Різні цікаві випадки траплялись у контексті двоматчевих серій у кубкових турнірах у різних країна по всьому світу. Але так, щоб одна з команд відігравала відставання після першої гри аж у чотири м’ячі, то таке відбувалось насправді дуже нечасто. Тож коли посеред лютого мадридський Атлетіко виграв перший півфінальний матч Кубка Іспанії в каталонської Барселони на власному полі з рахунком 4:0, команда Дієго Сімеоне довго та небезпідставно святкувала цей успіх.

Тим часом колектив Ганса-Дітера Фліка, який після того матчу ще й Жироні в дербі в чемпіонаті примудрився програти, тільки й жив бажанням узяти реванш перед власною публікою на оновленому Камп Ноу. У цьому, зрозуміло, "блаугранас" дуже б допоміг швидкий гол на старті домашньої зустрічі. За ним і пішов Фермін уже в першій атаці, але Муссо зреагував на дальній удар під поперечину з центральної зони.

"Матрацники" також початок гри не проґавили та прагнули ловити суперників на контратаках, як це було в першому матчі. Але настільки ж успішними дії команди Сімеоне вже не були. Натомість Барселона продовжувала тиск на чужі володіння, а воротар Муссо збирав дедалі більше сейвів на власному рахунку. Проте не все так однозначно — колектив Фліка ще й утрачав бійців у вигляді Бальде, який на рівному місці зазнав травми ще на початку гри, після чого попросив заміну.

Минав час, і навіть пів години ігрового часу встигло залишитись позаду, і тільки тоді господарі зуміли відзначитись голом. Це Ямал спочатку розіграв із Ферміном кутовий на лівому фланзі, після чого виконав простріл на порожні ворота для Берналя. При цьому Атлетіко вже налагодив шляхи до власних контратак, тож ще в першому таймі один із таких випадів міг би завершитись умовним голом Грізманна, у якого були аж два непогані моменти, і на цьому б усе завершилось у контексті інтриги в цій парі.

Однак футбол тривав до останнього, і вже в компенсований перед перервою час Барселона забила вдруге. Педрі заробив на собі пенальті в центрі чужих володінь за фол у виконанні Пубіля, а Рафінья пробив із позначки низом у лівий кут. Святкувати часу не було, тож бразилець із м’ячем так і побіг до роздягальні заряджати власну команду на непростий другий тайм.

Події другої половини вже на старті при цьому розгортались так, що Барса знову пішла за швидким голом, знову створила для цього кілька класних нагод, але знову не змогла їх реалізувати. Із завершенням у колективу Фліка в цій грі загалом було не все в порядку, тож і підсумковий результат не мав дивувати.

Ми ж тим часом спостерігали за тим, як Атлетіко сідає дедалі глибше на захист власних воріт і зрештою просто починає тремтіти під тиском суперників. Тим паче, коли на 72 хвилині подача Канселу з правого флангу на дальній стійці знайшла Берналя, який оформив дубль. І, здавалося б, тотальна перевага господарів поля — треба лише дотиснути опонентів. Але цього не сталось, і якби не незграбні дії Серлота в контратаках, то для каталонців усе могло б завершитись ще менш оптимістично, хоча й так поразці в двоматчевій дуелі вони не тішились.

Фінальний свисток головного арбітра Рікардо де Бургос Бенгоечеа з Більбао відправив до фіналу Кубка Іспанії мадридський Атлетіко, тоді як каталонська Барселона завершила боротьбу захист титулу достроково.

Барселона— Атлетіко 3:0 (перший матч – 0:4)
Голи: Берналь, 30, 72, Рафінья, 45+5 (пен.)

Барселона: Ж. Гарсія — Кунде (Бальде, 12, Араухо, 71), Кубарсі, Мартін, Канселу — Берналь, Педрі — Ямал, Фермін (Рашфорд, 64), Рафінья — Торрес (Ольмо, 65).

Атлетіко: Муссо — М. Льоренте, Пубіль, Ганцко, Руджері — Сімеоне (Хіменес, 76), Джонні, Коке (Серлот, 58), Лукман (Моліна, 58) — Грізманн, Альварес (Баена, 69).

Попередження: Ольмо, Канселу, Ямаль — Баена