Півзахисник Руслан Бабенко прокоментував своє повернення до житомирського клубу з Дніпра-1, а також розповів про свій прогрес протягом останніх двох років.
"Ефект дежавю, бо знову в Поліссі. Але судячи з умов, які тут є — це не ефект дежавю, бо все на іншому рівні. І я так само адаптуюсь по-новому, як і всі, в плані бази, в плані всього, що тут змінилося. Коли я тут був востаннє, була одна будівля була і одне поле. Ну, в принципі, все. Зараз це шок, і ще раз шок! Я з багатьма спілкувався, всі казали, що тут багато чого змінилося. Але коли приїхав реально був шок. Немає інших слів.
Я приходжу до команди, де багато чого змінюється, навіть тренер змінився. Виявляється, що так, що це можливо двічі прийти в клуб. Знаєте, як в річці вода рухається, і вона постійно змінюється, там так само в команді футболісти змінюються, тренер змінюється, і виходить, що, так, це можливо.
Я вважаю, що якби я не прогресував ці два роки — мене б сюди не запросили. Думаю, що для мене останні два роки в кар'єрі були успішними. За це саме мене сюди й запросили, багато хто хотів би зараз опинитись в Поліссі. Наразі Полісся неймовірно швидко стає брендом українського футболу і я дуже ціную, що я тут. Буду намагатися з кожним днем відповідати рівню.
Два роки в Дніпрі-1 – це найкращий період? Мабуть, так. І високі місця займали в таблиці, і в єврокубках пограли. Мабуть, так. Це — інший рівень. Мабуть, кожен український футболіст хотів би там пограти. Інший рівень у всьому – в інтенсивності. Тим паче ти граєш за присутності вболівальників і це теж впливає. Що говорити, єврокубки – це як бонус. Окрім чемпіонату, грати в єврокубках – це топ.
олісся" />