Наскільки простішою і народнішою стає УПЛ!

Помилково думати, що такого ніколи не було. Олком представляв у футболі масложирову промисловість України, ФК Ігросервіс – гральний бізнес, а Кримтеплиця була аграрієм, яка прийшла у футбол задовго до того, як це стало мейнстримом: 1999 року.

Просто всі ці команди осідали у кращому разі у другій половині Першої ліги, на вищу навіть не претендуючи. Куди вже претендувати, якщо навіть аутсайдером УПЛ володів Нестор Шуфрич? Вища ліга була зосередженням вищих амбіцій, серед найвпливовіших людей країни було правилом гарного тону прямо чи опосередковано впливати на клуб Прем'єр-ліги.

Шуфричі пішли з футболу, сподіваюся, назавжди, але разом із цим наш футбол втратив щонайменше один нуль у показниках всіх валютних операцій. Ось і вийшла до Прем'єр-ліги команда Лебединського насіннєвого заводу – команда, яка років п'ять тому навряд чи навіть сама цілилась так високо.

Ще два роки тому ЛНЗ грав у аматорському чемпіонаті України. І не просто грав, а вигравав: ця команда має величезну колекцію перемог на аматорському рівні. У 2021 році черкасці заявилися до Другої ліги – і з тих пір підвищилися двічі з двох можливих. Перший, щоправда, був не дуже чистим: ЛНЗ на момент повномасштабного вторгнення йшов на третьому місці у Другій лізі, який гарантував лише стиковий матч. Його грати не довелося: клуб піднявся завдяки зняттю зі змагань Краматорська, Олімпіка та Агробізнесу.

Хто ж стоїть за зухвалим новачком українського професійного футболу?

Все, що пов'язане з абревіатурою LNZ (неважливо, на кирилиці чи латиниці), нерозривно пов'язане з прізвищем Кравченка. Сам собою Лебединський насіннєвий завод існує з часів російської імперії, він заснований у XIX столітті – але саме династія Кравченка дозволила підприємству вийти на новий рівень. Віктор Кравченко урізноманітнив продукцію компанії, яка за радянських часів вирощувала в основному цукрові буряки. Його син Дмитро розширив бізнес до такого рівня, що LNZ Group, зокрема, став ексклюзивним дистриб'ютором Bayer; ну а Віктор Кравченко-молодший вже очолює підрозділ LNZ Web і явно готується продовжити справу батька та діда.

Потрібно було, щоб цінники в УПЛ на всіх рівнях знизилися до того, щоб розкіш під назвою “клуб вищої ліги” могли собі дозволити люди з самого хвоста першої сотні найбагатших людей України. Величезний козир клану Кравченка: збудована футбольна система, процеси, які налагоджені ще за часів матчів у аматорських турнірах. Це перевага ЛНЗ перед тими ж Карпатами, які щороку мають нову революцію.

Зокрема, спортивним директором у клубі працює Євген Тарасенко. Великі фанати українського футболу можуть його пам'ятати по Карпатах у 2008-10 рр., набагато більше він грав у нижчих лігах – ну а у ЛНЗ він вже три роки. І поки що роботі ЛНЗ на ринку можна тільки поплескати.

Банада з Кривбасу, Геннадій Пасіч з Вереса, Ковальов з Інгульця та Прядун з Металіста – це четверо гравців, кожен із яких минулого сезону був помітний та цікавий. Двоє останніх представляють команди, що вилетіли, але кожен з них був у своїй чи не найкращим. При цьому ЛНЗ ще й мимоволі показав, що завдяки своїй стабільності, побудованості механізмів має перевагу перед багатьма суперниками. За Прядуна клуб заплатив 150 тисяч євро (може, Металіст тому і не знявся зі змагань), а чи багато клубів УПЛ у принципі готові купувати гравців?

Серед тих гравців, які вирвали місце в УПЛ, можна виділити Максима Лопирьонка, Кирила Самойленка, Івана Тищенка. Перший вважався перспективним захисником у Дніпрі-1, не зміг себе показати на такому рівні, але тепер ми всі розуміємо, що між Дніпром-1 і Першою лігою величезна різниця. Самойленко – просто чудовий воротар, Тищенко з 11 голами став найкращим бомбардиром, хоч грає у півзахисті.

При цьому видно, що клуб продовжує розбудовуватись та посилюватись. Назарій Муравський, наприклад, перейшов із ФК Львів ще взимку, коли львів'яни мали принаймні нормальні, робочі шанси на порятунок. За ці півроку ЛНЗ зробив ривок у вищу лігу, а Львів програв майже всі матчі, що залишилися... Дуже здорово посилитися цілим рядом гравцем до початку передсезонної підготовки, але робота з посилення ще вестиметься.

Сюрпризом від ЛНЗ став явний успіх у перший сезон роботи головним тренером Олександра Ковпака. Форвард, який ставав найкращим бомбардиром УПЛ у 2009-му, ще 4,5 роки тому грав у УПЛ, а три роки тому грав за ЛНЗ у аматорських турнірах. У Першій лізі він ставив обережний футбол: у першій частині сезону команда Ковпака забила всього 22 голи в 14 матчах, але пропустила лише 6 – і вже на цій стадії отримала гросмейстерський відрив від суперників.

У вищій лізі грати настільки від оборони і при цьому бути ефективними не вдасться. З цієї причини клуб і підписує нових гравців та намагається сильно перекроїти склад. Але взагалі, від такого нового обличчя хочеться насамперед, щоб він показував яскравий футбол, а не просто “добувався результату”. Якось всі попередні аграрії не тішили атакою: якщо Минай, Рух та Інгулець поміняти формами, навряд чи хтось помітив би різницю в грі.

Сподіваємось, ЛНЗ зламає цю тенденцію.