Шахтар на останніх секундах здобув вольову перемогу наді Львовом

Ліга чемпіонів — це, певна річ, справа шляхетна, тим паче на стадії чвертьфіналів, проте єврокубкові змагання все ж таки вивільняють трохи часу посеред робочого тижня, який кожен може використовувати на власний розсуд. Зокрема для того, що подивитись черговий матч української Прем’єр-ліги, у рамках якої ми поступово наближаємось до вирішального етапу змагань.

У цьому контексті було варто пригадати, що не кожна з команд-учасниць своєчасно встигла провести всі двадцять матчів поточного розіграшу, тож ці недоліки потрібно було надолужувати. Львів та донецький Шахтар, які перебувають у статусі останньої та першої команди національної першості відповідно, вирішили нарешті зіграти свій матч у рамках шостого туру, що було перенесено восени минулого року через бажання "гірників" трохи розвантажити власний графік у Лізі чемпіонів УЄФА.

Перед звітною зустріччю в Шахтаря була проблема з відсутністю в центрі захисту через дискваліфікацію Валерія Бондаря, проте Йовічевіч додав від себе ще й ротацію в лінії атаки з дуже рідкісною появою Андрія Тотовицького в стартовому складі. При чому, півзахисник з’явився на лівому фланзі нападу в побудові 4-3-3, що одразу змушувало звернути на себе увагу. І якби ще цей варіант працював належним чином, то й поговорити про нього ми мали б можливість частіше.

"Гірники" показали себе дуже кволо в плані побудови наступальних дій, і в підсумку суперники навіть мали статистику за ударами по воротах з ними на рівні, що до початку гри було важко передбачити. А ще в команди Йовічевіча були відсутні безпосередньо гострі ситуації в чужому штрафному, тому не можна було казати про якусь перевагу донеччан. Тим паче, що саме гольовий момент у нападника їхніх суперників, Владислава Бугая, постріл якого з лівого флангу штрафного зумів перевести над воротами Матвієнко, відправляв команди на перерву.

За помітно кволого футболу Шахтар ще й примудрився зазнати кадрових утрат. Чергових у цьому сезоні. Складність пошкодження Дмитра Криськіва за підсумком контакту з Максимом Грисьо на правому фланзі атаки неможливо оцінити без належного обстеження, проте нічого доброго там точно не буде — футболіста довелось вивозити за межі поля на спеціальному медичному транспорті, після чого довкола нього ще довго перебувала вся лава для запасних "помаранчево-чорних".

Розмова поміж Йовічевічем та його підопічними під час перерви точно мала місце, оскільки на другий тайм Шахтар вийшов розлюченим у спортивному плані, і нарешті почав завдавати ударів по воротах суперників за найменшої можливості, а не намагатись обіграти останнього охоронця на Арені Львів своїми передачами. Судаков та Тотовицький із середньої дистанції навантажили роботою Юрчука, але той упорався.

Здавалось, що "гірники" розігрались і найближчим часом таки зуміють зробити вирішальний рух убік забитого м’яча. Проте це було частково хибне твердження, оскільки на 56 хвилині Гочолеішвілі дійсно головою переправив м’яч у сітку, проте вона розташовувалась за спиною в Трубіна, а подачу з правого флангу робив Ярослав Богунов. Несподіваний розвиток подій ще більше загострив потребу Шахтаря в забитих м’ячах.

За вдалим для донеччан збігом обставин, уже за п’ять хвилин після невдачі біля власних воріт, той-таки Богунов виступив співавтором голу, але вже у ворота Львова. Подачу з правого флангу він перевів головою за межі штрафного, але спрямував м’яч на Судакова, який одразу пробив здалеку, а помітний рикошет від ноги Грисьо відіграв воротаря на лінії. Сумбурне взяття воріт гості фактично не святкували, адже залишалось доволі мало ігрового часу, а потреба була виключно в трьох здобутих балах за підсумком гри.

Чимало моментів Шахтар створив для того, аби перемогти. Були й влучання в поперечину з дальньої відстані від Ракіцького, і ефектні завершення в падінні, або головою, від Келсі, багато спроб дальніх ударів від Судакова, навіть Траоре намагався щось зробити корисне на завершення епізодів у штрафному, які створювали для нього партнери. Але все одно знадобилась навала на останніх секундах, поява на полі Данила Сікана, удала подача від Ракіцького, а також уміння Келсі зорієнтуватись біля воріт. Інакше ніяк.