Трансферна зима показує, що головні трансфери в Україні наразі проходять без участі гравців.

І навіть без участі тренерів. Такі ходи, як призначення Маркевича в Карпати, звичайно, можуть змінити розклад сил, але ще більше його змінюють переходи менеджерів та агентів. Привезти гравців до УПЛ завжди було складно, а в умовах війни всі хвалені Мончі та Маротти збожеволіли б, намагаючись переконати пристойного гравця переїхати в країну повітряних тривог. І саме фахівці з такими навичками стають на вагу золота.

Шахтар розкошує, Ворскла купує “ворога”.
Зимові трансфери УПЛ (частина І)

Верес довірився Габовді

Після відходу семиразового чемпіона України В'ячеслава Шевчука та п'ятиразового чемпіона України Юрія Вірта їх посади обійняли люди зі значно скромнішими досягненнями як гравці. І якщо Олег Шандрук зробив велику кар'єру в УПЛ, то про Юрія Габовду , напевно, навіть в Україні багато хто не встиг скласти враження. Все-таки більшу частину кар'єри він провів у Білорусі, Угорщині, Чехії.

І ось що цікаво: саме це дозволяє людині, яка ще минулого року грала сама, знаходити для Вереса нових гравців. Слово Марко Мрвальєвичу, який раніше грав у Чорногорії і у 2020 році навіть був визнаний найкращим молодим форвардом ліги:

“Найбільше до мого переходу у Верес доклав спортивний директор клубу Юрій Габовда. Саме він звернув на мене увагу і доклав зусиль, щоб я опинився саме у Вересі. Зараз він мені дуже допомагає, і я хотів би подякувати за все, що він зробив для мене. Сподіваюся, віддячу його якнайшвидше своєю грою”.

Ще у Верес приїжджав нападник, який три рази визнавався найкращим гравцем чемпіонату України – не кажучи вже про сім чемпіонств та багато років лідерства у бомбардирському рейтингу всіх часів. Сергій Ребров теж не приховував, що вирішальну роль для мотиваційного візиту зіграв спортивний директор:

Іронічно, що Габовда ані з Мрвальєвичем, ані, звісно, з Ребровим в одній команді не грав. Але свої зв'язки, очевидно, зміг навести: наприклад під час виступів за угорський Халадаш він протистояв Ференцварошу, який тренував Ребров.

Зв'язки у сучасному футболi вирішують дуже багато, і Україна тут навіть не на якомусь особливому рахунку. Салернітана, яка йде в Серії А на впевненому останньому місці, ніколи в житті не змогла б підписати Маноласа, якби раніше не найняла Вальтера Сабатіні, котрий підписував його ще в Рому. Верес теж пiдсилився декількома яскравими іменами: Банада з ЛНЗ, Янаков і Шастал з Полісся, Сміян із Зорі, Мельник із Миная – це серйозна заявка на те, щоб вибратися із зони вильоту.

Взагалі, останні події у Рівному створюють відчуття оздоровлення клубу. Тепер найвідоміші люди команди – там, де треба, тобто на полі. Імена Габовди та Шандрука можуть бути незнайомі багатьом фанатам навіть в Україні, але вони готові працювати на благо клубу довгі роки. А раніше, коли в команді однією селебріті був тренер, другою – спортдир , а третьою – штатний відеоблогер, суперувага лише заважала сконцентруватися на досягненні результату.

Рух залишився без центру поля

Рух проводить спокійне міжсезоння – настільки, що, здається, і Козловський, і Пономарьов були б радішими, якби новин було нуль.

Але так не сталося. Якщо говорити саме про переходи, то звільнення Едсона Фернандо збіднює центр поля команди. Подвійно дивує така угода з мексиканським ФК Хуарес через те, що гравець виїжджає в оренду – тобто ніякої суми за перехід Рух не отримує.

Інша новина – це саме відсутність трансферу, але не говорити про нього не можна. Марко Сапуга порвав хрестоподібну зв'язку і цього сезону точно вже не зіграє. Іронія долі: новина про травму з'явилася наступного дня після інсайду Віктора Вацка, що Сапугою цікавилося Динамо, але президент оцінив його у 7 мільйонів євро, і така сума відлякала киян. Адже Сапуга та Едсон регулярно виходили в центрі поля львів'ян: третім був то Євген Пастух, то Остап Притула , а ці двоє грали майже завжди, коли могли.

У принципі, тренера молодіжної команди, яка вигравала чемпіонат України, для того і призначали, щоб інтегрувати цю молодь до основи. За Пономарьова Рух і так досяг грандіозного прогресу, навіть якщо просто дивитися на таблицю – а тренер ще й інтегрував молодь так, що її почали обходжувати гранди... Загалом, навіть за таких втрат не вірю, що Рух виходитиме на трансферний ринок.

20-річний Денис Підгурський в останніх матчах року і так пробився до основи – тепер його шанси на основу різко зростають. 19-річний Пастух наприкінці 2023-го взагалі став грати по 90 хвилин у кожному турі – його присутність в основі взагалі не підлягає сумнівам. Третім може стати Притула, а може – Олег Федор, який майже не грав у першій частині сезону, але вважається дуже перспективним. В крайньому випадку може підстрахувати Довгий, який у свої 34 роки для молоді Руху практично граючий тренер.

Дніпро-1 зосередився на режимі самозбереження

Трансфер із чемпіона до віце-чемпіона – здається, що гучнішої угоди просто не може бути. Ось тільки вітрина цієї угоди набагато яскравіша, ніж її зміст.

Олег Очеретько і так не грав у Шахтарі, а після січневого посилення він насилу проходить навіть у топ-10 півзахисників клубу. Йому лише 20 років, треба регулярно грати, щоб прогресувати – і “гірники” віддали футболіста в команду, яка навіть за Максимова залишається однією з найкреативніших у лізі.

При цьому в Шахтарі напевно пам'ятають про кейс Пiхальонка, який у певний момент був абсолютно не потрібен донеччанам, а потім розкрився в одну із зірок ліги. Тому перед самим трансфером із Очеретьком продовжили контракт до 2027 року. Втім, у конкретному випадку гравець і Дніпру-1 потрібен на півроку: Лєднєв у грудні зламав ногу, вакансія утворилася лише з цієї причини.

А так – не ті справи в керівництва Дніпра-1, щоб смітити на ринку гучними трансферами. Команда після призначення Максимова демонструє темп набору очок, який навіть перевершує чемпіонський, і цю команду найважливіше зберегти – хоча б до літа. Все, що більше, зараз недоречна розкіш.

Колос позначає амбіції...

Головний трансфер Колоса – це, звичайно, не Топалов із глибокого резерву Шахтаря, який до того ж приїхав лише в оренду. І навіть не Гітіс Паулаускас, хоча показово, що клуб: а) посеред сезону пiдсилив позицію центрфорварда; б) зміг підписати гравця рівня збірної, хай і литовської; в) оновив свій трансферний рекорд, виклавши за гравця 200 тисяч євро.

Головне пiдсилення футбольної Ковалівки прийшло з Чорноморця. Ще у грудні Володимир Генiнсон оголосив про звільнення з посади віце-президента одеського клубу.

“Це моє внутрішнє рішення. Все дуже просто: у мене є своє бачення щодо розвитку не тільки клубу, а й щодо розвитку футболу. Я бачу, що це має бути фундаментальним проектом, на роки... Все потрібно починати з низів, дитячо-юнацького футболу, для цього будувати академію. Після цього вже накачувати основну команду юнаками, які виросли в одеському регіоні, тобто своїми молодими талантами, які після цього будуть сяяти та прославляти нашу збірну України... Тож це моє внутрішнє рішення. Тож це моє внутрішнє рішення. Покинув клуб з власної волі, покинув його, тому що хочу далі прогресувати, розвиватися і розвивати український футбол”.

З урахуванням часу прощання мусувалися чутки про входження Генінсона до команди Андрія Шевченка, але наприкінці січня стало відомо, що Генінсона призначено віце-президентом Колоса.

Очевидно, керівництву клубу хочеться повернутися до єврокубків. Приклад Полісся та Кривбасу заразливий: виявилося, що й у воєнний час можна привозити серйозних легіонерів та боротися на рівних із Шахтарем та Динамо. Генінсон потрібний, щоб зібрати команду рівня боротьби за топ-5. Зимове міжсезоння Колос проводить дуже спокійно (відпустив Золотова та М'якушка , взяв двох гравців, які названі вище), але треба розуміти, що цього сезону вже далеко відпустив першу п'ятірку і сильно відірвався від небезпечної зони. Велика гра розпочнеться влітку – і під неї клуб уже переманив із Зорі Алефіренко.

...А Чорноморець із ними прощається

Якщо Колос Генінсон може витягнути до єврокубків, а може й не витягнути, то для Чорноморця його відхід – вибачте, прощання з великими амбіціями.

Про що тут говорити, якщо навіть Алефіренко, якому залишалося півроку за контрактом у Зорі і який до цього їздив в оренду саме до Чорноморця, вирiшив за краще піти на конфлікт із Зорею заради Колоса, тренуватися з командою U-19, але все-таки возз'єднатися з Генінсоном у Ковалівці, не був викуплений в Одесі. Чорноморець просто не має плану, як вирішувати завдання амбіційніше, ніж простий невиліт з УПЛ.

Поки що, справедливості заради, клуб втрат не зазнає. Пішли лише двоє запасних: Гай Хадіда (в угорський Залаегерсег) та Олексій Шевченко (польський Заглембє). Але команді у першій частині сезону критично не вистачало глибини складу, і не пiдсилюватись – уже великий мінус. А “пiдсилення” Чорноморця виглядає якимось глузуванням над легендарним клубом.

Данило Голуб був глибоким запасним... у Минаї. Володимир Аршич – у данському Вайле, що, звичайно, звучить гідніше, але все одно, запасний гравець передостанньої команди Данії – не те пiдсилення, з яким можна підкорювати висоти. А шкода: Чорноморець у першій частині сезону радував грою більше, ніж дуже багато команд, і недобирав очок саме через індивідуальні помилки. Йому більше, ніж майже будь-якій команді ліги, була потрібна свіжа кров – це той рідкісний випадок, коли трансфер міг підсилити команду моментально.

Цікаво, що останній матч минулого року команди провели одна з одною

Головних інтриг тут дві: 1) скільки ще часу в Ковалівці терпітимуть Вишняка, котрий принципово не займається позиційною атакою?; 2) скільки ще часу Григорчук терпітиме стан справ в Одесі, де йому доводиться вибудовувати атакуючу команду всупереч, буквально, всьому?

І здається мені, що відповідь на ці два питання може прийти одночасно.