Черговий футбольний уїкенд в України залишився позаду.
Календарний 2025 рік наближається до завершення й минулого футбольного вікенду ми мали стати свідками повноцінного завершення першого кола української Прем’єр-ліги. Але в Житомирі зникло світло, тому певне почуття недомовленості буде зберігатись ще бозна-скільки часу, доки харківський Металіст 1925 та рівненський Верес не знайдуть спільну мову з приводу визначення дати догравання. Утім, решті команд ніщо не завадило перегорнути цю сторінку історії.
ЛНЗ — чемпіон першого кола
Фантастика. А якщо казати більш точно — результат своєчасної зміни курсу футбольного клубу, як структури, запрошення до співпраці Віталія Пономарьова, і відповідна вдала діяльність його тренерського штабу на своїх посадах. У п’ятнадцятому турі черкаський колектив на власному полі приймав київську Оболонь і, можливо, потайки сподівався на чергову похибку донецького Шахтаря за кілька годин після завершення свого матчу. І ця похибка таки сталась.
Проте спочатку треба було обіграти команду Олександра Антоненка. І тут така справа, що гра від оборони у виконанні "бузкових" могла в підсумку дорого їм коштувати на власному полі. Проте "пивовари" так і не забили. А потім стався божевільний, але все ж таки випадковий, гол Дениса Кузика через помилку воротаря Назарія Федорвського, який зламав плани киян на другий тайм, а ЛНЗ зрештою довів справу до кінця у фірмових швидких вертикальних атаках та стандартах. Спокійно, як і належить лідеру чемпіонських перегонів.
Незрілий Шахтар сам собі все зіпсував
Команда Арди Турана може скільки завгодно тішитись колосальною, як для поточного моменту сезону, перевагою за кількістю набраних очок над принциповим суперником у особі київського Динамо, але цього сезону в "гірників" у чемпіонських перегонах буде явно не один суперник, тож треба зрештою хоч інколи повертатись на землю. У останньому турі першого кола Шахтар грав проти ковалівського Колоса на полі команди Руслана Костишина, і це мав бути той випадок, коли донеччанам дуже б кортіло влаштувати реванш за той розгром на Арені Львів навесні ще в минулому сезоні (2:4).
Проте другий матч поспіль на внутрішній арені "гірники" проводять так, ніби вже виграли чемпіонат, і тому дотискати суперників у них немає особливої потреби. Ба більше — проти Кривбасу моменти хоч у першому таймі були цілком непогані, тоді як у Ковалівці команда Турана ризикувала пропустити десь ближче до середини першого тайму, і що потім? Повторювати долю Динамо на цій самій арені?
Так, у другому таймі Колос міг тільки мріяти про м’яч у ногах, і зокрема в Невертона були нагоди для того, щоб гості не втратили дорогоцінні залікові бали. Але тут уже постало питання реалізації, із якою в "гірників", навіть за умов наявності 37 забитих м’ячів за 15 матчів чемпіонату (колосальний показник), далеко не все в порядку.
От і вийшов перший матч на внутрішній арені за Турана, коли Шахтар не спромігся навіть розпечатати ворота суперників. У підсумку, шоста втрата очок — тобто раз на два-три тури донеччани не можуть гарантувати собі результат. Це історія не про стабільність. І навіть не про втому від єврокубків, що взагалі смішно розглядати, оскільки проти мальтійського Хамруна, очевидно, ми знову побачимо так званий "резерв".
Костюк уперше переміг на чолі Динамо
Чинні чемпіони програли абсолютному аутсайдеру національної першості в попередньому турі — це була б нереальна сенсація, якби всі гуртом заплющили очі на актуальний стан київського Динамо на той момент. Таким чином дебют Ігоря Костюка на посаді в.о. головного тренера "біло-сині" занапастили конкретно, але які на той момент були питання до керманича, який підібрав те, що залишив по собі Олександр Шовковський.
Проте в матчі проти Кудрівки вже було помітно саме оновлене Динамо з його свіжими тенденціями, які ще невідомо, куди можуть завести клуб. Принаймні молодь Костюк точно не побоявся залучити. Захарченко, Редушко та, особливо, Пономаренко провели сильний перший тайм та забезпечили команді результат. А потім, уже після перерви, почали з’являтись ті, кого прийнято вважати "основою". І кияни ледь не поплили. То точно в тренері була основна проблема?
Полісся голосно гарчить, але на "жовто-чорних" у "вовків" алергія
Дивакуватий факт, але, дійсно, житомирське Полісся ще ніколи в своїй історії не обігравало львівський Рух. І ця серія продовжується! "Жовто-чорні" в цьому сезоні вже добряче огріли "вовків" у Кубку на стадіоні Україна (3:0), а цього разу переграли команду Руслана Ротаня ще й на Арені Львів (1:0). Щоправда, не без нюансів.
Вилучення Олександра Андрієвського за грубий фол проти Іллі Квасниці на восьмій хвилині стало фатальним для гостей із Житомира. І насправді надто багато розмов викликав цей епізод, хоча факт небезпечної гри загалом ніхто так і не спростовував, а те, що арбітри в особі бригади на чолі з Денисом Резніковим вирішили виявити принциповість у цьому епізоді, то вже питання до послідовності. Із цим у нас дійсно проблеми, і на це, із-поміж лайки та сутичок під час та після завершення поєдинку, прямо вказували представники Полісся.
Загалом, вийшов не матч, а суцільний ґвалт. Бо насправді очікувано було, що Рух у його нинішніх кондиціях, а там, повірте, усе геть інакше виглядає, аніж на старті сезону, зможе скористатись цим подарунком долі. А те, що Полісся в меншості створить півтора моменти в другому таймі й постійно шукатиме складних рішень у простих ситуаціях, ну, хто ж винен команді Ротаня, що Назаренко та Брагару своїми шансами не скористались. Копина, наприклад, скористався сповна.
Епіцентр за коло змужнів, СК Полтава — ні
Останнім матчем за базовим розкладом у п’ятнадцятому турі стало протистояння абсолютних новачків та аутсайдерів на той момент за сумісництвом. Такий собі іспит на зрілість для СК Полтава та кам’янець-подільського Епіцентру. І, за великим рахунком, на футбольному полі ми побачили, хто й чого досяг у своєму розвитку.
Окремим контекстом, на жаль, супроводжувала цю гру новина про смерть тренера "малиново-жовтих" Володимира Сисенка. Світла пам’ять.
Надто спокійна й виважена перемога команди Сергія Нагорняка, яка була здобута за рахунок гри на сильних якостях окремих виконавців. От немає в Полтави гравця рівня Сіфуентеса, який може дати ривок у потрібний момент і вирішити епізод на долю власної команди. А іспанець тим часом два асисти додав на свій рахунок та штрафний заробив, із якого забили, напевно, один із найбільш яскравих голів цього сезону взагалі. Але навіть із таким результатом Епіцентр небезпечну зону не залишив — для цього треба щось робити з домашніми матчами.
Карпати не готові до боротьби за єврокубки, Кривбас поступово відновлюється
Матч надвечір у п’ятницю, який відкривав програму туру, мав дати відповідь на питання, чи гідні львівські Карпати нарешті впевнено перетнути екватор турнірної таблиці та дивитись у другу частину сезону з акцентом на боротьбу за єврокубки. Відповідь надала луганська Зоря — не готові.
Млявий перший тайм від команди Владислава Лупашка призвів до пропущеного м’яча з другого поверху від майстра цієї справи, Пилипа Будківського, і хоча після перерви "леви" зуміли повернутись до справ належним чином, але колектив Віктора Скрипника перейшов до захисту й тримався на межі. А де оборона "мужиків" уже була не при справах, там воротар Сапутін рятував на лінії. Роботи в нього, до речі, було не так і багато.
І якщо Зоря та Карпати лише дивляться в напрямку єврокубкової зони, то криворізький Кривбас намагається знайти своє місце в цій безперервній щільній боротьбі. Проте із серією в п’ять матчів без перемог за плечима команда Патріка ван Леувена втратила надто багато очок, тож її домашніх успіх у грі проти Олександрії був не можливістю, а обов’язковим сценарієм для повернення в належні кондиції.
На хвилі успіху, а саме так варто розцінити нічию, а насправді — утрачену перемогу, проти донецького Шахтаря за тур до цього (2:2), "червоно-білі" якось надто легко пройшлись повз команду Кирила Нестеренка. У першому таймі гравців Кривбасу відвозили правий фланг оборони суперників, де по-справжньому лютував Артур Микитишин, і потім довершили цю свою справу в другому таймі. Вийшов розгром, у якому "поліграфи" могли розраховувати, хіба що, на м’яч престижу, але Маханьков був проти цього.
Гол туру
Денис Кузик (ЛНЗ)
Єгор Демченко (Епіцентр)
Найкращий гравець туру — Іван Пахолюк (Колос).
Найкращий тренер туру — Руслан Костишин (Колос).