Перше, що слід зазначити, говорячи про український трансферний ринок: робити остаточні висновки ще зарано. Коли нормальний трансферний ринок засинає, прокидається український. У нас завжди було набагато довше відкрито трансферне вікно, і наші клуби завжди любили посилитися гравцями, яких ні в який клуб Прімери або Бундесліги вже не візьмуть – тому що їхні трансферні вікна закрилися 1 лютого. Ну а зараз щонайменше десяток клубів із 16 може і на такий, дуже м'який дедлайн не дивитися.

Вільні агенти можуть переходити у будь-який момент року, а з падінням рівня ліги підсилити вони можуть дедалі більше команд. Чесно кажучи, вільний агент зміг стати одним із найкращих гравців навіть у “доповномасштабному” чемпіонаті. Карлос де Пена підписував контракт із Динамо аж 10 квітня 2019 року, коли не те що про передсезонну підготовку – про старт з перших матчів року і не йшлося. І цей гравець став якщо не лідером, то дуже важливим гравцем Динамо. Коли гравці дають такий буст із чистого аркуша, мимоволі з'являються думки: а може, без передсезоння й краще?

І все ж таки деякі висновки зробити можна вже зараз. Зокрема...

Минай погодився на виліт

На українсько-словацькому кордоні із цим, звичайно, не погодяться, але це так по суті. Продати Твердохліба – півбіди; зрештою, 300 тисяч доларів, які запропонував за гравця Кривбас – величезні гроші для Мінаю. Справжнє лихо в тому, що Мінай відпускає на всі чотири сторони більшу частину основи.

Гравцям клубу, у яких закінчуються контракти, запропоновано їх перепідписати зі значною втратою у зарплаті: аж до дворазової. Дехто погодився: Немчанінов та Бандура, зокрема, у грудні стали вільними агентами, кілька тижнів пожили в такому статусі – і підписали нові угоди. Але зрозуміло, що деякі й скористалися закінченням контракту: Вишневський пішов до Оболоні, Мельник – до Вереса, Гечев – до Шеріфа... Посилення ж йде або з молодіжної команди, або з нижчих ліг, або з глибокого резерву команд УПЛ (Кривбас віддав двох гравців, кожен із яких за всю першу половину сезону не награв у чемпіонаті навіть сто хвилин).

Не думайте, що я зараз це засуджуватиму. Кожен клуб має право рахувати кожну копійку, і Шеффілд Юнайтед цього сезону теж вирішив не витрачати більшу частину з тієї сотні мільйонів фунтів, яку гарантував йому телеконтракт. Минай, з його рівнем амбіцій та бюджету, і не повинен грати в УПЛ щороку. Просто так склалося, що до певного моменту у вищій лізі не було представників Львова, Харкова, Дніпра, Кривого Рогу. Зараз вони один за одним виходять в еліту – і Минаю в ньому місця вже немає.

Металіст 1925 стане цікавішим

Нові власники харківського клубу після придбання клубу говорили про наполеонівські плани – але, при всій повазі до них, тих, хто обіцяв світле майбутнє, в українському футболі і ранiше було дуже й дуже багато. А справжнє Металіста 1925 було дуже суворим.

В принципі, можна сказати, що в наш час “двадцять п'яті” уособлювали Харків: відбивалися від переважаючих сил, попри все. Металіст був одним із найбільш явних автобусів ліги, хіба що Верес був з ним порівнянний. У найкращі дні цей автобус досягав нічиїх із Шахтарем та Динамо, але календарний 2023-й він закінчив п'ятьма поразками поспіль – і навіть до зони прямого вильоту наблизився на відстань трьох очок.

Саме призначення Скрипника означає, що харківський автобус припиняє існування. По-перше, новий тренер просто мислить іншими категоріями: усі його попередні команди грали у дуже відкритий, навіть романтичний футбол, не зважаючи на обставини. А по-друге, менеджмент вирішив відповідати тренеру та підписав двох людей, які у різний час котирувалися серед кращих плеймейкерів ліги.

Біда в тому, що й Юрченко, й Гармаш далекі від того, що в західних лігах називають праймом . Гармаш навіть в Осієку виявився настільки непотрібним, що з ним достроково розірвали контракт – і навіть призначення Жозе Боту, колишнього спортдира Шахтаря, не врятувало (а може, добило?) його кар'єру в цьому клубі. Юрченко програв конкуренцію в дуже і дуже кризовій Ворсклі... У будь-якому випадку, ту атаку “двадцять п'ятих”, що була в них наприкінці року, дуже складно не посилити, тож це підкріплення можна лише вітати. Та й взагалі: там, де Гармаш, ніколи не буває нудно, тож матчі харків'ян тепер у рази більше бажання дивитися.

Стокгольмський синдром Ворскли

Ворскла підписала двох людей – і це вже цінно саме по собі, як маніфест. Це розвіяло найпохмуріші чутки: що клуб на тлі проблем Костянтина Жеваго розформовується або принаймні спускається в першу лігу, що призначення зовсім недосвідченого тренера Долганського зроблено саме під такий план... Очевидно, що якби в такій теорії була хоча б частка істини, з Ворскли вже йшли б усі цінні активи, а не один Юрченко.

А так, Ворскла робить заявку на те, щоб після зимової перерви стати лише сильнішою. М'якушко, звичайно, за півроку в Колосі набрав за системою “гол плюс пас” 0+0, але ця команда в принципі дуже мало атакує. Сергію потрібна допомога на чужій половині поля, він не повинен зустрічати двох захисників, коли тільки-но переходить центр. За Скрипника він би отримав оптимальні умови для реалізації таланту з ймовірністю в 100%, як буде при Долганському – побачимо.

Ну а інше посилення полтавців до своїх 28 років ще жодного разу не зіграло в УПЛ, хоча має паспорт із тризубом. Микола Ковталюк – форвард, якому не повірили ані в Карпатах, ані в Іллічівці і який реалізував себе за кордоном. Він грав у Казахстані, Південній Кореї та навіть третій лізі Словаччини, але розкрився, звичайно, у Грузії. У чотирьох різних сезонах Ковталюк забивав за сезон Ліги Еровнулi двозначне число голів – причому одного разу поклав аж 21 м'яч!

Не вдаватимемо, що Ковталюк – наслідок довгої селекційної роботи полтавців. Вони просто беруть форварда, який забив їм у кожному з двох матчів кваліфікації Ліги конференцій: показав, як кажуть, себе у всій красі. І такий трюк Ворскла провертає не вперше: три роки тому вона підписала бразильця Рангеля, який забив їй переможний в овертаймі феєричної дуелі з фінським КуПСом!

Тобто Ворскла бере найкращих із тих, хто вибивав її з єврокубків (ну й кого вона може собі дозволити). Бездарна стратегія? Та як сказати: були часи, коли так комплектувався Мілан, коли він був найсильнішою командою світу. Такий підхід, безумовно, може бути наївним, але його дуже складно списати на каламутних агентів. Тут якраз все прозоро: хто вчора забив Ворсклі, сьогодні вдягнув її футболку.

Полісся хоче все й одразу...

Даючи коментарі після першої частини сезону, Владислав Калiтвiнцев сказав, що Полісся зараз не на своєму місці в таблиці, що воно має бути нижчим – і що він незадоволений якістю гри. Рідко коли почуєш таке від тренера, але це, звичайно, сигнал керівництву: треба посилюватись, цього складу для утримання третього місця не вистачить.

Як наслідок, до Житомира їде футболіст із... топ-клубу Серії А. Так, бразильської, а не італійської – але на сьогодні ще питання, що престижніше. Так, Таллес Коста там зазвичай виходив на заміни – але йому лише 21 рік. Так, Сан-Паулу закінчив минулий сезон на скромному 11-му місці – але, вибачте, якби Полісся підписувало лідерів із найкращих команд Бразилії, УПЛ треба було б закривати через відсутність інтриги. На секундочку: партнерами Кости минулого сезону були Алешандре Пато та Луїс Густаво, а взимку цей клуб підписав Хамеса Родрігеса та Лукаса Моуру!

Коста грає в центрі поля та покликаний додати креативу. З тією ж метою, але вже з флангу, відряджений із Загреба Богдан Михайличенко. Він програв конкуренцію в Динамо, але навіть так зміг про себе нагадати: вихід у Лізі конференцій на якийсь десяток хвилин проти Астани дозволив перетворити 3:1 на 5:1, Богдан записав у свій актив дві гольові передачі. Хтось має впевненість, що так зім'яти казахстанський гранд могла б будь-яка українська команда, крім Шахтаря?

Ще клуб орендував у Сьоні форварда Яссіна Фортюне, але тут я б якраз застеріг від зайвих очікувань. Сьон дуже далекий від часів, коли грав у єврокубках та вибивав там українські клуби. Зараз він кисне у другому швейцарському дивізіоні – і навіть там Фортюне набрав лише дві результативні дії у 15 матчах. Мені здається, Яссіну буде дуже складно виграти конкуренцію у зоряної, за мірками УПЛ лінії нападу житомирського клубу.

Але навіть так Полісся трансферами підтверджує невипадковість перебування на третьому місці. Може, клубу і пощастило туди залетіти так швидко, але команда з такими можливостями має грати в єврокубках – і взагалі вирішувати найсерйозніші завдання. Півфінал Кубка вдома з Ворсклою? А чому б не замахнутись на трофей?

...Чим мотивує ЛНЗ

Якщо Полісся одразу пірнуло у боротьбу за чемпіонство і відразу почало робити “чемпіонські” трансфери, то ЛНЗ підхід “ми тут всерйоз і надовго” декларує насамперед трансферами – при тому, що про великий результат цього сезону мови бути вже не може. Десяте місце, п'ять перемог у 16 матчах – черкаський клуб ще не показав на полі нічого особливого. З іншого боку, приводів посилюватись у нього тому й більше.

Вперше з часів Бетіма Халімі у воротах Олімпіка до УПЛ приїжджають косовари. Вперше з часів масової міграції з Металіста до Дніпро-1 український клуб посилюється зіграною зв'язкою: Хайдін Саліху та Мухаррем Яшарі разом грали за футбольний клуб Дріта. Косовари коштували 300 тисяч євро на двох, форвард Молло Бесала з Левадії – ще 150, Арад Бар із молодіжної команди Цюріха – ще 250.

Про українців ЛНЗ, звісно, не забув: Олександр Каплієнко поміняв Дніпро на Черкаси, у грузинській Ділі підписали воротаря Кучеренка – ну і про продовження оренди Хобленка у Кривбасі теж не можна забувати. Проте між легіонерським і “патріотичним” посиленням відчувається прірва в рівні вкладень. Перспективні українські гравці потроху вичерпуються: ті, хто не поїхав, перейшли до клубів рівня того ж таки ЛНЗ ще рік тому. Доводиться шукати новачків, у тому числі й на екзотичному рівні.

Шахтар забув про війну?

Три людини пішли, три людини прийшли – так надлаконічно можна охарактеризувати зиму “гірників”. Ось тільки обійшлося це чемпіону в 24,7 мільйона євро.

Топалов виїхав в оренду до Колосу, Булеза – до Карпат, Кастільйо – до Партизана. На їхнє місце приїхав молодий грузинський захисник Лука Лацабідзе за 700 тисяч євро, а також півзахисник Марлон Гомес та вінгер Кевін – обидва з Бразилії вартістю 12 мільйонів кожен. І якщо захисник на тлі старіння Ракицького та Чигринського був необхідний, то двоє бразильцiв викликають приблизно ту ж реакцію, що й соте перекладання плитки у Києві.

У Шахтаря все гаразд із атакою. Він забив 10 голів у шести матчах Ліги чемпіонів, причому зіграти проти нього на нуль не зміг ніхто, жодного разу. У команди три відповідні під дуже різні схеми форварди, абсолютно неймовірний Судаков – і дуже гідна група підтримки в особі Бондаренка, Невертона, Зубкова. Немає сумнівів, що й Кевін, і Марлон в змозі зробити “гірників” ще сильнішими, але все-таки ми розуміємо, де зараз ці гроші потрібніші.

Зрозуміло, що Шахтар має право витрачати гроші так, як вважає за потрібне – особливо якщо згадати, скільки він заробив на Мудрику, Трубіні, Лізі чемпіонів. Але ми й не ставимо питання на кшталт ”чи потрібно зняти Шахтар з чемпіонату”, “чи заслуговує керівництво тюремного ув'язнення”. Підтримка будь-якого спортивного колективу, будь то клуб чи збірна, завжди ґрунтується на співпереживанні. І в момент, коли вся Україна з останніх сил допомагає утримувати фронт донатами та волонтерством, таке викидання 24 мільйонів на зміцнення далеко не найпроблемнiших позицій зменшує симпатії до чемпіона.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Більше заробимо — більше сплатимо податків". Сергій Палкін відповів, чи доречно витрачати великі гроші на трансфери під час війни

А так, звичайно, Марлон і Кевін роблять “гірників” явним фаворитом чемпіонських перегонів. Завдяки цим новачкам Шахтар має всі шанси захистити чемпіонський титул та знову вийти до Ліги чемпіонів. Але хіба останні два роки не привчили нас до того, що абстрагуватися від головного фронту, концентруючись на локальних псевдофронтах – неправильно? Навіть не кажучи про те, що чинному керівництву Шахтаря є, за що виправдовуватися – у час, коли Україна просить європейських партнерів не зупиняти допомогу, футбольний клуб найбагатшого українця інвестує восьмизначну суму в бразильську, далеко не дружню економіку.

Шахтар, безперечно, у своєму праві. Але й уболівальники мають право таку політику чемпіона не прийняти.