Спостерігаючи за турнірною таблицею Прімери футбольні вболівальники часто почувають себе героєм Білла Мюррея з "Дня бабака". Минають 5 турів, хто там в нас в лідерах? Барса та Мадрид. Звичайно. А хто ж ще? Минають 10 ігор. Ну що там? Все без змін. Тепер до цього грізного тандему додалось Атлетіко. 

Тому чергова Попелюшка приковує до себе таку велику увагу. Після 6 ігор поточного сезону флагманом іспанської армади став Вільярреал. Це сталося вперше за 92-річну історію кастельйонців. Таке досягнення виглядає ще більш фантастичним, зважаючи на те, що 3 роки тому Жовта субмарина плавала в мутних водах Сегунди. Звичайно надовго Вільярреал не вистарчило. Проте матроси з субмарини вже починають бронювати місця на корабель, який повезе обраних в Лігу чемпіонів 2016-2017 років. Команда в цьому чемпіонаті може похвалитися кількома прекрасними досягненнями. Так Вільярреал видав 6-ти матчеву переможну серію і торпедував борти Мадриду, Атлетіко та Севільї. 

Після 20-ти ігор поточної темпоради в активі підводників 40 очок, вони на 6 пунктів випереджають свого найближчого переслідувача за право виступити в головному турнірі Європи – Сельту. Вільярреалу вдалося одне з кращих перших кіл в історії клубу – 39 набраних  очок. Хоча напередодні сезону по кастельйонцям було багато запитань. В першу чергу існували великі побоювання за лінію атаки. Вільярреал позбувся трьох своїх головних торпед – Лусіано В’єтто став членом банди Дієго Сімеоне, Джовані дос Сантос приєднався до Лос-Анджелеської Галактики, а Уче Ікечукву перейшов до мексиканських тигрів. 

Керівництво клубу було змушене шукати заміну цьому тріо.  І тепер з впевненістю можна сказати, що підводники продемонстрували 100 процентну точність влучання на трансферному ринку гравців атаки. В рідні іспанські пенати повернуся блудний син – Роберто Сольдадо, гра якого на Туманному Альбіоні втратила свої барви. На палубі Жовтої субмарини він знову демонструє, що на ньому зарано ставити хрест про що свідчить його статистика – 10 балів за системою гол+пас.  Ще одним ризикованим трансфером виглядало підписання Седрика Бакамбу, який демонстрував високу результативність в "Бурсаспорі". Проте зрозуміло, що забивати в Туреччині та забивати в Іспанії це – дві великих різниці. Та побоювання стосовно того, що рівень Седрика не відповідатиме Прімері виявилися безпідставними. Він став кращим бомбардиром команди, 8 разів розписавшись у воротах суперників. Нападник прекрасно використовує  вільні зони та має справжній інстинкт форварда-вбивці. Бакамбу повністю відпрацьовує ті 7,5 млн євро, які за нього Вільярреал не пошкодував влітку. Зв’язка Сольдадо-Бакамбу є однією з найбільш смертоносних в Прімері. І хоча в Роберто зараз гольова засуха, але він стабільно віддає асисти, які конвертує в забиті м’ячі його напарник.

Правда головним козирем команди в цьому сезоні є захист. Вільярреал пропустив лише 16 голів в 20 іграх і це третя оборона Прімери. Одну з ключових ролей в міцності редутів відіграє ще одне літнє підписання. Голкіпер ПСЖ – Альфонс Ареола в пошуках ігрової практики погодився приєднатися до команди Жовтої субмарини. Кіпер прекрасно проявляє себе в оренді, претендуючи на Трофео Самора та зміг досягти  практично неможливого – вберегти свої ворота на замку в поєдинках з двома мадридськими колективами.

Не відставали від нього захисники – центрбеки Руїс-Бертран практично не помилялися. До того ж через важку травму був відсутній один з кращих гравців  команди – Муссаккьо. Але загін не помітив втрати такого важливого бійця. Повернення ж помічника капітана Мусаккьо вийшло тріумфальним. Його повноцінний дебют в цьому чемпіонаті припав на протистояння з Мадридом – він повністю впорався з опікою надзвичайно грізного в цьому сезоні Каріма Бензема. Прекрасно виглядають латералі Вільярреалу – Хауме Коста та Маріо Гаспар. Гра Маріо не залишилася непоміченою Вісенте дель Боске, який викликав оборонця до лав національної збірної і він вже навіть встиг відкрити лік своїм голам в складі Фурії Рохи (на жаль, він відзначився в воротах збірної України).

Капітан Жовтої субмарини – Бруно Соріано, виконує в центрі поля величезний обсяг роботи. Він однаково ефективний як в захисті, так і в атаці. Не менш важливими є його лідерські якості. Навіть один з головних вожаків Прімери – Серхіо Рамос був настільки вражений грою Соріано в протистоянні з Мадридом, що запропонував тому перейти в Реал. Поки капітанський штурвал команди в руках Бруно, за вольові характеристики Вільярреала можна не турбуватися. Кращим гравцем команди в цій темпораді є Деніс Суарес, який влітку поповнив ряди підводників. І це був ще один сильний трансферний хід керівництва Жовтої субмарини. Можна по пальцях руки перерахувати матчі, в яких Деніс опускався нижче свого дуже високого рівня. Його гру оцінила Ла Ліга – він був визнаний кращим півзахисником першого кола чемпіонату. Та й колишній клуб футболіста Барселона, не упускає його зі своїх радарів. "Я спостерігаю за Суаресом. Він добре грає за Вільярреал. Цілком ймовірно, що він буде одним з варіантів підсилення нашої команди в зимове трансферне вікно" – не приховує свого предметного зацікавленням одним з лідерів Вільярреалу – Луїс Енріке. І тепер FCB, яка абсолютно безкоштовно розпрощалася з Cуаресом , може дуже пошкодувати за таке своє нерозумне рішення.  Президент Жовтої субмарини Фернадо Роїг стверджує, що команда не збирається взимку прощатися з Денісом, та й сам гравець, розповідає про те, що його все влаштовує на палубі Вільярреалу. Але хіба можна відмовити Барселоні? 

Слово,  яким найкраще можна охарактеризувати гру Вільярреала в цьому сезоні є ефективність. 

Жовта субмарина дуже рідко б’є по воротах суперника – лише 8,6 удара за гру і це останнє місце серед усіх команд Прімери. Проте в середньому 40 % цих пострілів влучають в рамку воріт опонента. І це вже показник на рівні Барселони та Мадриду. Вільярреал дорожить своїми нагодами і пробиває по воротах лише тоді , коли для цього створені всі умови. Цю ефективність відзначає наставник субмарини – Тораль: "Ми стали більш терплячими. Тепер, коли наш гравець отримує м’яч, в нього завжди є декілька адресатів для передач. Всі в команді знають як атакувати, контратакувати та оборонятися".

Якщо на полі виникає ситуація, в якій можна або ж взяти ініціативу на себе, або ж віддати пас, то гравець кастельйонців зіграє через партнера. За кількістю обводок серед усіх команд Прімери Вільярреал посідає передостаннє місце. Жовта субмарина з радістю віддає м’яч супернику та чекає можливості розтиснути свою пружину та провести смертельну контратаку. Стиль Атлетіко Дієго Сімеоне інколи порівняють з ігровим почерком кращих команд Серії А. Мало забиває, дуже рідко пропускає та прекрасно використовує свої гольові нагоди. Тепер в Ла Лізі з’явився ще один подібний колектив. Звичайно за рівнем гравців кастельйонцям далеко до свого "старшого брата", але козирі в них практично одні і ті ж. До речі, 3 останніх матчі в чемпіонаті між цими командами завершилися з рахунком 1:0. І двічі Давид перемагав Голіафа. Колись капітан команди Бруно Соріано стверджував, що його команда хоче грати як Барселона. Тепер же в підводників – інші ідеали. I це цiлком логiчно, адже грати, як Барселона, не означає – перемагати Барселону. А саме виглядати на рiвних з мiсцевими грандами – це те, до чого мають плинути думки та намiри таких темних конячок, як Вiльярреал. Тож чого винаходити щось нове, коли рецепт успiху вже кiлька рокiв, i доволi успiшно, втiлює в життя той-таки Атлетiко.

Головна Попелюшка поточного іспанського сезону – тренерський проект. Марселіно Гарсія Тораль прийшов у Вільярреал в 2013 році, в якості кризового менеджера. Дебют не вдався – в першому матчі команда отримала маніту від Кастільї, а домашні трибуни вітали новачка скандуванням: "Ласкаво просимо в наш безлад". Проте, далі Субмарина помчала вперед і фінішувала другою в Сегунді, що і дало право кастельйонцям спробувати свої сили в королівському класі іспанського футболу. В наступних сезонах Вільярреал прекрасно проявляв себе – двічі фінішуючи в зоні єврокубків. Схоже, що тепер Жовта субмарина може зробити ще один крок вперед – здобути право виступати в Лізі чемпіонів. Марселіно – наставник, який звик йти лише вгору – під його керівництвом команди чотири рази зростали  в класі. Тренер розуміє, що наразі рано почивати на лаврах: "Ми повинні постійно працювати для того, щоб зберегти темп, який ми набрали в першому колі. Це буде непросто, але ми постараємося". 

Ще одним з факторів успіху Вільярреалу – один з кращих управлінців Іспанії – Фернандо Роїг. Коли він з’явився в клубі, в команди практично нічого не було. Завдяки йому тепер є прекрасна інфраструктура, а місцева академія стабільно випускає талановитих юнг, які з часом стають справжніми морськими вовками. До того ж він ніколи не дозволяє собі витрачати більше, ніж заробляє. Роїг є прихильником та взірцем фінансового фейр-плей і йому дуже не подобається, коли деякі клуби смітять грішми.  "Я повинен продавати гравців для того, щоб збалансувати бюджет, а інші просять в борг – та отримують. Якщо Ви хочете, щоб в нашому чемпіонаті було лише два матчі, то скоро Ви цього дочекаєтесь, але це не буде добре для футболу. Якщо найближчим часом ми нічого не змінимо, то через декілька років вб’ємо іспанський футбол".  А зараз клуб, в який він вкладає душу прекрасно ілюструє те, що гроші це – далеко не головне.

Роїг не шкодує компліментів на адресу власного колективу: "Я дуже задоволений роботою, яку команда виконала в першому колі. Наше теперішнє становище дозволяє з оптимізмом дивитися вперед. Ми стабільно граємо в єврокубках та вийшли на європейські ринки і тепер, можливо, навіть зіграємо в Лізі чемпіонів". Президент особливо цінує свого спортивного директора – Антоніо Руїса, який знаходить для Вільярреалу справжні футбольні алмази. Які згодом  проходять огранку в складі кастельйонців, а вже потім у вигляді діамантів ідуть в більш багаті клуби та забезпечують чималенькі надходження до бюджету команди.

Багато в чому таке високе місце підводників пояснюється провалами більш іменитих колективів. Валенсія, яка тривалий час не могла знайти свою гру, врешті розпрощалася з Нуну. Цим рішенням президент левантійців неабияк потішив вболівальників, які чекали відсторонення португальця не менше, ніж фанати більш відомого мадридського клубу хотіли позбутися тезки відомого художника. Але панацея, якою Лім збирався вилікувати кажанів була дуже скептично сприйнята багатьма аналітиками. І наразі цей песимізм повністю виправданий – Гарі Невіл своєю роботою доводить, що йому набагато краще виходило грати в футбол та аналізувати матчі. За тих півтора місяця, протягом яких англієць очолює левантійський клуб, він жодного разу не скуштував смаку перемоги в Прімері.  

Ще один з головних фаворитів в боротьбі за місце в чільному квартеті сезону – Севілья на початку чемпіонату ошивалася в підвалі турнірної таблиці. Та й досі команда не відзначається стабільністю. Вдома вона нагадує лева, а на виїзді перетворюється на кошеня. Так на Рамон Санчес Пісхуані червоно-білі набрали 27 зі своїх 32 очок, знявши при цьому скальпи з Барселони та Мадриду. За межами свого стадіону команда Емері наразі не вигравала. Сельта ж після фантастичного стартового спурту збавила оберти. Та й від’їзд Аугусто Фернандеса і травма Ноліто суттєво позначились на результатах кельтів.

Проблеми конкурентів суттєво збільшують шанси Вільярреалу в наступному сезоні зіграти в Лізі чемпіонів та спробувати торпедувати декілька солідних європейських флагманів. Правда розслаблятися зарано, попереду ціла вічність – 18 турів. Тому плавання Жовтої субмарини в бурхливих водах Прімери буде однією з головних інтриг поточної темпоради. 

Володимир Войтюк, Football.ua