Можливо, як і багато чого ще в світі футболу, ця тема завдячує своєму розвитку Жозе Моурінью.
У 2014 році, невдовзі після того як їхній все більш токсичний період суперництва в Іспанії завершився, Моурінью і Пеп Гвардіола посперечалися на конференції УЄФА, з усіх можливих речей, про довжину трави.
Можливо, маючи на думці поверхневе покриття, Моурінью сказав згодом: "Коли тобі подобається те, що ти робиш, ти не втрачаєш волосся, а Гвардіола лисий. Він не насолоджується футболом".
Якщо вам не пощастило бути звичайним користувачем соціальних мереж, ви знаєте, що це призвело до появи мему про "лисого шарлатана" (bald fraud), який поширювався щоразу, коли команда під керівництвом Гвардіоли не вигравала з рахунком 5:0. Сам Гвардіола на пресконференції у в 2019 році начебто визнав, що знає про це, посилаючись на людей, які називали його "Fraudiola". Те, що Пеп був у курсі того, що люди говорили про нього в Twitter, дійсно вражало, але дещо він все ж упустив.
Це знову стало цікавою темою для обговорення після підтвердження того, що Арне Слот замінить Юргена Клоппа в Ліверпулі та, трохи меншою мірою, у ході призначення Енцо Марески керманичем Челсі. Якщо пошукати, ви знайдете чимало вболівальників Ліверпуля, які сором'язливо кажуть, що тепер їм доведеться відмовитися від усіх своїх жартів про лисих, які раніше були спрямовані проти Еріка тен Гага і Гвардіоли. Звісно ж, не обійшлося і без саркастичних порівнянь: "О, призначення лисого нідерландця! Добре спрацювало для Юнайтед, чи не так?". Ви також можете знайти людей, які відверто скаржаться на призначення Слота.
Це все досить дивно. Чому люди відчувають потребу звертати увагу на зачіску менеджера або на ще щось?
Порівняння тен Гага і Слота є досить дивним, якщо ігнорувати все, що вище їхніх брів: вони обидва нідерландці, які виграли Ередивізі, але на цьому, по суті, схожості закінчуються. У них дуже різні стилі футболу, підходи до управління колективом і вони навряд чи можуть бути менш схожими з точки зору особистості: тен Гаг обережний, досить жорсткий і відносно позбавлений почуття гумору на публіці, тоді як Слот більш товариський і зовнішньо харизматичний. Отже, головна, як би це не звучало в статті на таку тему, подібність між ними — відсутність волосся.
Можливо, нерозумно надмірно аналізувати ці речі: зрештою, Інтернет загалом і соціальні мережі зокрема не є областями, відомими нюансами та вдумливим розглядом таких тем.
Просте пояснення всього цього полягає в тому, що футбольні вболівальники використовують все, що можуть, як паливо для різноманітних підколів один-одного. Якщо у тебе надмірна вага чи довге волосся — це використають проти тебе. Проте, це також є виправданням для багатьох більш неприємних речей, які доносяться з трибун.
Трохи більш розширена відповідь полягає в тому, що суспільство в більшій мірі поділяє це захоплення облисінням.
Коли в 1993 році Ларрі Девід отримав Еммі за написання Сайнфельда, він вийшов на сцену і замість того, щоб розпочати свою промову нагородження з банальностей, сказав: "Це все дуже добре, але я все ще лисий".
"Усе, що ми читаємо, починаючи з дитинства, каже нам, що волосся асоціюється з красою та мужністю", — каже старший викладач психології в Університеті Шеффілда Галлама доктор Сью Макгейл, який спеціалізується на психології випадіння волосся.
"Прямо з казок, таких як Рапунцель з її чудовим довгим волоссям, та історії з Біблії, таких як Самсон і Даліла. Дуже важко, маючи ці історії від самого початку, переоцінити те, що ви думаєте про волосся. Це просто існує в суспільстві. Воно асоціюється з мужністю, молодістю, красою — усе позитивне, тоді як облисіння асоціюється з усім протилежним.
Облисіння в чоловіків сприймається як щось про старіння та меншу приваблість, оскільки ми живемо в суспільстві, дуже орієнтованому на молодь. Я вважаю, що футболу це стосується навіть більше, тому що він має справу з молодими людьми, активними та спортивними. Можливо, облисіння прирівнюється до того, що вони старі та вже не готові до роботи".
Втрата волосся може бути схожою на втрату частини себе, частини вашої особистості та молодості. Це також пов'язано з відсутністю контролю над тим, як ви виглядаєте: з іншими речами відносно легко щось зробити, але якщо ви починаєте втрачати волосся, то, по суті, можна зробити лише кілька речей: забути про це і представити себе світові так, як цього бажає (якщо не ви самі) природа; повністю поголитися, відновивши певний контроль; або вдатися до трохи більш радикальних реставраційних заходів — наприклад, Антоніо Конте і Роб Голдінг у цьому плані стали двома авторами найбільш значних камбеків футбольного світу за останні 20 років.
Їх неможливо звинувачувати, коли облисіння так часто є принизливим виразом, який спричиняє безліч відверто дивних припущень, висновків і проекцій.
Настільки, що ми маємо запитати, чи справді це просто безтурботний жарт, який всі мають сприйняти так, як (можливо) задумано. "Я був би одним із перших, хто стверджував би, що це форма упередження", — каже доктор Макгейл. "Одна з проблем, які ми маємо в суспільстві, полягає в тому, що ми дуже зосереджені на зовнішньому вигляді та факторах — це, безумовно, погіршилося з епохою соціальних мереж, і все, що ми можемо зробити, щоб зменшити ці упередження, є кроком у правильному напрямку".
Це можна почути не лише від інтернет-жартівників і запальних колишніх менеджерів Челсі. Чилійський півзахисник Артуро Відаль — сам майже лисий, за винятком тонкої смужки ірокеза на голові — здається, заявив в інтерв'ю від 2023 року, що з лисими менеджерами складно мати справу.
Невдовзі після того, як Кріштіану Роналду залишив Манчестер Юнайтед, Відаль сказав: "Цей тренер (тен Гаг) невдало втрутився. Як можна позбутися Кріштіану Роналду? Ось такі ці хлопці. Тому іноді тренери, які приїжджають, залишають величезний безлад. Жахливо. Я не знаю, про що вони думають. Позбутися Кріштіану? Він був їхнім голеадором, а він позбувся його. З лисими дуже непросто, вони так влаштовані".
Контекст полягає в тому, що Відаль нещодавно виступав під керівництвом Хорхе Сампаолі у Фламенго, маючи складні стосунки і з ним. У відповідь на невелику кількість ігрового часу в бразильському клубі півзахисник стверджував, що це не через травму, а більше тому що він "застряг із тренером-невдахою, який не знає, як цінувати своїх гравців".
Можливо, це просто ображений хлопець, але згадки про відсутність волосся, мабуть, завдають болю, коли ви є їх об'єктом, навіть якщо це жартома.
А може й ні. Колишній менеджер Крістал Пелес Алан Сміт був об'єктом давніх скандувань із трибун Селгерст Парк: "He's got no hair but we don't care" ("У нього немає волосся, але нас це не хвилює"). Ця пісенька була адресована багатьом іншим керманичам, у тому числі Стіву Стоуну з Ноттінгем Форест і Мартіну Йолу, коли він був у Тоттенгемі.
"Мене ц ніколи не турбувало", — каже Сміт. "Я сприйняв це як гарний жарт і досить люблячий. З усіх речей, які я робив, це не було чимось, про що я постійно думав. Я завжди вважав, що це було доброзичливо. Мені не хотілося б бути таким тонкошкірим.
У грі так багато відбувається, що на щось подібне не можна звертати занадто багато уваги. Так чи інакше, я чув, як моя дружина співає це, тому це не може бути так погано".
Рішення може полягати в тому, щоб стати синонімом певного типу головного убору. "Я ніколи не відчував якогось насильства через відсутність волосся", — каже Тоні П'юліс, керманич 10 різних команд протягом своєї 28-річної тренерської кар'єри. "Напевно, моя кепка захистила мене. Але це все одно зовсім не турбувало б мене, я стикався з набагато гіршими ситуаціями".
Мабуть, це само собою зрозуміло, але облисіння не заважає менеджеру бути успішним. Гвардіола нещодавно виграв свій шостий титул Прем'єр-ліги. Шон Дайч і вищезгаданий П'юліс увійдуть в історію Прем'єр-ліги як непохитні керманичі, які відмінно володіють власним стилем управління колективом. З початку століття, 10 трофеїв Ліги чемпіонів УЄФА здобули лисі/лисіючі менеджери.
Здається, це також не переконує клуби відмовлятися від призначень лисих головних тренерів. Поява Слота в Ліверпулі означає, що всі північно-західна частина Прем'єр-ліги залишилася без волосся, з ним, тен Гагом, Гвардіолою та Дайчем. Додавши Мареску, четверо керманичів клубів "великої шістки" АПЛ є лисими. Мікель Артета та Анге Постекоглу тепер у меншості.
Слот і Мареска, напевно, чули всі жарти. Ви були б здивовані, якби щось із цього дійсно зачепило їх. І само собою зрозуміло, що їхній успіх або популярність не будуть залежати від відсутності волосся.
Тим не менш, вони, ймовірно, будуть раді, що Моурінью поблизу більше немає.
За матеріалами The Athletic
