Наразі четверта глава про виступи українських клубів в єврокубках. Ознайомитися з попереднімі трьома можна тут: Глава 1, Глава 2, Глава 3.

Сезон-1995/1996 назавжди запам’ятається для українського вболівальника насамперед виключенням  з єврокубків найсильнішої на той час команди країни – Динамо Київ. Для прихильників футболу не були секретом закулісні ігри в нашому чемпіонаті. Ще за радянських часів допомога арбітрів тим чи іншим командам за винагороду була. Всі, як то кажуть, все знали, тільки ніхто нічого не говорив вголос. Але такий скандал в Лізі Чемпіонів, пов’язаний з нашим чемпіоном… Це був шок…

Були й приємні моменти. Нарешті наша команда змогла подолати другий єврокубковий раунд, і ми щиро раділи за одеський Чорноморець. Але про це згодом.

Ліга Чемпіонів 

Втретє поспіль чемпіоном країни стало київське Динамо, яке на десять очок випередило одеський Чорноморець. Навіть часта зміна тренерів (Сабо, Онищенко, Павлов і знову Сабо) не завадила киянам. Як і в минулому сезоні, у Динамо знову було серйозне підсилення, насамперед в особі кращого футболіста Росії 1994 року Юрія Калитвинцева, який прийшов з нижньоновгородського Локомотива, та десанту з дніпропетровського Дніпра: Максимов, Беженар, Похлєбаєв, Коновалов. А перед самим стартом в єврокубках ряди киян поповнив захисник сімферопольської Таврії Олександр Головко. Зі своїх вихованців місце в основі почав завойовувати захисник Юрій Дмитрулін.

У кваліфікації жереб знову звів нашого чемпіона з представником Данії, цього разу – з командою Ольборг. Ця команда теж, як і Сількеборг, вперше в історії стала чемпіоном і навіть за манерою гри нагадувала попереднього суперника киян.

Перед першим матчем трохи насторожувала відсутність лідера Динамо Віктора Леоненка. Форварду протягом сезону заважали травми, але свої 17 м’ячів в чемпіонаті він забив. А з поверненням на тренерський місток Йожефа Сабо Віктор ніяк не міг знайти з ним спільної мови.

Матч в Києві, який знову зібрав чималу аудиторію, Динамо розпочало з Сергієм Скаченком та юним Андрієм Шевченко на вістрі. Стартові 20 хвилин господарі володіли повною ігровою перевагою, але до реальних гольових моментів справа ніяк не доходила. Футболісти Ольборга дисципліновано грали в захисті, з думками – головне не пропустити. Перший реальний момент стався тільки всередині першого тайму при виконанні штрафного, метрів з 20-ти. Але гарматний удар від Сергія Беженара прийняла на себе поперечина воріт. До кінця тайму нічого не змінилося, і захист гостей не давав спуску нашим форвардам.

У перерві Йожеф Сабо випустив Сергія Реброва замість іншого Сергія, Скаченка. Але кардинально гру це не змінило. Динамо продовжувало володіти ініціативою, але до реальних моментів справа не доходила. В основному кияни намагалися створити небезпеку через навіси з флангу. Та високорослі захисники Ольборга разом з воротарем Гіллом легко справлялися. А от коли господарі зіграли нестандартно, то одразу ж забили гол. На 82-ій хвилині матчу Андрій Шевченко отримав м’яч на лінії штрафного майданчику, різко розвернувся і сміливо пішов вперед. Захисник Томсен явно не встигав за Андрієм та порушив правила проти нашого форварда. Арбітр з Чехіїї Іржи Ульріх, який був поряд, одразу ж вказав на позначку, а Євген Похлєбаєв чітко виконав вирок судді. Динамівці одразу ж побігли забивати другий гол, але оборона гостей більше не помилялася.

Після матчу тренер гостей Зепп Піонтек (найвідоміший на той час серед гостей, тренував збірну Данії, німецькі Вердер, Фортуну, Санкт-Паулі та турецький Бешикташ) був задоволений грою своїх підопічних і звинуватив суддю, який вигадав пенальті.

Йожеф Сабо навпаки сильно розкритикував своїх гравців, особливо дісталося форвардам, при цьому все ж похвалив юного Шевченка.

09.08.1995. Київ. Стадіон Республіканський. 70 000 глядачів.

Динамо (Київ) – Ольборг (Данія) — 1:0 (0:0)

Динамо: Шовковський, Хомин, Беженар, Головко, Максимов, Дмитрулін, Похлєбаєв, Калитвинцев (Шкапенко, 85), Косовський, Скаченко (Ребров, 46), Шевченко.

Тренер: Йожеф Сабо.

Ольборг: Гілл, Л. Томсен, Мадсен (Томасберг, 85), Крістенсен, Бойе, Йессен, Сімонсен, Педерсен, Андерсен (Гронк’яер, 84), Х. Расмусен, П. Расмусен.

Тренер: Зепп Піонтек.

Гол: Похлєбаєв, 82-пен. (1:0). 

На другий матч Йожеф Сабо випустив майже той самий склад (лише Олег Лужний замінив Андрія Хомина). Але гра киян змінилася кардинально. З перших хвилин було відчуття, що Динамо заб’є і не один раз. Особливо виділявся на своєму фланзі Віталій Косовський, за яким ніяк не встигали футболісти Ольборга. Явно націлився забити гол Андрій Шевченко, але на початку матчу йому забракло влучності. Господарі знову оборонялися і чекали на якийсь стандарт. А наприкінці першого тайму, коли датчани намагалися піти в наступ, динамівці розіграли блискучу контратаку, в ході якої Шевченко віддав на хід Похлєбаєву, а той зі свого правого флангу точно прострілив в район одиннадцятиметрової позначки. Удар від Юрія Калитвинцева вийшов сильним, а головне точним.

Початок другого тайму остаточно добив датчан. На 50-ій хвилині Юрій Калитвинцев записав до свого активу гольову передачу. Він отримав м’яч на лівому фланзі перед штрафним майданчиком й ідеально навісив на голову Андрію Шевченку. Після цього наші футболісти спокійно контролювали хід гри. Справжніми господарями на полі були той же Калитвинцев та Юрій Максимов. А на 77-ій хвилині знову пройшла чудова атака по флангу, і захисники Ольборга тільки спостерігали, як Віталій Косовський прострілює на Андрія Шевченка, а той з радістю оформляє дубль. Лише під завісу зустрічі кияни дозволили господарям провести гол престижу. Петер Расмусен скористався навісом з флангу і ударом ногою переграв Олександра Шовковського. Але цей гол ніяк не вплинув на позитивні емоції від гри динамівців.

23.08.1995. Ольборг. Стадіон Ольборг. 13200 глядачів

Ольборг (Данія) — Динамо (Київ) — 1:3 (0:1)

Ольборг: Гілл, Л.Томсен, Мадсен (К.Томсен, 75), Крістенсен (Фейшіус, 46), Бойе, Йенсен, Сімонсен, Педерсен (Гронк’яер, 46), Андерсен, Х.Расмусен, П.Расмусен.

Тренер: Зепп Піонтек.
Динамо: Шовковський, Лужний (Хомин, 82), Беженар, Головко, Максимов (Михайленко, 78), Дмитрулін, Похлєбаєв, Калитвинцев, Косовський, Скаченко (Ребров, 73), Шевченко.

Тренер: Йожеф Сабо.

Голи: 0:1 Калитвинцев (37), 0:2, 0:3 Шевченко (50, 77), 1:3 Расмусен П. (86).

Через два дні в швейцарській Женеві відбулося жеребкування групового етапу. Нарешті жереб був прихильний до киян (ніяких Барселон, ПСЖ чи Баварій) і звів їх з грецьким Панатінаїкосом, французьким Нантом та португальським Порту. Наші молоді футболісти, які явно набули досвіду, мали чудовий шанс проявити себе з найкращої сторони. Було передчуття, що цей сезон в Європі має стати особливим. Він і став таким, тільки, на жаль, не з того боку, з якого хотілося б… 

На перший матч з грецьким чемпіоном зібралося 98 тисяч вболівальників. Панатінаїкос, як і Динамо, щоб потрапити до групового етапу, грав кваліфікацію, де з великими труднощами (0:0 дома, і 1:1 на виїзді) був пройдений хорватський Хайдук. Склад киян був такий же, як і у виїздному матчі з Ольборгом, лише на вістрі Сергій Ребров вийшов в старті замість Сергія Скаченка.  З перших хвилин трибуни погнали своїх улюбленців вперед, і Юрій Калитвинцев робить націлену передачу у штрафний майданчик. Сергій Ребров не дотягується до м’яча, але Андрій Шевченко випереджає захисника і головою з гострого кута таки зумів пробити.

Грецький воротар Нікополідіс не без труднощів парирував цей удар. Ще через декілька хвилин Шевченко націлено прострілював на Реброва, і грецький захисник, ліквідовуючи загрозу, ледь не зрізав круглого у свої ворота. Греки теж огризнулися, і вже Лужний підстраховує Шовковського, який невпевнено відбиває м’яч після удару з середньої дистанції, і лише на якусь мить випереджає Варжиху. До кінця першого тайму у динамівців було ще два моменти. Спочатку Сергій Беженар зі штрафного метрів з 20-ти влучно пробив по воротах, але знову на заваді став кіпер греків. А потім Шевченко блискуче віддав на Реброва. Нікополідіс чи не вперше помилився на виході, але Сергію лише трішки забракло, щоб влучити по воротах.

Другий тайм кияни знову розпочали з атак. Юрій Калитвинцев здійснив перехват в центрі поля і як рукою закинув м’яч у штрафний майданчик греків. Реброву не вистачило кілька сантиметрів зросту, щоб відкрити рахунок матчу. Гол назрівав і таки стався. Ребров поборовся за м’яч, і він відскочив до Калитвинцева. Наш капітан миттєво віддав на хід Косовському, який обіграв по ходу Узунідіса і пробив з гострого кута. Нікополідіс явно чекав прострілу і був не готовий до такого, і м’яч затріпотів у сітці воріт.

Як скромно признався після матчу герой епізоду, "я не бив по воротах, м’яч так вдало зрізався з ноги. Але гол є гол".

Одразу ж кияни мали забивати другий. Все той же Калитвинцев знову націлено подає у штрафний майданчик, але Сергій Ребров з ходу пробиває метрів з 10-ти, прямо у воротаря. А далі уже греки прибрали ініціативу в свої руки і пішли зрівнювати рахунок. Спочатку при розіграші кутового небезпечно пробивав Варжиха та влучив у поперечину. А потім на виході невдало зіграв наш воротар Шовковський, і захисник греків Маркос з 10-ти метрів головою не влучив у порожні ворота. А на останній хвилині штрафний метрів з 25-ти по центру воріт, пробивав Капураніс, але не точно. І тут іспанський арбітр матчу Лопес Ньєто дає фінальний свисток і фіксує перемогу киян. Та, на жаль, своїм свистком він тоді не перемогу фіксував, а дискваліфікацію нашого чемпіона з єврокубків на два роки.

13.09.1995. 21:30. Київ. Республіканский стадіон. 98 000 глядачів.

Динамо (Київ) – Панатінаїкос (Греція) – 1:0 (0:0)

Динамо: Шовковський, Лужний (Шматоваленко, 71), Беженар, Головко, Максимов (Мізін, 84), Дмитрулін, Похлєбаєв, Калитвинцев, Косовський, Ребров (Скаченко, 74), Шевченко.

Тренер: Сабо Йожеф.

Панатінаїкос: Нікополідіс, Апостолакіс, Узунідіс, Маркос, Капураніс, Георгіадіс, Бореллі (Христодулу, 68), Алекудіс, Варжиха, Марагос (Лагонікакіс, 79), Доніс.

Тренер: Хуан Рамон Роча.

Гол: 1:0 — Косовский (61).

Після матчу іспанець написав рапорт, в якому вказав, що перед поєдинком представники Динамо в особі генерального менеджера Ігоря Суркіса та генерального секретаря Василя Бабійчука пропонували хабар – 30 тисяч доларів та дві норкові шуби за перемогу в матчі.

Версія зі сторони Динамо була така, що Лопес Ньєто хотів придбати шуби для своєї дружини і дочки в Києві, так як ціни тут значно менші, як в Європі. І сума в 30 тисяч — це ніщо інше, як сума за хутряні вироби. Контрольно-дисциплінарний комітет провів розслідування, і пояснення зі сторони Києва до уваги не взяв.

21 вересня Динамо було знято з розіграшу Ліги Чемпіонів і дискваліфіковано на два роки від участі у всіх турнірах під егідою УЄФА. А Ігорю Суркісу та Василю Бабійчуку довічно заборонялося приймати участь у діяльності клубу та й у футболі в цілому.  Результат гри з Панатінаїкосом був анульований. Президент клубу Григорій Суркіс заявляв, що "нас заставляють виправдовуватися, але ми не будемо і не хочемо цього робити, оскільки руки наші чисті". Рятувати клуб долучилися навіть президенти країни, діючий Леонід Кучма та попередній Леонід Кравчук. Було проведено безліч зустрічей, консультацій з різними футбольними функціонерами з Європи та впливовими чиновниками УЄФА. Просто величезну дипломатичну та юридичну роботу провели Леонід Кравчук та тоді голова Союзу адвокатів України Віктор Медведчук. І 19 квітня 1996 року в Женеві на засіданні УЄФА було прийнято рішення про зняття з клубу всіх дисциплінарних санкцій. 

З того часу пройшло вже багато років, і, думаю, як було все насправді ніхто не дізнається. Але факт залишається один – Динамо могло у своєму розвитку скотитися у футбольну прірву. Скількох сил і грошей потрібно було витратити Григорію Суркісу, щоб вберегти кістяк команди. Адже негараздами клубу скористатися було багато охочих. Цікавим у цій незрозумілій історії є ще один факт. Чому, коли Динамо було повністю виправдане, не поніс покарання іспанський суддя Лопес Ньєто, який, якщо міркувати логічно, оббрехав невинних. І чому не було ніяких зустрічних позовів від Ігоря Суркіса та Василя Бабійчука, які через безпідставні звинувачення у свою адресу могли довічно попрощатися з футболом…

Кубок Кубків

Цього року донецький Шахтар змінив турнір, перебазувавши з кубку УЄФА в кубок Кубків. Чемпіонат гірники провели загалом невдало, лишились без медалей і фінішували на четвертому місці. Проте всі сили були віддані на кубок України. Там справи йшли добре, і у фіналі донеччани зійшлися із своїм головним суперником за третє місце у чемпіонаті, — дніпропетровським Дніпром. Основний і додатковий час драматичного поєдинку, що відбувався в Києві на Республіканському, переможця не виявив – 1:1 (Петров 77 – Захаров 23). А в серії післяматчевих пенальті міцніші нерви були у футболістів Шахтаря — 7:6.

Стартував Шахтар з кваліфікаційного раунду, де жереб визначив нам у суперники команду Лінфілд з Північної Ірландії. За всіма показниками команду значно слабшу за донеччан, але, маючи гіркий досвід попереднього сезону, про недооцінку не могло бути ніякої мови. У порівнянні з минулим роком основні зміни у команді були на тренерському містку, де Валерія Яремченка, ще по ходу чемпіонату, змінив легенда клубу – Володимир Сальков. Влітку ряди гірників поповнили захисники Володимир П’ятенко (Таврія Сімферополь), грузин Георгій Чихрадзе (Темп Шепетівка) та Сергій Кочвар (Нива Тернопіль), а також один з кращих бомбардирів чемпіонату Андрій Федьков (Кремінь Кременчуг).

Настрій у футболістів Шахтаря перед першим матчем був не найкращим – три поразки і одна нічия в чемпіонаті. Але до честі гірників вони гідно налаштувалися на поєдинок. 

Зі стартовим свистком словацького арбітра Любоша Міхела (тоді ще не такому відомому рефері було всього 27 років) гірники відразу ж заволоділи ініціативою. І гол, який вони провели, вийшов у чисто британському стилі. Новачок Чихрадзе навісив у штрафний майданчик майже з центру поля. Там Олександр Співак (ще один новачок прийшов із СК Одеса) перевів м’яч головою далі на Сергія Ателькіна, який теж головою невідпорно пробив під поперечину воріт. Шахтар продовжував нагнітати, і через 10 хвилин Ігор Петров навішує з лівого флангу у штрафний майданчик. А там Олег Матвєєв, який перед тим декілька разів болісно одержував по ногах від північноірландців, помстився по-футбольному, в падінні головою подвоїв рахунок матчу.

Окрилені донеччани і не думали збавляти обертів. Орбу і Петров просто розривали своїх візаві на флангах. На 30-ій хвилині, при розіграші кутового Матвєєв відпасував Геннадію Орбу, а той несподівано крутнув захисника Кемпбела і з гострого кута пробив по воротах. Голкіпер Лемонт чекав прострілу і до удару був не готовий. Гості вперше змогли щось створити біля воріт Шуткова лише на 37-ій хвилині, коли при розіграші кутового пробивав центральний захисник Маклін. Та Дмитро зумів виконати неймовірний сейв, витягнувши м’яч з самісінької дев’ятки.

Початок другого тайму дещо остудив донецьких футболістів. Кутовий від гостей, і удар у Бітті не вийшов. Але явно помилився Шутков, який програв єдиноборство Юінгу, від голови якого м’яч опинився у воротах. Цей гол ніби вибив з колії господарів, вони почали діяти обережно і уже не йшли вперед великими силами. Але і гості не поспішали в атаку. Прокинулися футболісти Шахтаря десь на 75-ій хвилині, коли Петров зробив прохід в стилі Марадони, обігравши ледь не пів команди суперника, але удар виявився слабким і воротар впорався. Потім були моменти у того ж Петрова, Воскобойника, Орбу. І коли здавалося, що рахунок уже не зміниться, у ворота Лінфілда був призначений штрафний удар (П’ятенко постарався) метрів з 30-ти. До м’яча підійшов один з героїв поєдинку Геннадій Орбу і гарматним ударом відправив м’яч у сітку воріт. Йшла 90-та хвилина матчу.

Кубок Кубків. Квал. раунд. 1-й матч. 10.08. 1995. Донецьк. 19:00. Центральний стадіон Шахтар. 31000 глядачів.

Шахтар (Донецьк) – Лінфілд (Північна Ірландія) — 4:1 (3:0).

Шахтар: Шутков, П’ятенко, Коваль, Чихрадзе, Кочвар, Співак, Орбу, Ателькін (Федьков, 14 ); Воскобойник , 75), Петров, Кривенцов, Матвєєв (Онопко, 81).
Тренер: Володимир Сальков.

Лінфілд: Лемонт, Крозерс, Істон, Юінг, МакЛін, Бітті, Кемпбелл, МакГі,  Ірскайн, Спірс, Бейлі

Тренер: Тревор Андерсон.

Голи: 1:0 Ателькін (9), 2:0 Матвєєв (18), 3:0 Орбу (28), 3:1 Юінг (47), 4:1 Орбу (90).

На другий матч Шахтар виходив з приємною перевагою у три м’ячі. Стартовий склад (у порівнянні з першим матчем) поніс вимушені зміни. Травмованих Шуткова та Ателькіна змінили Нікітін та Воскобойник відповідно. Цього разу уже північноірландці зі стартовим свистком пішли у наступ. Та їх атаки зводилися до банальних навісів, з якими легко справлялися наші захисники. Але біля 20-ї хвилини на ударну позицію по центру воріт вийшов Горман. Та його гарматний удар з 15-ти метрів самовіддано заблокував Коваль. Ще через декілька хвилин під удар з-за меж штрафного майданчику від Юінга кинувся Сергій Попов. Після цього був момент у Матвєєва.

Але після передачі від Орбу, Олег замість удару по воротах з перспективної позиції чомусь віддав на Петрова, і атака втратила гостроту. А на останній хвилині тайму стався епізод, який змусив похвилюватися донецьких уболівальників. Гірники помилилися, створюючи штучне положення поза грою, і найактивніший у господарів Бітті вийшов віч-на-віч з Нікітіним. Тому нічого не лишалося, як фолити. Добре, що це він зробив перед штрафним майданчиком. Так гості пішли на перерву вдесятьох, і на ворота прийшлося ставати травмованому Шуткову (травмувався на передматчевому тренуванні).

Залишившись в меншості, футболісти Шахтаря несподівано не тільки вирівняли гру, але й частіше почали загрожувати воротам Лемонта. Двічі ударам Матвєєва і один раз Кривенцову бракувало точності, щоб відкрити рахунок. Але за 3 хвилини до кінця матчу гості таки досягли свого. Леонов вдало подав кутовий, і Олександр Воскобойник, який не найвищий у своїй команді, зумів випередити захисника і чітко головою підрізав м’яч у ворота.

24.08.1995. Белфаст. Стадіон Віндзор Парк, 9 862 глядачів.

Лінфілд (Північна Ірландія) – Шахтар (Донецьк) — 0:1 (0:0).

Лінфілд: Лемонт, Дорнан, Істон, Юінг (МакКуш, 75), Спірс, Бітті, Кемпбелл, Горман, Ірскайн, Фенлон, Бейлі.

Тренер: Тревор Андерсон.

Шахтар: Нікітін, П’ятенко, Коваль, Чихрадзе, Попов, Кочвар, Орбу, Воскобойник, Петров (Шутков, 45), Кривенцов (Леонов, 68), Матвєєв (Федьков, 86).

Тренер: Володимир Сальков.

Гол: Воскобойник (87) — (0:1).
Вилучення: Нікітін (45).

Наступним суперником Шахтаря став лідер чемпіонату Бельгії Брюгге. Команда, в якій виділялися бельгійські збірники Сталенс, Ван дер Ельст, Классенс та хорватський дует Станіч, Шпехар. Перед першим матчем в Бельгії головного тренера Брюгге Уго Броса хвилювала саме травма Сталенса, який зазнав її в матчі за збірну напередодні. У гірників були свої проблеми. По-перше, відсутність другого воротаря Нікітіна (цікаво, що в заявці на матч його місце зайняв захисник Леонов) та травма Валерія Кривенцова. По-друге, через невдалі результати в чемпіонаті, був звільнений головний тренер Володимир Сальков, і до Брюгге готував команду,  в якості виконуючого обов’язки, Валерій Рудаков.

Уже з перших хвилин донецькі гравці зрозуміли, що Брюгге — команда зовсім іншого рівня, на відміну від Лінфілда. Особливо виділявся Шпехар, який постійно загрожував воротам Шуткова. На 15-ій хвилині правий захисник де Брюль вивів хорвата на ударну позицію в штрафному майданчику гірників. Перший його удар ногою якимсь дивом Шутков відбив, а потім було добивання уже головою – і знову наш воротар впорався. У нас виділявся своїми швидкими проходами по флангу Геннадій Орбу. І бельгійці не гребували постійно порушувати проти нього правила. Весь перший тайм наша оборона працювала в поті чола, але збоїв не допускала. І Станіч і Шпехар, які опинялися на вістрі, реально нічого не могли зробити.

У другому таймі господарі ще більше посилили тиск на ворота Шуткова. Особливо вдало вийшов на заміну Верхеєн. На 60-ій хвилині матчу він отримав пас від Верманта і з лінії штрафного майданчику сильно пробив. Шутков з великими труднощами витягнув м’яч з нижнього кута воріт. А ще через декілька хвилин при подачі з кутового Маріо Станіч влучає у поперечину воріт Шуткова. Шахтар тримав оборону. Не вистачило їх на якихось 5 хвилин. І що цікаво, бельгійці забили в контратаці. Наприкінці зустрічі гірники здобули право на кутовий удар, який невдало розіграли. Відповідь була миттєва. М’яч дістався Классенсу, а той прострільною передачею вивів на ворота Станіча. Хорват обіграв Шуткова і в останній момент проштовхнув круглого на Шпехара, який бив уже по майже порожнім воротам.

Кубок Кубків. 1/16 фіналу. 1-й матч. 14.09.1995. Брюгге. 20:00. Стадіон Олімпія. 9000 глядачів.

Брюгге (Бельгія) – Шахтар (Донецьк) — 1:0 (0:0).

Брюгге: Верлінден, де Брюль, Реньє, Медвед, Боркельманс, Ван дер Эльст, Вермант, Вер’янс (Верхеєн, 57), Станіч, Шпехар, Классенс.

Тренер: Уго Брос.

Шахтар: Шутков, Мартюк, Коваль, Чихрадзе, Попов, Кочвар, Орбу,  Воскобойник (Онопко, 69), Петров, Співак, Федьков.
Тренер: Валерій Рудаков.

Гол: Шпехар (87).

Матч-відповідь зібрав в Донецьку аншлаг. Місто жило футболом, а результат першого матчу вселяв надію у серця уболівальників. У бельгійців відновився після травми їх лідер Сталенс і одразу ж з’явився в старті. Також там опинився і Верхеєн, який вдало вийшов на заміну в першому матчі. Він несподівано замінив хорвата Шпехара. У гірників перед матчем зазнав ушкодження Сергій Попов, якого замінив Ігор Леонов. Також в старті з’явився дебютант Михайло Старостяк, який змінив Мартюка. А от навіть в заявці не було основної ударної сили в лиці Кривенцова (травма), Ателькіна (незрозуміло) та Матвєєва (незрозуміло).

З самого початку матчу гірники кинулись в атаку забити швидкий гол і за перші 5 хвилин подали 4 кутові, але до реальної загрози вони не призвели. Дещо остудила запал гравців Шахтаря контратака гостей. Станіч подав з флангу в район одиннадцятиметового, а там Вермант ударом головою трохи не влучив у ворота Шуткова. Донеччани почали грати значно обережніше, адже пропущений гол перекреслював надії на прийнятний результат. Старався виділятися Геннадій Орбу, за яким так само не встигали суперники. І в середині першого тайму він заробив небезпечний штрафний неподалік штрафного майданчику. Пробивав Ігор Петров, але його удару забракло влучності.

Другий тайм гірники розпочали з атак, адже потрібно було вже ризикувати. І Верлінден з великими труднощами переводить м’яч на кутовий після удару Петрова з середньої дистанції. І коли почало здаватися, що Шахтар заб’є, він пропустив. На 60 хвилині помилилися захисники гірників. Йшла проста передача в штрафний майданчик, і перший на м’ячі був, здається, Чихрадзе. Але замість того, щоб вибити круглого подалі від воріт, він скинув його перед собою. А Маріо Станіч, який був поряд, сходу невідпорно пробив по воротах. Шутков був безсилим. Стадіон завмер і одразу вибухнув радісним криком. Гірники розіграли з центру поля і Орбу сміливо пішов вперед.

Він прорвався по своєму флангу і навісив у штрафний майданчик, де Воскобойник випередив бельгійських захисників і зрівняв рахунок. А на 77-ій хвилині стався ключовий момент матчу. Знову Орбу проривався по флангу, перед штрафним майданчиком гостей проти нього почали фолити, та Генадій зумів віддати на неприкритого Федькова. Наш форвард не схибив і вивів Шахтар вперед. Але тут втрутився суддя румун Георге Константіну, який відмінив гол і призначив штрафний в бік гостей. Після такого сил на штурм воріт Верліндена у господарів не знайшлося.

Кубок Кубків 1/16 фіналу 2-ий матч 28.09.1995. Донецьк Центральний стадіон Шахтар 42000 глядачів

Шахтар (Донецьк) – Брюгге (Бельгія) — 1:1 (0:0).

Шахтар : Шутков, Леонов (П’ятенко, 73), Коваль, Чихрадзе, Старостяк,  Кочвар, Орбу, Воскобойник (Зубов, 67), Петров, Співак, Федьков.

Тренер: Валерій Рудаков.

Брюгге: Верлінден, де Брюль, Реньє, Медвед, Боркельманс, Ван дер Эльст, Верхеєн (Нзебо- Лембі, 86 ), Сталенс, Станіч, Вермант, Классенс ( Ван дер Хейден, 80).

Тренер: Уго Брос.

Голи: 0:1 Станіч (60), 1:1 Воскобойник (61).

Кубок УЄФА

У кубку УЄФА на старт вийшла друга команда чемпіонату – одеський Чорноморець. На жаль, гідної конкуренції динамівцям скласти не вдалося, але все одно в Одесі підібрався досить боєздатний колектив на чолі з тим самим Леонідом Буряком. Команда явно зміцніла в порівнянні з минулим роком. Кістяк команди лишився той самий, за виключенням Жабченка та Телесненка, які поїхали шукати футбольного щастя до Ізраїлю. Одесити хотіли реабілітуватися за минулорічну невдачу в кубку Кубків, і перший суперник мальтійський Хіберніанс для цього був просто ідеальним.

Перший матч на Мальті пройшов за повної переваги нашої команди. І лише диво, що одесити відкрили рахунок тільки на 15 хвилині. При подачі з кутового найкращий бомбардир Тімерлан Гусейнов випередив мальтійських захисників і ударом головою відкрив рахунок. Через 8 хвилин гравці Чорноморця як на тренуванні розіграли гольову комбінацію. Гашкін віддав на Гусейнова, а той вивів віч-на-віч з воротарем Кардаша. Василь обіграв Муската і був ним збитий з ніг. Чистий пенальті, але м’яч відскочив до вільного Гашкіна, який пробивав уже по порожніх воротах. Гості так захопилися атакуючими діями, що пропустили контрвипад від футболістів Хіберніансу, і Лоуренс скоротив відставання.

Але на хід гри цей гол ніяк не вплинув. Одесити продовжували атакувати, хороші нагоди не використали Гусейнов та Кардаш. А за 5 хвилин до закінчення першого тайму чудовий прохід здійснив Володимир Мусолітін. Він прорвався по лівому флангу, змістився в центр, обігруючи мальтійських оборонців як фішки на тренуванні, та сильно пробив з-за меж штрафного майданчика. Мускат запізнився з кидком, і м’яч опинився у воротах.

Другий тайм розпочався з голу від Чорноморця. На 48-ій хвилині Василь Кардаш скористався помилкою оборони господарів і увірвався у штрафний майданчик, де легко обіграв нещасного Муската і спокійно закотив круглого у порожні ворота. А через 5 хвилин Володимир Мусолітін отримав м’яч в центрі поля і, не відчувши ніякого супротиву, знову сміливо пішов на ворота. Так, увійшовши у штрафний майданчик, він вп’яте змусив воротаря господарів виймати м’яч із сітки воріт. Далі одесити розслабилися, і гра скоріше нагадувала тренування, в кінці якого нападник Хіберніансу Султана з близької відстані забив другий гол своєї команди.

Кубок УЄФА. Кваліф. раунд. 1-й матч. 08.08.1995. Та´Калі. 20:00. Та´Калі Націонал Стедіум. 1447 глядачів.
Хіберніанс (Мальта) – Чорноморець (Одеса) — 2:5 (1:3).

Хіберніанс: Мускат, Л. Аттард, Фарруджа, Вела, Вудс, Д. Аттард (Кассар, 32), Скеррі (Бузутіл, 80), Лоуренс (Султана, 75), Каработт, Сондерс, Дохерті.
Тренер: Браян Телбот.

Чорноморець: Суслов, Кардаш, Мусолітін, Колчин (Горшков, 66), Тернавський, Парфьонов, Гашкін, Гусейнов, Зотов, Сак, Колесниченко (Васильків, 28).
Тренер: Леонід Буряк.

Голи: 0:1 Гусейнов (15), 0:2  Гашкін (23), 1:2 Лоуренс (27), 1:3 Мусолітін (40), 1:4 Кардаш (48), 1:5 Мусолітін (53), 2:5 Султана (87).

Матч-відповідь для Чорноморця був як тренування з підвищеною готовністю. П’ять м’ячів, забитих на виїзді, давали впевненість на вихід в наступний раунд. Перед матчем стало відомо, що не зможе прийняти в ньому участі головна ударна сила одеситів – Тімерлан Гусейнов (банальна простуда). Не біда, адже це реальний шанс для юного Олесандра Козакевича.

Враховуючи результат першого матчу, мальтійці цього разу вийшли з думками лише про захист своїх воріт і всією командою окопалися біля свого штрафного майданчику. Навіть при такій багатоешелонній обороні у одеситів було безліч моментів. Вже на першій хвилині матчу Козакевич увірвався у штрафний майданчик гостей і був грубо збитий. Чистий пенальті, але арбітр вважав, що це зарано, і промовчав. Потім були моменти у Гашкіна, Мусолітіна і навіть захисник Букель пробивав через себе, але м’яч вперто не хотів іти у ворота. І лише на 34 хвилині, коли Тернавський зі штрафного з правого флангу навісив у штрафний майданчик, впертий Козакевич звільнився від опіки і з кількох метрів відправив круглого у ворота. За весь перший тайм гості лише раз змогли вдарити поворотах Олега Суслова.

Це Каработ пробивав метрів з 25-ити, але цей удар загрози не ніс.  Другий тайм був простою формальністю. Господарі далі володіли ініціативою, але старалися не форсувати подій. За великим рахунком вся небезпека була після дальніх ударів. Але з ударами Сака, Гашкіна і Мочуляка не без труднощів впорався Велла. А на 74-ій метрів з 25-ти вирішив пробити Мусолітін. Удар у Володимира вийшов не дуже, але втрутився невеликий рикошет від мальтійського оборонця, і м’яч вдруге опинився у сітці воріт.  Далі з цікавого у цьому матчі можна згадати лише те, що невідомо як на поле вибіг хлопчина років 7-ми і став у ворота поруч з нашим воротарем. Ну, думаю, у цьому поєдинку навіть цей малюк не пропустив би.

Кубок УЕФА. Кваліф.раунд. 2-й матч. 22.08.1995. Одеса. 19:00. Центральний стадіон ЧМП. 6 000 глядачів.

Чорноморець (Одеса) – Хіберніанс (Мальта) — 2:0 (1:0)

Чорноморець: Суслов (Долганський, 79), Кардаш, Мусолітін, Букель, Тернавський, Парфьонов, Гашкін, Васильків (Горшков, 72), Зотов, Сак, Козакевич (Мочуляк, 63).

Тренер: Леонід Буряк.
Хіберніанс: К. Велла, Л. Аттард, Д. Фарруджа (Кассар, 72), С. Велла, Вудс, Зерафа, Скеррі (Д. Аттард, 66), С. Фарруджа, Каработт, Султана, Дохерті.

Тренер: Браян Телбот.
Голи: 1:0 Козакевич (34), 2:0, Мусолітін (75).

Наступним суперником Чорноморця став віце-чемпіон Польщі Відзев. Команда приблизного такого ж рівня, як і одесити. У кваліфікації поляки теж легко пройшли свого суперника Бангор Сіті з Уельсу (4:0, 1:0). А в складі у них не на останніх ролях перебував наш земляк Андрій Михальчук (вихованець футбольної школи Динамо, в середині 80-их грав за одеський СКА).

Перший тайм матчу в Одесі пройшов за територіальної переваги господарів. Але по справжньому гольових моментів створювати довго не вдавалося. Польські захисники уважно стежили за Гусейновим і не давали йому вільно отримувати м’яч. З небезпечних моментів варто згадати два дальні удари у виконанні Андрія Гашкіна, але обидва – вище воріт. У матчі було більше боротьби, ніж самого футболу. В перерві Леонід Буряк випустив молодого Юрія Селезньова, який за перші 10 хвилин завдав два удари по воротах Возняка, але польський кіпер був на місці. На 55-ій хвилині Чорноморець нарешті забив, але у Гусейнова зафіксували офсайд. І коли здавалося – гол уже назрівав, гості провели разючу контратаку, в якій п’ятеро поляків вибігли на трьох наших захисників, і лише самовіддана гра Юрія Сака врятувала Чорноморець від неприємностей. Після цього одесити повністю заволоділи ініціативою. Тим більше явно підсилили гру заміни — Васильків та юний Козакевич замінили Кардаша та Мусолітіна.

І вже Гусейнов виходив віч-на-віч з Возняком, але погано обробив м’яч. Потім небезпечно пробивав Гашкін, але трохи неточно. І от на 87-ій хвилині наступила кульмінація. Свіжий Васильків продерся по лівому флангу і навісив у штрафний майданчик. А там Козакевич, в оточені трьох захисників, зумів вистрибнути вище всіх і сильним ударом головою увігнав круглого під поперечку воріт Возняка. Просто блискучий гол нашого форварда. А ще через хвилину Гусейнов був збитий у штрафному майданчику деморалізованих гостей, і арбітр призначив пенальті. Дмитро Парфьонов зазвичай в таких ситуаціях не хибить, але Возняк довів, що недаремно він викликається у збірну Польщі, і витягнув м’яч з лівого від себе кута.

12.09.95. Одеса. Центральний стадіон ЧМП. 16 500 глядачів.

Чорноморець (Одеса) – Відзев (Польща) – 1:0 (0:0)

Чорноморець: Суслов, Кардаш (Васильків, 60), Мусолітін (Козакевич, 60), Букель, Тернавский, Парфьонов, Гашкін, Гусейнов, Зотов, Сак, Горшков (Селезньов, 46).

Тренер: Леонід Буряк

Відзев: Возняк, Михальчук, Лапинскі, Д. Богуш, Байор, Подольські, Вичишкевич, Шарпак, Конярек (Пукута, 88), Червец, Сядачка (Меншкевич, 87).

Тренер: Францішек Смуда

Гол: Козакевич (87)

Другий матч одесити почали сміливо. Особливо виділявся Дмитро Парфьонов. Два його рейди правим флангом неодміно закінчувалися небезпечними навісами у штрафний майданчик на Тімерлана Гусейнова. Але в першому випадку наш форвард не дотягнувся до м’яча, а в другому – пробив головою значно вище воріт. Поляки відповіли небезпечним ударом метрів з 20-ти від Червеца, але Суслов перевів м’яч на кутовий. Гра одеситів вселяла надію, і тут в середині тайму стався момент, який перевернув все з ніг на голову. Кращий бомбардир Відзева в цьому сезоні Конярек (8 голів у 8 матчах) проривався по лівому фланзі і був грубо збитий Юрієм Саком. Арбітр з Угорщини Іштван Вад чомусь розцінив це порушення як фол останньої надії і показав пряму червону картку нашому гравцю. Йшла 31-а хвилина матчу. Після цього гра повністю перейшла на половину поля Чорноморця.

Те, що робив у другому таймі в рамці воріт Олег Суслов, можна сміливо викладати підбіркою кращих воротарських сейвів. Судіть самі: удар Конярека метрів з 10-ти в упор – Суслов відбиває, Богуш метрів з 25-ти в дев’ятку -  Олег в красивому  стрибку переводить на кутовий, Сядачка з близкої відстані – знову Суслов. А коли і він був безсилим, то на допомогу приходила стійка, як після проходу і удару Конярека, або Парфьонов в останній момент зняв круглого з ноги польського форварда. Але це продовжуватися постійно не могло, і на 81-ій хвилині наш Андрій Михальчук отримав м’яч в районі одиннадцятиметрової позначки, різко розвернувся та смачно пробив у мертву зону воріт, у самісіньку дев’ятку (якщо за легендами форвардів там живе павук, то він його вбив). До завершення матчу ще залишалося добрих 10 хвилин, і поляки, окрилені успіхом, побігли забивати другий. І нашому воротарю прийшлося двічі вступати в гру після небезпечних ударів від Червеца.

Додатковий час теж був багатий на події. В перші 15 хвилин саме одесити були ближчі до забитого голу. Козакевич, який вийшов на заміну, після розіграшу кутового, пробивав головою метрів з 7-ми, але Возняк у неймовірному стрибку витягнув м’яч з-під поперечки. А на останній хвилині першого екстра-тайму Володимир Мусолітін був вимушений зривати небезпечну атаку господарів і справедливо отримав другий гірчичник. У другій п’ятнадцятихвилинці справжнім героєм міг стати наш легіонер Відзева. Але м’яч після удару Михальчука, з-за меж штрафного майданчика, влучив у штангу. Був ще дальній удар від Богуша, але Суслов був на місці. Так, вперше за часів незалежності українська команда дійшла до серії пенальті.

Коли другий пенальті не забив Дмитро Парфьонов, подумав, що це якась карма. Але знову все в свої руки взяв Олег Суслов – справжній герой того матчу. Спочатку він так налякав кращого гравця Відзева Конярека, коли той пробивав свій пенальті, який міг стати вирішальним, що той влучив у стійку. Після цього Олег сам взяв м’яч і зрівняв рахунок в серії. Наступні два удари були точні, що з однієї, що з іншої сторони. Сьомий удар у поляків пробивав Байор, який пробив вище воріт, а наш Юрій Букель пробив в самісіньку дев’ятку (вбив другого павука) і Чорноморець пройшов далі.

26.09. 95. Лодзь. Стадіон Відзев. 12 000 глядачів.

Відзев (Польща) – Чорноморець (Одеса) — 1:0 (0:0) по пен 5:6

Відзев: Возняк, Михальчук, Лапинскі, Д. Богуш (Подольські, 68), Байор, Меншкевич (Пукута, 70), Вичишкевич, Шарпак (М. Богуш, 22), Конярек, Червец, Сядачка.

Тренер: Францішек Смуда

Чорноморець: Суслов, Кардаш, Мусолітін, Букель, Тернавский, Парфьонов, Колесніченко (Васильків, 22), Гусейнов (Козакевич, 53), Зотов, Сак, Горшков (Колчин,46).

Тренер: Леонід Буряк

Гол: Михальчук (81)

Вилучення: Сак (31), Мусолітін (105)

Серія пенальті:
Червец 1:0
Тернавский 1:1
Сядачка 2:1
Парфенов (воротар) 2:1
Подольский 3:1
Зотов 3:2
Михальчук 4:2
Кардаш 4:3
Конярек (штанга) 4:3
Суслов 4:4
Богуш 5:4
Василькив 5:5
Байор (вище воріт) 5:5
Букель 5:6

Далі жереб звів Чорноморець з одним з лідерів чемпіонату Франції Лансом. На перший матч в Одесі моряки вийшли в ослабленому складі. Через дискваліфікації не могли грати Сак та Мусолітін, а Кардаш зазнав ушкодження. Французи були в той час на ходу. У них уже в активі були перемоги в чемпіонаті над ПСЖ, Осером, Страсбургом та Бордо, а попередньому супернику в кубку УЄФА Авеніру з Люксембургу вони накидали 13 м’ячів (6:0, 7:0).

Та перший тайм одесити розпочали як справжні господарі. Гості перші 15 хвилин і не думали про атаки. Спочатку Васильків смачно приклався з-за меж штрафного майданчику, будучи першим на підбиранні, але Вармюз впевнено піймав круглого. А потім арбітр матчу грек Кафалос не зарахував гол від Гусейнова. Тімерлан відгукнувся на пас з глибини поля і вийшовши віч-на-віч з воротарем гостей, легко переграв його. Рефері в цьому епізоді свиснув доволі спірний офсайд і одразу почув з трибун переклад свого прізвища на нелітературну мову з одеським акцентом. Французи намагалися створити небезпеку через дальні удари, але їм бракувало точності. В кінці тайму забивати мав Колчин, але зігравши першим на добиванні у штрафному майданчику гостей, пробив вище воріт.

У другому таймі значно гостріші уже були гості. Дві чудові нагоди змарнував Камара. Спочатку після навісу з правого флангу він пробив головою, але Суслов піймав м’яч, а згодом він проривався з лівого флангу і пробивав метрів з 10-ти уже напевне, але влучив у поперечку. Потім з-за меж штрафного майданчика наважився на удар Дебев, але Суслов врятував. На останніх хвилинах матчу чудову нагоду на побачення з Вармюзом мав Гусейнов, але був зупинений Мер’є. Загалом нулі на табло справедливо відобразили перебіг матчу.

17.10. 95. Одеса. Центральний стадіон ЧМП. 25 000 глядачів.

Чорноморець (Одеса) –Ланс (Франція) 0:0

Чорноморець: Суслов, Колчин (Колесніченко, 53; Мочуляк, 80), Васильків, Букель, Тернавский, Парфенов, Гашкін, Гусейнов, Зотов, Селезньов, Горшков (Козакевич, 55).

Тренер: Леонід Буряк

Ланс: Вармю, Сікора, Аджові-Боко, Маньє, Дельмонт (Верель, 75), Валлем, Камара, Легль, Дебев, Мер’є, Дею.

Тренер: Патрік Берг

У другому матчі в Чорноморця уже могли брати участь  Мусолітін та Кардаш, яких явно бракувало у першій грі. Але був відсутній Юрій Сак (дискваліфікація на 4 гри). Французи явно хотіли надавити на наших футболістів психологічно, і на передматчевій розминці одеситів, на табло висвітлювалося: Прощавай Одеса. Не знаю, чи то це, чи щось інше так подіяло на футболістів Чорноморця, але в першому таймі вони були зовсім не схожі на самих себе. Ніби повернувся в минуле, коли одесити приймали Хіберніанс, тільки в ролі мальтійців були вони самі. На 14-ій хвилині грубо помилився наш захист. Букель у простій ситуації біля штрафного майданчику чомусь вирішив віддати назад на Тернавського і зробив це так невдало, що м’яч опинився в ногах у Мер’є. А перед ним – 7 метрів до воріт, і один Суслов. Сильний удар – і рахунок відкрито. 

Ще через 5 хвилин Мер’є на пару з Верелем короткими пасами переграли весь захист моряків, і останній, опинившись сам перед Сусловим, легко подвоїв рахунок. 25 хвилина – подача з кутового, м’яч оминає всіх захисників Чорноморця і опиняється в Дею. Удар з трьох метрів в пустий кут – і гра зроблена. У другому таймі господарі дали гостям трохи поатакувати, але ні Гусейнов, ні Кардаш до логічного завершення свої атакувальні дії не довели. На 78-ій хвилині камерунець Фое, який вийшов перед тим на заміну, при подачі з кутового ударом головою встановив остаточний рахунок. І навіть після такої розгромної поразки одесити сміливо можуть занести цей єврокубковий сезон собі в актив, адже саме вони стали основними постачальниками очок у сумарну таблицю коефіцієнтів УЄФА.

1.11.95. Ланс. Стадіон Фелікс Болаерт. 35 000 глядачів.

Ланс (Франція) – Чорноморець (Одеса) - 4:0 (3:0)

Ланс: Вармю, Сікора, Аджові-Боко, Маньє, Дею, Валлем (Фое, 61), Камара (Дельмонт, 71), Легль, Дебев, Мер’є (Р. Болі, 77), Верель.

Тренер: Патрік Берг

Чорноморець: Суслов, Кардаш, Мусолітін, Букель, Тернавский, Парфенов (Колчин, 59), Гашкін, Гусейнов, Зотов, Васильків (Колесніченко, 69), Селезньов (Козакевич,52).

Тренер: Леонід Буряк

Голи: Мер’є (14), Верель (19), Дею (25), Фое (78).

Ось так закінчився черговий єврокубковий сезон, в якому шубний скандал затьмарив виступи Чорноморця та Шахтаря. Саме цей сезон мав стати великим кроком вперед для Динамо в Європі, але став стрибком назад. Але разом з тим показав, що футболісти інших наших команд можуть цілком достойно протистояти не самим слабким європейським командам. Одним словом, якби в роті росли гриби, всі ми були б ситі… 

Микола Сторожук, читач Football.ua