Центральним у контексті двадцять шостого туру іспанської Ла Ліги безперечно вважалось протистояння на оновленому Камп Ноу, який переживає черговий "етап" відкриття після реконструкції, поміж каталонською Барселоною та Вільярреалом, який несподівано для багатьох увірвався до трійки лідерів національної першості, і тепер намагався одночасно й утримувати свої позиції, і навчатись грати на рівні проти загальновизнаних грандів іспанського футболу.

Утім, матчі проти "блаугранас" для "жовтої субмарини" останнім часом проходять явно не так, як би того хотілося б колективу Марселіно. Але це стосується лише тих моментів, коли самим каталонцям у сезоні вже нічого не потрібно, тоді як Вільярреал намагається цим скористатись. Наприклад, перед цією грою говорили про те, що гостьовий колектив може стати першим, хто тричі поспіль обіграє Барсу на її полі в чемпіонаті. Проте завдання це було явно підвищеної складності.

Бо команда Ганса-Дітера Фліка нині заходить до такого етапу сезону, де в неї що не матч у календарі — так одразу топова афіша для вболівальників. Тож Барселона ставатиме дедалі більш прагматичною у питанні використання власних ресурсів задля здобуття потрібних результатів. У першому таймі цієї гри можна було це побачити наочно. Наче й була перевага у "блаугранас" у атакувальному плані, але моменти виникали з доволі великими часовими інтервалами.

Утім, Вільярреал так і не дотягнув бодай до перерви без пропущених м’ячів. У першу чергу, через талант Ямала завершувати епізоди на правому фланзі чужого штрафного, які йому старанно готував двічі на 28 та 39 хвилинах Фермін. Хоча другий із цих м’ячів був дійсно вершиною індивідуального дриблінгу нападника Барселони. А захист Вільярреала просто за ним не встигав. Хоча був у гостей таки собі Айосе Перес, за яким захист Барси також не надто пильно стежив, проте форвард "жовтої субмарини" вбивчістю не відрізнявся.

На відміну від його партнера в центрі поля в особі Гує, який на початку другого тайму скористався простором та відскоком від подачі кутового з правого флангу на ближній стійці від Моуріньйо й відіграв бодай один гол. Майже одразу після цього мало стати дуже цікаво, бо Жоан Гарсія трохи помилився з виходом на перехоплення чергового закидання на Айосе, і той потім із розвороту пробивав по порожніх воротах, але не влучив.

І фактично це був останній реальний момент гостей для того, щоб забити в цій зустрічі свій другий гол. Надалі Барселона належним чином поставилась до власної атаки, чому дуже допомогло повернення на поле Педрі після травми. Майже одразу ми побачили передачу на хід Ямалу під хет-трик на правий фланг чужих володінь на 70 хвилині, а вже на початку компенсованого часу схожим чином півзахисник дав можливість Кунде асистувати Левандовські на порожні. У підсумку, знову вийшла велика кількість голів.

У наступному турі каталонська Барселона гостюватиме в баскського Атлетіка, тоді як посеред тижня прийматиме мадридський Атлетіко в матчі-відповіді Кубка Іспанії, а Вільярреал проведе домашній матч проти Ельче.

Барселона — Вільярреал 4:1
Голи: Ямаль, 28, 39, 70, Левандовські, 90+1 — Гує, 49

Барселона: Ж. Гарсія — Кунде, Кубарсі, Е. Гарсія, Бальде — Берналь (Араухо, 67), Фермін — Ямал (Бардагжі, 73), Ольмо (Педрі, 58), Рафінья (Рашфорд, 73) — Торрес (Левандовські, 67).

Вільярреал: Жуніор — Моуріньйо, Наварро, Вейга, Кардона (А. Гонсалес, 90) — Пепе (Олувасеї, 84), Комесанья (Парехо, 80), Гує, Молейро (Педраса, 68) — Перес (Б'юкенен, 68), Мікаутадзе.

Попередження: Берналь, Рафінья — Педраса