Звісно, перший тур вийшов неповним. Перенесено матчі за участю Динамо, Руху, Полісся, Олександрії – і навряд чи когось здивує, якщо три команди із цього ряду закінчать сезон у топ-4. Але сезон все ж таки стартував, і це чудова можливість, як мінімум, відзначити перших героїв.
Час перших
Перша жовта картка – Денис Мірошнiченко
Новачок Карпат отримав перше попередження вже на самому початку першої гри. Верес дуже неприязно зустрів гостей: про той факт, що його воротар влітку перейшов саме з Карпат, згадувати майже не доводилося, а от Кемкін був весь час у центрі уваги. Саме це змушувало захист львівського клубу грати агресивно, фолити.
При цьому Кемкіна повноцінним героєм назвати не вийде. Одного разу він дуже сильно обрізав Карпати, коли відпасував прямо на гравця Вереса – і там його вже підстрахували захисники. Львівському клубу ще знадобиться багато часу, щоб звикнути до вимог Лупашка – а поки що Верес може бути незадоволений нічиєю.
Перше вилучення – Ян Костенко
Перша червона картка теж була показана вже у дебютній грі. Ян Костенко у юніорському віці виходив на заміни у Ворсклі, але в основі на матч УПЛ вийшов уперше лише після пiдвищення з Карпатами. І перша ж гра показала, що Ян ще не адаптувався до нової ліги та суддівства. Іти в такий підкат, у який пішов Костенко, вже маючи в пасиві жовту – нерозсудливість; цілком можливо, що в першій лізі таке прощали (особливо Карпатам), але тут це очевидна друга жовта.
Перший гол – Єгор Твердохліб
Перший матч сезону, за старою українською традицією, закінчився з рахунком 0:0, так що першого взяття воріт довелося почекати. Кривбас, за великим рахунком, розчарував: такий, ледве живий, Чорноморець, команда-учасниця єврокубків має обігрувати впевненіше. Кривбас же, хоч і володів ініціативою, реально міг упустити перемогу: на останніх хвилинах Кліщук витяг непростий удар Бутка в дотик.
Зате далася взнаки ще січнева селекція. Єгор Твердохліб ще взимку перейшов із Минаю, у другій частині минулого сезону багато сидів на лавці – але у новому сезоні одразу вийшов в основі та, як бачимо, забив переможний.
Шахтар не зустрів конкуренції у Полтаві
При погляді на стартовий склад Шахтаря виникла думка, чи не стане чемпіон уразливим для контратак. Все-таки центр поля Марлон – Судаков – Бондаренко виглядає досить легковажно, від Зубкова та Кевіна тим більше дивно чекати, що вони сильно відпрацьовуватимуть ззаду – і навіть крайні захисники, Конопля та Педріньйо, корисні насамперед попереду.
Але всі ці міркування виявилися безглуздими. Шахтар виявився настільки незрівнянно сильнішим, що просто розніс Ворсклу лавиною нескінченних атак.
Відчувається, що перше повноцінне міжсезоння допомогло Марлону та Кевіну адаптуватися. Тепер вони краще відчувають партнерів, цікавіше з ними взаємодіють. Про авантюрність складу говорити не доводиться: поки навіть центральний захисник, коли переходить центральну лінію, допомагає з голами лише у чужі ворота (Матвієнко оформив дубль шикарними дальніми ударами). З глибиною складу у Шахтаря теж все чудово: Сікан вийшов на останні чверть години і все одно встиг забити, Егіналду за півгодини заробив пенальті.
І у такій ситуації трохи страшно за суперників Шахтаря. Адже Ворскла далека не найслабша команда ліги: за всіх її проблем, нікого не здивує, якщо вона фінішує у верхній половині таблиці. І скільки тоді буде матчів, у яких “гірникам” нададуть хоч якусь конкуренцію? 15? 10? Другий склад Шахтаря міг би поборотися у цій лізі за бронзові медалі.
ЛНЗ – проблема з позаминулого життя
ЛНЗ із проблемами, але все-таки обіграв Лівий берег. Видно, що команда лише звикає до вимог нового тренера: Кучеренку доводилося рятувати після контратак новачка ліги. Натомість порадувала рішучість, бажання битися до кінця: переможний гол на 93-й хвилині провели після подачі до штрафного майданчика... воротаря. Усі, крім Кучеренка, пішли до штрафного майданчика та підступи до неї – і були за це винагороджені.
Але цікавіше, що новий тренер ЛНЗ Карраско наприкінці матчу міг зробити далеко не будь-яку заміну – через те, що зникла з тезаурусу українського футболу, здавалося б, назавжди.
Коли ви востаннє чули про проблему під назвою “ліміт на легіонерів”? Це здається буднями навіть не з минулого, а з позаминулого життя – того, в якому Едмар ще не тренер, а футболіст, український паспорт якого дуже став у нагоді Металісту. Але черкасці купили пару косоварів для зміцнення оборони, пару африканців в атаку, переманили у Ворскли Тілля, добрали пару екзотичних іноземців – і опинилися в ситуації, коли ліміт на них тисне.
Гаразд, якщо серйозно вивчати ситуацію, то тисне не дуже жорстко. По-перше, всі воротарі українці: навіть якщо досвідчений Пеньков чи Самойленко виграють конкуренцію у Кучеренка, у воротах ЛНЗ стоятиме людина з “патріотичним” паспортом. По-друге, клуб придбав українців на позиції латералей: зліва вийшов Геннадій Пасіч, а праворуч – Ілля Путря. Ну і на позиції правого вінгера легендарний Денис Олійник конкурує з Володимиром Наумцем – і жоден іноземець цю позицію загалом і не заперечує.
Все як у старi добрi часи: є “іноземні” позиції, є “українські”. І, як за старих добрих часів, незрозуміло, навіщо цей ліміт потрібен. Тільки тепер, коли у складі збірної України є 12 гравців із іноземних ліг, питань лише більше. Від того, що ЛНЗ виділив одне українське місце на полі під Наумцем з Олійником, збірній України ні гірко ні солодко – а клуб це явно обмежує, тренеру робити заміни теж заважає.
Втім, на початку сезону хочеться більше говорити про хороше. Мабуть, не такі погані справи в Україні, якщо навіть у яскраво виражений провінційний клуб (клуб, який цілком залежить від продукції Лебединського насіннєвого заводу), готові приїхати стільки іноземних футболістів. ЛНЗ і обирає багатьох гравців із країн, яких, м'яко кажучи, торкнулися військові конфлікти: Косово, Ізраїль, Албанія, Гана, Північна Македонія, Камерун... Ну а Тілль грав в Україні і до повномасштабного вторгнення.
Цуріков знову стане найкращим бомбардиром Колоса?
Також було цікаво подивитись на оновлений Колос. За допомогою Володимира Генінсона клуб повернув в Україну Ігоря Харатiна, підписав гравця молодіжної збірної Грузії Луку Гагнідзе – та й чисто “внутрішній” перехід Алефіренка заслуговував на увагу.
Але гра показала, що кого не привозь до Ковалівки, якого тренера не призначай, ігровий малюнок буде тим самим. Лівий захисник команди Андрій Цуріков у минулому сезоні став найкращим бомбардиром, цей почав із дублем – і найсмішніше, що йому ще можна дорікнути у слабкій реалізації. Один стовідсотковий момент він точно змарнував.
Те, що у Колоса працює ігрова модель з підключеннями лефт-бека до штрафного майданчика – це, звичайно, чудово, але зі стандартними елементами атаки все дуже погано. Безбородько та Паулаускас дуже “важкі”, вони не вписуються у швидку модель гри. Гаразд Оболонь, вона, зрештою, забила на багато відсотків випадкові голи – але на одному Цурикові Колос атаку не збудує. Якщо хтось забув, минулого сезону він став найкращим бомбардиром... із 4 голами за весь сезон.
Ендшпіль туру
Останній матч туру до останніх хвилин й інтригував. Зоря вийшла на останній матч туру без Батагова, хоча центральний захисник у заявці команди та здоровий – згідно з деякими інсайдами, найближчим часом Арсенія за 2,5 мільйона євро придбає Трабзонспор.
Ці гроші явно допоможуть луганському клубу, який уперше за 10 років не потрапив до єврокубків – але й на полі без Батагова помітно складніше. Навіть Інгулець провів багато небезпечних атак, зміг зрівняти рахунок в атаці, коли розіграв м'яч до вірного, і в другому таймі не раз міг виходити вперед.
Зорі трохи пощастило у вирішальні моменти: з гарматним ударом Башича при першому м'ячі, і з тим, що Інгулець вирішив притиснутися до своїх воріт наприкінці, у другому. Але загалом, будь-які, навіть гіпотетичні асоціації Зорі з першою четвіркою (не забуваємо, що з цього сезону, щоб кваліфікуватися в єврокубки, потрібно зайняти місце не нижче за четверте) викликають асоціацію “Ну куди?”. При залишках колишньої розкоші, при тому ж Герреро Зоря, на жаль, критично втратила у рівнi.
Гол туру
Матвієнко забивав красиво, але гол Черненка вийшов важливішим. Півзахисник Оболоні начебто не вміє забивати звичайні голи: за дуже середньої результативності він уже потрапляв у цю рубрику раніше, м'ячем у ворота Полісся. Здобувши м'яч під щільною опікою Бондаренка, Руслан одним дотиком обробив м'яч, а іншим пробив без шансів для воротаря.
