Football.ua розповідає про головні події, що відбувалися у чемпіонаті Іспанії.
Сезон у чемпіонаті Іспанії завершено. Ця кампанія вийшла цікавою в першу чергу завдяки невдачам фаворитів та чудовим виступам інших команд. Були як традиційні речі, так і більш сенсаційні. В цьому тексті детальніше зупинимося на деяких з них.
Турнірна таблиця
ЧЕМПІОН: Реал
ГРУПОВИЙ ЕТАП ЛІГИ ЧЕМПІОНІВ: Реал, Барселона, Жирона, Атлетіко
ГРУПОВИЙ ЕТАП ЛІГИ ЄВРОПИ: Атлетік, Реал Сосьєдад
КВАЛІФІКАЦІЯ ЛІГИ КОНФЕРЕНЦІЙ: Бетіс
ВИЛІТ У СЕГУНДУ: Кадіс, Альмерія, Гранада
ПІДВИЩИЛИСЯ В КЛАСІ: Вальядолід
Кращий бомбардир
Приємно писати про те, що Артем Довбик став найкращим бомбардиром Прімери. Лише минулого року форвард перейшов до Жирони, а вже зробив якісний прогрес. Його впевнена гра в тому числі дозволила команді Мічела несподівано вийти у Лігу чемпіонів, сам Артем довів, що можна перейти з Дніпра-1 у клуб топового європейського чемпіонаті і без адаптації одразу давати результат.
Здобути цей титул Довбику вдалося у фінальному турі, де він оформив хет-трик в матчі з Гранадою. Тепер Жирона точно має чекати на безліч пропозицій щодо трансферу форварда цього літа.
Найкращий асистент
Вільярреал провів недвалий сезон, але це не завадило Алексу Баені стати найкращим асистентом у чемпіонаті. Важливо те, що він є півзахисником, а не вінгером чи форвардом, тому це ще крутіше досягнення. У матчі другого кола з Райо Вальєкано Алекс взагалі зробив хет-трик асистів, що дозволило його команді перемогти. Завдяки успішним виступам Баена був викликаний до збірної Іспанії, де встиг відмітитися голом.
Скоріше за все, найближчим часом він змінить клубну прописку. Гравець такого рівня точно підійде багатьом топовим колективам.
Найкращий тренер сезону
Безумовно, Мічел. Можна поставити сюди Карло Анчелотті, але навіть не дивлячись на чудову роботу тренера у Реалі, досягнення його візаві виглядає більш неймовірно. За один сезон команда, що була максимум середняком Прімери перетворилася на кандидата до здобуття чемпіонського титулу. Вперше потрапила до Ліги чемпіонів.
Головне те, що цей успіх не є випадковим. Так, Жироні везло по ходу цієї кампанії, але її атакувальний стиль і прогрес більшості гравців не можна сприймати, як належне. Це саме топова робота наставника, який максимізував їхні якості та вивів клуб на новий рівень. Ставка на перспективного тренера спрацювала.
Молодий гравець сезону
Блискуча форма Джуда Беллінгема стала запорукою успіху мадридського Реалу. Команда Карло Анчелотті потребувала підтримання гольових показників на приблизно тому ж рівні після відходу Каріма Бензема, не підписавши йому рівноцінну заміну. Принаймні тоді так здавалося. Зі старту ключову роль почав грати англійський півзахисник, що забивав майже у кожному турі.
І хоча його показники дещо знизилися пізніше, вклад Джуда у чемпіонство Реала важко переоцінити. Поза тим, вболівальники побачили його у новій ролі.
Відкриття сезону серед гравців
Одним з головних лідерів Жирони став Савіо. Вінгер давав дуже багато креативу у складі команди за рахунок своїх відкривань, об'єму роботи, грі у завершальній фазі атак. І саме головне — дриблінгу. Він став найкращим футболістом Прімери цього сезону за кількістю вдалих спроб обвести суперників.
Завдяки цьому він заслужив собі підвищення. А в тому числі завдяки йому Жирона зіграє у Лізі чемпіонів.
Реал здобув чергове чемпіонство
Команду Карло Анчелотті чекав процес перебудови. Спершу до Саудівської Аравії пішов Карім Бензема, потім не вдалося купити Кіліана Мбаппе, на початку сезону через пошкодження хрестоподібних зв'язок випали з гри Тібо Куртуа, Едер Мілітао, Давід Алаба, деякі гравці також не були доступні на деяких етапах, здавалося, що це буде катастрофою. Втім, саме в тактичному плані тренерський штаб колективу з Мадрида впорався на відмінно. Головним чином цього вдалося досягнути за рахунок адаптацій "Татка Карло" до ситуації.
Реал почав грати із "діамантом" у центрі поля, Джуд Беллінгем розкрився в якості топової "десятки", а під конкретних суперників нерідко обирався такий план, що міг дозволити нівелювати різницю в формі чи кадрових проблем. Не завжди "вершкові" демонстрували стабільність, але чудово демонстрували потрібні результати у ключові етапи кампанії. Двічі виграли у Барселони в Ель-Класіко, програючи у рахунку, а з Жироною, яка в певний момент боролася за чемпіонство, здобули дві потужних перемоги, що вирішило до кого відправиться чемпіонський титул.
Завдяки завчасно оформленому трофею можна було трішки розслабитися, а також дати можливість пограти резервістам. Деякі з них, як Арда Гюлер, забивають і набираються досвіду у іспанському гранді, тому цей розіграш Прімери вийшов для Реала цілком успішним.
Барселона не змогла захистити титул
Команда Хаві зіграла нижче власного рівня минулого сезону. Тоді вона здобула чемпіонство, а також заслужила компліменти надійною організацією гри. Втім, цього року ситуація змінилася. Більше 40 пропущених голів після 20 у чемпіонському розіграші — занадто багато. Програні всі очні матчі з прямими конкурентами, Реалом та Жироною, хоча в деяких з них Барселона заслуговувала принаймні на нічию. Проблеми з грошима, які до сих пір не вирішуються.
Розглядаючи причини цього регресу варто сказати, що "синьо-гранатові" виступили не так погано. За кількістю очікуваних балів вони мали би до фінальних турів боротися з Реалом за трофей, забили менше, ніж мали через погану реалізацію. Тому розмови про кризу команди передвчасні. Не можна назвати результати позитивними, але якщо брати контекст, все не так і погано.
Хаві провів хорошу роботу, намагаючись мінімізувати ті проблеми, які є в клубі, але критика не йде на користь ні йому, ні іспанському гранду. Звісно, Жоан Лапорта сподівається на швидкий успіх, тому що багато вклав у стрімкий розвиток команди у 2022 році і хоче мати з цього профіт. Втім, подібна політика може навпаки нашкодити Барселоні. Наразі їй необхідно мати регулярність у виступах, а потім можна сподіватися на гучні тріумфи.
Жирона та її фантастичні виступи у Прімері
Хтось сподівався побачити скромну команду так високо? Сумнівно. Навіть попри знаходження у City Football Group клуб не хапав зірок з неба, балансував між Прімерою та Сегундою, але цього сезону несподівано боровся за чемпіонство. По-перше, завдяки чудовому тренеру Мічелу, який раніше не демонстрував подібних результатів з іншими колективами, його майже звільнили після невдалих показників Жирони на початку його роботи, але після підвищення в класі "червоно-білі" закріпилися в елітному дивізіоні. По-друге, чудовий підбір гравців.
Практично кожному з них було що доводити. Пауло Гассаніга більшу частину кар'єри в Тоттенгемі сидів в запасі, Мігель Гутьєррес не заграв у мадридському Реалі, Алейш Гарсія був не потрібним у Манчестер Сіті, Савіо став одним з найкращих дриблерів топових чемпіонатів і заслужив трансфер на Етіхад Стедіум, Віктор Циганков і Артем Довбик хотіли себе зарекомендувати після переходу з чемпіонату України. Зараз більшість з них оцінюється у великі суми, а передові клуби континенту вже цікавляться ними. Не виключено, що влітку склад іспанської команди матиме серйозні зміни.
На українських футболістах варто зробити особливий акцент. Віктор став одним з найкращих асистентів чемпіонату, а Артем незважаючи на сумніви забиває на рівні найкращих бомбардирів топ-чемпіонатів.
Насправді, програш у чемпіонській гонці не зменшує заслуг Жирони. Воно було би чимось неймовірним, казковим, але і без цього вихід до Ліги чемпіонів є потужним успіхом. Головне, що в клубі готові були повірити в успішність проєкту та дати необхідну кількість часу. Тепер це конвертувалося у сенсаційний успіх.
Топовий Атлетік під керівництвом Ернесто Вальверде
За іншими подіями виступи Атлетіка Більбао можуть залишитися в тіні, але це буде дуже несправедливо. Сезон-2023/24 став чи не найкращим для клубу у ХХІ столітті, принаймні за загальним враженням від їхньої гри. Довгий час "леви" боролися за вихід до Ліги чемпіонів, але все ж таки поступилися там місцем конкурентам. Втім, нерідко багато забивали, своїм пресингом створювали багато проблем грандам.
Багато гравців засяяли новими фарбами, наприклад Ніко Вільямс, яким вже цікавляться топові клуби. В першу чергу варто відмітити чудову роботу Ернесто Вальверде, тому що нинішній Атлетік є саме тренерською командою. Йому вдалося довести, що звільнення з Барселони було несправедливим, а також, що результати за попередньої каденції у Більбао були закономірними. Тепер команді доведеться грати у Лізі Європи, а нейтральні вболівальники можуть сподіватися, що в наступні роки вони будуть регулярно бачити "левів" на передових позиціях.
Черговий провальний сезон Севільї
Не так давно "нервіонці" були майже еталоном з точки зору грамотної селекції, що дозволяла команді і продавати, і при цьому бути в іспанському топі за результатами. Мова в першу чергу про роботу спортивного директора Мончі, який знайшов та відкрив широкій публіці багато крутих футболістів. Севілья здобула багато різних кубків за попередні роки. Втім, після відходу деяких важливих людей зі структури клубу щось пішло точно не так.
До команди почали приїжджати або ветерани, що підкреслювало і без того високий віковий поріг, або молоді таланти, яким не вдалося заграти у колективі. Крім того, відбуваються занадто часті зміни тренерів. Після цілком успішного Хулена Лопетегі були спроби покращити результати за допомогою наставників з різною ігровою філософією, але системного підходу в цьому не прослідковувалося. Хорхе Сампаолі, Дієго Алонсо, а вдале призначення Хосе Луїса Менділібара призвело до його звільнення через незадовільні результати на старті цієї кампанії. З призначенням Кіке Санчес Флореса ситуація краще не стала.
Про вихід до єврокубків не може бути й мови, а сезон клуб завершить навіть не в верхній частині таблиці. Необхідні кардинальні зміни.
Кадіс та Альмерія відправились до другого дивізіону
Після успішного збереження прописки у попередні роки було враження, що Кадіс знайшов хорошу формулу успіху. Команда навряд чи могла привести у захват нейтральних вболівальників, але такий стиль приносив результат. Втім, не цього разу. Велика кількість нічиїх та лише декілька перемог, деякі з яких були здобуті у фінальних турах, коли принципово виправити справу було важко, а також лише трішки більше 20 забитих голів — занадто посередні показники, щоб сподіватися на виступи в елітному дивізіоні.
Щодо Альмерії, то їй дещо не повезло. В багатьох матчах вона була близька бодай до нічиєї, але найчастіше програвала, в певний момент кампанії йдучи на абсолютний антирекорд Прімери. Необхідне підсилення влітку все одно не дозволило покращити результати, що в підсумку призвело до вильоту. Тепер симпатичний колектив, що склав пару Гранаді та вищезгаданому Кадісу, спробує знову вийти назад наступного року.
