжнім господарем середини поля і роздавав передачі наліво і направо.

Одесити трималися аж до кінця тайму, і тоді на допомогу господарям прийшов газон їхнього поля. На 41-ій хвилині все той же Біккель проривався по флангу і з гострого кута пробив по воротах. Суслов мав брати цей м’яч, але круглий підступно сковзнув по мокрому полю та банально зачепив кусок газону і змінивши траєкторію, влетів у ворота. Звичайно, господарі більше заслужили на гол. Але щоб так...

У другому таймі швейцарці, окрилені успіхом, ще більше ринулися в атаку. І на 51-ій хвилині Коллер був перший на добиванні, після того, як наш воротар відбив постріл із середньої дистанції перед собою. Цілий матч на голодному пайку був форвард Чорноморця Гусейнов. Ніяк не міг зачепитися за м’яч ще один наш лідер Ігор Жабченко (тому і був замінений ще в перерві). Єдиний реальний момент в матчі був у Скиша, але пробити по воротах йому не дав захисник господарів, заваливши на газон. Це все було у штрафному майданчику Грассхоппера, але арбітр проігнорував цей епізод.  А потім ще здали нерви у Олександра Никифорова, який на 73-ій хвилині заробив другу жовту картку і лишив команду вдесятьох. А остаточний рахунок встановив Сюбіа, який вийшов віч-на-віч з Олегом Сусловим і переграв того.

15.09.1994. Цюріх. 1/16 фіналу Стадіон Хардтурм. 3 600 глядачів.

Грассхоппер (Швейцарія) – Чорноморець (Одеса) – 3:0 (1:0)

Грассхоппер: Буклі, Гемперле, Тюлер, Грен, Вега, Колер, Якін, Ломбардо (Кілліан, 88), Сюбіа, Біккель, Вільямс (Маньїн, 80)

Тренер: Крістіан Гросс.

Чорноморець: Суслов, Смотрич (Скиш, 52), О. Никифоров, Букель, Жабченко (Парахневич, 46), Парфьонов, Корнієць, Гусейнов, Горшков, Р.Романчук, Телесненко.

Тренер: Леонід Буряк.

Голы: Біккель (41), Колер (51), Сюбіа (84).

Вилучення: О.Никифоров (73, друге попередження).

Перед матчем-відповіддю одесити трохи підняли собі настрій двома перемогами в чемпіонаті: спочатку в Луцьку у Волині (1:0) та вдома над шепетівським Темпом (3:2). Головний тренер команди жалівся журналістам на погану ігрову форму лідерів, звинувачуючи федерацію футболу, що його футболісти довго перебували на зборах у таборі національної збірної. Було тоді відчуття, що одесити все ж покидають турнір.

Та початок матчу вселив надію. Уже на 9-ій хвилині Жабченко стрімко пройшов по правому флангу і навісив на голову Гусейнову. Кращий бомбардир команди не схибив і відкрив рахунок. Одесити пішли вперед, і вже чудову нагоду подвоїти рахунок мав Корнієць, але його удар з близької відстані парирував Цубербюллер. Дуже активні були фланги Чорноморця, де дирижерами виступали Скиш та Жабченко, але їх навіси ставали легкою здобиччю для захисників та воротаря гостей. Гусейнова одразу ж надійно прикрили. У другому таймі не вдалося швидко подвоїти рахунок, і з кожною хвилиною почав гаснути атакуючий запал одеситів. І скоріше вже гості могли зрівняти рахунок, але з ударом від Сюбіа з близької відстані впорався Суслов. А потім Телесненко в останній момент зняв м’яч з ноги у Вільямса. Так матч і докотився до свого завершення. Радує одне, що гравці Чорноморця не опустили руки після першого матчу, а достойно зіграли вдома і перемогли. Для нашого єврокубкового коефіцієнту тоді і крапля з моря була, на вагу повної бочки води.

29.09.1994. 1/16 фіналу Одеса Центральний стадіон ЧМП. 10 000 глядачів.

Чорноморець (Одеса) – Грассхоппер Швейцарія) – 1:0 (1:0)

Чорноморець: Суслов, Скиш (Горшков, 46), Кулик (Єремеєв, 58), Букель, Жабченко, Парфьонов, Корнієць, Гусейнов, Парахневич, Р. Романчук, Телесненко.

Тренер: Леонід Буряк.

Грассхоппер: Цубербюллер, Гемперле, Тюлер, Грен, Вега, Колер, Якін, Ломбардо (Кілліан, 69), Сюбіа (Маньїн, 81), Біккель, Вільямс.

Тренер: Крістіан Гросс.

Гол: Гусейнов (10).  

Кубок УЄФА

А тут від нас дебютант (хоча за союзних часів Шахтар неодноразово виступав у Європі). Донецький Шахтар, хоч і реальної конкуренції динамівцям у чемпіонаті не створив, але турнір завершив на другому місці і вперше завоював срібло. Команда грала в атакуючий футбол (забила 64 голи – найбільше в чемпіонаті), хоча і пропускала теж немало. Суперник, що дістався донеччанам, -  норвежський Ліллестрем. Команда, яка явно зірок з неба не хапала. Можливо, і недооцінили наші футболісти вікінгів.

Уже з перших хвилин футболісти Ліллестрема показали, хто в домі господар. Хоча і допомогли їм у цьому наші футболісти. На 2-ій хвилині грубо помилився наш центральний захисник Ігор Леонов, який подарував м’яч у простій ситуації Сольбаккену. Той миттєво зорієнтувався і вивів свого партнера Хедмана віч-на-віч з Шутковим – 1:0. А на 22-ій хвилині другий подарунок від Смигунова. Віктор явно не встигав за швидконогим Йонсеном і збив його поблизу штрафного майданчика. Арбітр розцінив це як фол останньої надії і лишив гірників в десятьох. Та все одно у Шахтаря могли забивати Кривенцов, Петров та Ателькін, але їх ударам бракувало точності. А наприкінці тайму знову забили господарі. Дальній постріл від Гульбрандсена Шутков відбиває перед собою, а першим на добиванні був Йонсен. Другий тайм розпочався гірше не придумаєш. Той же Гульбрандсен втік від захисників Шахтаря майже з центру поля і забив третій гол в матчі. І лише тоді прокинулися донеччани. Спочатку Орбу ударом з-за меж штрафного майданчику влучив у стійку воріт. А потім Петров отримав пас від Онопка в центрі штрафної і нарешті пробив кіпера господарів. Після цього ініціативою заволоділи норвежці, і на 68-ій хвилині Педерсен робить рахунок ну зовсім непристойним.  Далі, якби не Шутков, то в воротах гірників могло опинитися як мінімум три голи, але наш воротар був на висоті, в прямому і переносному значені.

09.08.1994 Ліллестрем Стадіон Арасена 6900 глядачів

Ліллестрем (Норвегія) – Шахтар (Донецьк) — 4:1 (2:0).

Ліллестрем: Гродас, Шиллер, Бьярманн, Бергдольмо, Педерсен, Гульбрандсен, Хедман (Сандсто, 77), Сольбаккен, Йонсен, Бернтсен, Інгебрігстен.
Тренер: Тейтур Тордарсон.

Шахтар: Шутков, Леонов (Бабій, 73), Смигунов, Ященко, Попов, Коваль, Онопко, Орбу, Петров (Столовицький, 73), Кривенцов, Ателькін.
Тренер: Валерій Яремченко.

Голи: Хедман (2), Йонсен (42), Гульбрандсен (49),  Педерсен (68) – Петров (58).
Вилучення: Смигунов (22, фол останньої надії).

Матч-відповідь зібрав на стадіоні майже 25 тисяч глядачів, які явно бажали реваншу. Валерій Яремченко перед матчем вніс певні корективи, так у захисті з’явився Олександр Бабій, в середині поля Юрій Біличенко, а попереду допомагати Ателькіну та Петрову мав Сергій Погодін. Викликає здивування кандидатура останнього гравця. Так, Сергій безумовно талановитий футболіст, але він тільки перед матчем приєднався до команди (перед тим невдало виступав за московський Спартак 3 (0)), і ігрової практики у нього майже не було. А тим часом на лаві для запасних залишився лідер та кращий бомбардир команди Олег Матвєєв (до речі, не грав у першому матчі з незрозумілих причин).

Поєдинок розпочався з атак Шахтаря. Та гості були готові до цього. Їх тренер Тейтур Тордарсон випустив ще одного захисника Кнудсена. І гості тримали оборону майже всією командою. Коли хтось з наших форвардів отримував м’яч, то відразу ж біля нього виростали два норвежця. І саме гості могли перші відкрити рахунок. Після удару Педерсена м’яч з пустих воріт виніс Сергій Попов. Донеччани ніяк не могли подолати захисні редути гостей, але свій момент у першому таймі мали. Удар від Ігора Петрова метрів з 18-ти прийшовся в хрестовину.

У перерві донеччани, напевне, згадали що вони грають вдома, і грають проти посередньої команди, і вболівальники не зрозуміють такого відношення до гри. Другий тайм був чи не найкращим у виконанні Шахтаря за останній рік. Уже на перших його хвилинах нарешті на повну потужність завів свій двигун Геннадій Орбу. На 49-ій хвилині удар з-за меж штрафного майданчика завдав Петров, і воротар Гродас відбив перед собою. Першим на добиванні був Орбу і відкрив рахунок. Ще через п’ять хвилин Геннадій здійснив слалом у штрафний майданчик гостей і ідеально віддав на Петрова. Але Ігор з 8-ми метрів неймовірним чином пробив вище воріт. Стадіон завівся і погнав своїх улюбленців вперед. І вже виправляється Петров. Після його удару з-за меж штрафного м’яч вдруге опиняється у воротах. Залишалось ще пів години. Але за цей час Шахтар мав по справжньому лише один реальний момент. На 68-ій хвилині на ударну позицію вивели Сергія Погодіна, який бив уже напевне. Воротар був безсилим, і вже всі бачили м’яч у сітці. Але захисник Ліллестрема Бьярманн неймовірним чином встиг винести круглого з лінії порожніх воріт. Хоча часу ще лишалося, але дальше в діях господарів було багато сумбуру і банальних навісів, які ні до чого не призвели.

Тренер гостей після матчу сяяв від щастя і зізнався, що під час другого тайму більше слідкував за своїм годинником, ніж за ходом гри. Наш же тренер подякував всій команді і визнав, що його заміни зовсім не підсилили гру. Але, на мою думку, найправильніше після матчу висловився тоді тренер олімпійської збірної України Володимир Мунтян. В інтерв’ю газеті Спорт-Експресс Володимир Федорович сказав: Шахтарю не вистачило тільки одного – виваженості в останні пів години ….

23.08.94. Донецьк. Стадіон Шахтар. 25 000 глядачів.
Шахтер (Донецк) – Ліллестрем (Норвегія) — 2:0 (0:0).Шахтар: Шутков, Леонов, Бабій, Ященко, Попов, Ателькін (Онопко, 77), Біличенко, Погодін, (Матвєєв, 66), Петров, Кривенцов, Орбу.

Тренер: Валерій Яремченко.
Ліллестрем: Гродас, Бернтсен, Кнудсен, Бьярманн, Бергдольмо, Педерсен, Гульбрандсен, Хедман (Сандстен, 60), Сольбаккен, Йонсен, Інгебрігстен.
Тренер: Тейтур Тордарсон.
Голи: Орбу (49), Петров (59).

Ось так і закінчилася епопея наших клубів у Європі в сезоні 1994/1995. Динамо вперше потрапило в груповий етап. Хоча і показало доволі пристойну гру, не пройшло далі. Чорноморець і Шахтар вирішили наробити собі купу проблем в перших матчах, щоб шукати їх рішення в других. Знову всі все списували на брак досвіду. Але разом з тим багато футболістів відчули вперше, що таке єврокубки і з чим їх їдять. На жаль, поки наші клуби на цих бенкетах на довго не затримувались…