Українська Прем’єр-ліга поверталась на наші телевізійні екрани на тлі вересневої міжнародної павзи матчем у рамках сьомого туру на полі стадіону Лівий берег, що за цікавим збігом обставин зареєстрований у передмісті Києва, тоді як географічно розташовується ще в межах столиці. Проте харківському Металісту 1925 та луганській Зорі звітного вечора було не до з’ясування дивацтв юридичної практики, а обидві команди радше цікавила максимально можлива кількість здобутих очок.

До цього ж накладався й фактор невизначеності щодо подальшої долі посади головного тренера чинних "бронзових" призерів УПЛ, бо Валерій Кривенцов уже встиг дати кілька розлогих інтерв’ю, попрацювати з командою за час, коли та не грала офіційних матчів, але при цьому навіть у протоколі на цю гру не отримав відповідного вказання посади. Це викликало певні запитання, проте на самій грі навряд чи мало підстави позначитись.

Хоча з перших хвилин так ствердно казати було й не можна, бо Зоря пропустила відносно швидкий гол, коли на шостій хвилині стрімке просування Дмитренка лівим флангом атаки від центральної лінії завершилось дальнім пострілом під ближню стійку, до якого не дотягнувся Турбаєвський. Луганці у відповідь увімкнули пресинг на чужій половині, результати якого не змусили на себе довго чекати — відверта помилка Русина поблизу до власного штрафного подарувала можливість Герреро розстріляти чужі ворота з передачі від Волошина.

Однак із підтримкою атакувально запалу в гостей цього вечора було не все в порядку, тож реальні моменти для голів ми від них бачили дуже рідко. У той самий час Металіст 1925 завзято намагався просувати м’яч поближче до чужих володінь і вже на 26 хвилині Безуглий на лівому фланзі штрафного доборовся за відскок від подачі зі стандарту проти Антюха до того, що суперник зіграв рукою. За цей епізод VAR підказав головному арбітру призначити пенальті, хоча Клім Заброда й без того спочатку хотів указати на позначку, але завагався.

Власне ж одинадцятиметровий удар реалізував пострілом у правий нижній кут Борячук, чим відзначив своє повернення до харківського колективу. Зорю ці сентименти цікавили в останню чергу, тож не дивно, що гості виказували бажання в подальшому атакувати, проте зі створенням гольових нагод у них усе було далеко не найвищому рівні. До перерви ми могли згадати, хіба що, удар зі штрафного від Мишньова повз праву дев’ятку, тоді як одразу після відпочинку Герреро розім’яв Мозіля ударом під поперечину з центрального входу до чужих володінь.

Але цілісного спрямування грати на атаку Зоря цього вечора так і не продемонструвала. Кривенцов не надто квапив своїх підопічних атакувати чужі ворота, і ті в підсумку провели беззубий другий тайм. Лише наприкінці банальний вертикальний футбол дозволив гостям створити момент для удару головою від Венделла з лівого кута воротарського повз протилежну стійку, однак тоді голу не відбулось, як і не відбулось його й в усіх спробах луганців атакувати потому. Перед черговими матчами єврокубків це було поганим знаком.

Наступними вихідними харківський Металіст 1925 зіграє домашній матч проти ковалівського Колосу, а луганська Зоря прийматиме Дніпро-1.

Металіст 1925 — Зоря 2:1
Голи: Дмитренко, 6, Борячук, 28 (пен.) — Герреро, 17

Металіст 1925: Мозіль — Жичиков, Безуглий, Курило, Червак — А. Ткачук (Фарина, 69), Габелок, Дмитренко — Русин (Арі, 68), Чирук (Ігор, 78), Борячук (Вачіберадзе, 58).

Зоря: Турбаєвський — Кирюханцев, Джордан, Батагов (Снурніцин, 55), Вантух — Яцик, Мишньов (Чурко, 72) — Антюх, Волошин (Нагнойний, 46), Алефіренко (Венделл, 72) — Герреро.

Попередження: Вачіберадзе, Чирук, Мозіль — Мишньов, Нагнойний, Венделл, Снурніцин