Кваліфікаційні раунди до єврокубкових змагань уже не перший тиждень перебувають у самому розпалі, проте ми все ж таки звикли починати відлік нового єврокубкового сезону з матчу за Суперкубок УЄФА поміж чинними володарями трофеї Ліги чемпіонів та Ліги Європи, якими в контексті минулого сезону стали англійські Манчестер Сіті та іспанська Севілья відповідно. І хоча знаменитий грецький стадіон  Георгіос Караїскакіс у Піреях приймав вирішальне протистояння в битві за трофей ледь не посеред серпня, від чого навіть гру в пізньому слоті зупиняли на водопій, команди аж ніяк не відчували на собі наслідки початку сезону.

Два дуже досвідчені іспанські тренери, Хосеп Гвардіола та Хосе Луїс Менділібар, цього вечора точно не могли залишити нас без напруженого тактичного протистояння. Сценарій його був зрозумілий заздалегідь — "містяни" намагаються атакувати, тоді як "нервіонці" намагаються заважати їм це робити. Таким чином проти Сіті грає ледь не будь-яка команда світу, тож події на футбольному полі нас не дуже дивували на перших хвилинах, відверто кажучи.

Обидва колективи при цьому обрали для себе побудову наступальних дій з активним залученням флангів, де Гріліш та Палмер з одного боку поля та Окампос і Ламела з іншого змагались у тому, хто зробить більшу кількість передач до штрафного на момент настання перерви. І не можна було сказати, що спроби Севільї не призводили до загострення. Навіть навпаки — ледь не перша ж подача в напрямку Ен-Несірі показала, що номінальним господарям буде дуже складно йому протистояти.

Утім, андалузцям до того моменту ще потрібно було пережити кілька неприємних миттєвостей, коли флангові гравці Сіті виконували небезпечні удари в площину воріт Буну, або Родрі намагався в падінні головою замкнути пас партнера з близької відстані. Із усім цим обсягом роботи марокканський воротар впорався на відмінно.

А потім, на 25 хвилині, Севілья забила. Ось так просто взяла — і відкрила рахунок у грі. Буну віддав низом передачу з власного штрафного вздовж половини поля, а потім Торрес та Ламела розіграли під подачу Акуньї з лівого флангу, на завершення якої з ударом головою в ближній кут вилетів перед воротарським Ен-Несірі. Якщо й можна було очікувати від іспанського колективу забитий м’яч у цій грі, то саме в такому стилі. Сіті знав про це, але що міг заподіяти?

І при цьому Севілья ще й вибила контроль над станом справ на футбольному полі в суперників, тож до завершення першого тайму команда Гвардіоли взагалі нічого не могла створити. Та й початок другої половини гри, як не дивно, узагалі не вдався "містянам". Але Ен-Несірі змарнував аж дві відмінні нагоди для оформлення дублю (а потім ще й третю під час виходу ледь не віч-на-віч із воротарем), за що його команду суворо покарала футбольна доля.

На 63 хвилині Сіті максимально спростив свою гру — Родрі виконав подачу з лівого флангу на дальню стійку, а Палмер завершив її ударом голово. Узагалі нетиповий гол для футболістів із Манчестера, але що поробиш за такого спротиву опонентів?

Під завісу основного часу ініціатива зберігалась виключно за англійцями, але реалізувати власну перевагу вони помітно не квапились. Дуже багато зайвих рухів було вже безпосередньо в штрафному Севільї, що в свою чергу мало вплив на якість реалізації створених нагод. У підсумку, зійшлись на серії пенальті, адже додаткового часу нас, можливо й на щастя, позбавили.

І це була дійсно красива лотерея справжніх професіоналів, де Севілья спочатку копіювала постріли суперників, а потім Гудель вгатив у поперечину на п’ятому пострілі й раптово шоу завершилось.

Фінальний свисток французького арбітра Франсуа Летесьє зафіксував перемогу англійського Манчестер Сіті в фінальному протистоянні за Суперкубок УЄФА.

Манчестер Сіті — Севілья 1:1 (5:4 – пен.)
Голи: Родрі, 63 — Ен-Несірі, 25

Манчестер Сіті: Едерсон — Вокер, Аканджі, Гвардіол, Аке — Ковачич, Родрі — Палмер (Альварес, 85), Фоден, Гріліш — Голанд.

Севілья: Буну — Навас (Монтіель, 83), Баде, Гудель, Акунья — Жордан, Ракітич — Окампос, Торрес (Хуанлу, 70), Ламела (Сусо, 90+3) — Ен-Несірі (Мір, 90+2).

Попередження: Баде, Ламела, Хуанлу.