Черговий футбольний уїкенд в України залишився позаду.
Чотири дні національного футболу подарував нам двадцять третій тур української Прем’єр-ліги, тож було, про що поговорити минулого розлогого вікенду. Однак головним ньюзмейкером усе одно стала погода, тому команди поділились не за спортивним принципом, а на тих, кому пощастило не потрапити під вплив катаклізму, і тих, кому доводилось боротись проти справжньої стихії. І все це на початку квітня.
Кучер здобуває першу перемогу на чолі Чорноморця — Ракіцький каже своє перше слово
На узбережжі Чорного моря свій особливий клімат, тому в посеред суботи в Одесі ніхто й ніщо не заважали місцевому Чорноморцю провести свій матч проти черкаського ЛНЗ. Окрема сюжетна лінія та, напевно, головна інтрига цієї гри — повернення Романа Григорчука до явно не чужого міста. Але вперше в його тренерській кар’єрі це відбувалось не в якості тренера "моряків".
І видалась ця пригода для "бузкових" у підсумку невдалою. Бо спраглий до перемог Чорноморець на тлі серії з чотирьох поспіль поразок та зміни головного тренера було важко втримати від здобуття результату. За фінальним рахунком 1:0 ось так і не скажеш, що в цій зустрічі була якась напружена боротьба. Але ні, була. І навіть із цікавим сюжетом.
По-перше, Ярослав Ракіцький нагадав про своє повернення до УПЛ асистом на Євгенія Скибу, якого в цьому матчі використали в гібридній позиції опорника/центрального захисника. Та й загалом внесок наддосвідченого футболіста в цю гру був неоціненним — наприкінці матчу він на рівних із своїм старим товаришем, а нині — керманичем, управляв командою з меж технічної зони. Тож скільки б не підписували "моряки" новачків, а перебити за якістю цей трансфер буде дійсно складно. А там і до порятунку може дійти.
Що ж до ЛНЗ, то Роман Григорчук, судячи з усього, піймав хвилю гайпу від гарних виступів Мухаррема Яшарі, і зав’язав на нього дії всієї своєї команди. Але в косовара нині не надто щось удається в плані завершення атак, а отже й команда від того страждає безпосередньо. І якби не більш-менш пристойна кількість очок, яку здобували ще за Андреса Карраско, то, можливо, "бузкові" нині б були значно ближчими до того ж таки Чорноморця.
Динамо Київ, Олександрія та Шахтар перемагають за прогресією у неділю — Пушич забув, як сказав "до побачення" чемпіонству
Матчі чвертьфіналу Кубка України посеред тижня мали свій вплив на календар чергового туру минулими вихідними, тож вийшло в підсумку так, що всі учасники чемпіонських перегонів зіграли свої матчі в один день. Олександрії в цьому плані пощастило значно менше за київське Динамо та донецький Шахтар. Бо команда Руслана Ротаня мусила грати в першому часовому слоті, хоча ще в середу фізично "померла" в овертаймі проти "гірників", тоді як колективу Олександра Шовковського в принципі було байдуже, коли грати, бо тренер усе одно залучив два різних склади на матчі проти Руху й нічого не втратив у плані результату.
А отже свіже Динамо грало в столиці новоявлене дербі берегів Дніпра проти Лівого Берега й провело цей матч у вже фірмовому власному стилі. Дотиснути суперників на початку не вийшло — вийшло наприкінці першого тайму, коли перестало сніжити. І одразу ж після перерви "біло-сині" другим голом закрили цю гру, тож класичний план Шовковського на цей сезон спрацював на "відмінно". "Лелеки" без особливого досвіду, нехай і з помітним бажанням, нічого не змогли протиставити.
Тим часом Динамо на той момент уже знало, що Олександрія перемогла в грі проти Кривбасу (1:0), але навряд чи розуміло, у яких умовах це сталось. Матч на Ніці насправді відбувся на межі фолу — у львівського арбітра Олександра Шандора були всі підстави відкласти цей поєдинок через сильні та тривалі опади, які зробили поле місцевої арени, скажімо так, не футбольним. Банально, гравці не могли підняти м’яч хоча б на пару метрів над газоном упродовж усієї гри, а дощити не переставало ні на мить.
Але все ж таки ту гру зіграли. У якісний футбол? Звичайно, що ні. Не вистачало там лише м’яча для регбі, і умови тоді б були значно більш придатними для іншого виду спорту. І все в підсумку вирішив один випадковий відскок у штрафному Кривбасу, після якого відзначився Безерра. Команда Юрія Вернидуба подібної посмішки вдачі на власну користь так і не побачила. Та й не до посмішок було представниками Кривого Рогу минулими вихідними. Як і всім нам.
Останнім у той день у контексті чемпіонських перегонів брався до справи донецький Шахтар, ніби в тому овертаймі проти Олександрії він виграв для себе ще й кілька годин відпочинку додатково, на додачу до перепустки в півфінал. І одразу з натяком на центральну гру туру був цей матч для команди Маріно Пушича — проти рівненського Вереса. За інших обставин "червоно-чорні" продемонстрували все необхідне для того, аби зачепитись за чергові очки в грі проти "гірників", але також проводили овертайм проти житомирського Полісся посеред тижня й мали ще менше часу на відновлення й подорож до Києва.
Результат прогнозований — Шахтар бозна-як та на межі провалу пройшов той етап гри, коли суперники його дотискали ледь не до забитого м’яча, а потім сталось те, що кілька днів тому сталось на стадіоні Ніка. Донеччани довели без особливих утрат матч до тієї стадії, коли суперників банально не вистачило на фізичному рівні. "Червоно-чорні" схибили на втраті концентрації, пропустили вперше, удруге, а потім і втретє. І в підсумку рахунок такий, який явно не відображає хід подій на футбольному полі.
А тим часом Пушич з’явився на пресконференції після завершення матчу з новою тезою про те, що "не може пригадати свої слова, що боротьба за чемпіонство завершена". І справді, там було висловлювання геть іншого штибу: "Конкретно зараз Шахтар не готовий до боротьби за титул", і виходить, що ми всі з вами неправильно трактували це послання. Але від тих (0:0) проти Карпат минуло вже два тури, а десятиочковий віз відставання від Динамо й нині там.
"Вовки" в Україні ризикували вдруге впасти в зимову сплячку
У заключному матчі туру була неабияка інтрига. Львівські Карпати відставали в турнірній таблиці на п’ять очок від житомирського Полісся й у нормальному тижневому циклі готувались до того, щоб цю відстань скоротити в очному матчу, допоки суперники відходили від кубкових овертаймів. І команда Владислава Лупашка дійсно переважала колектив Імада Ашура в стартовій половині першого тайму. Але свого не досягла.
У підсумку Карпати таки забили, але вже після перерви й у наслідок контратаки, коли суперники самі ледь не дотиснули їх до гола. А ще в цьому матчі ми побачили справжню хуртовину на початку другого тижня квітня, тож умови для якісної гри були явно не найкращими. Однак футболісти не згнітились, видали напружене протистояння, і якби не дуже дивна помилка Костенка наприкінці матчу, то, можливо, "зелено-білі" й виконали б своє завдання. А так — їм доведеться шукати інші шляхи.
Понеділок — важкий день для всіх, а арбітри — теж люди
Свого часу в німецькій Бундеслізі всі футбольні фанати влаштували протест проти матчів національної першості у перший день робочого тижня, і виграли боротьбу проти футбольних можновладців. Український футбол до таких тенденцій ще явно не дозрів, тож як граємо, так і граємо. Добре, що взагалі граємо. Погано, як іноді граємо. І цього разу в понеділок до команд було значно менше запитань, аніж до роботи головних арбітрів у окремих епізодах.
Два матчі, у Ковалівці та Житомирі, що їх об’єднує, окрім наявності опадів у вигляді снігу? Рішення бригад рефері у вирішальний момент гри. Вони викликали доволі жваву дискусію й, як нам здається, мали вплив на остаточний результат.
Першою була напружена була гра в Ковалівці поміж Колосом та львівським Рухом. Судив Дмитро Кубряк з Одеси. І якщо в моменті на 90+1 хвилині з влучанням м’яча в руку Богдана Слюбика під час удару головою від Микити Бурди рефері розібрались бездоганно — захисник Руха перебував спиною до суперника й банально не міг впливати на положення власних рук, навіть якби цього захотів.
То в ситуації з тим таки Слюбиком, але вже на 90+5 хвилині та під час дальнього удару Арінальдо Ррапая ще треба визначати, наскільки виставлений лікоть збільшив обсяг тіла захисника гостей. І що тоді в такому випадку той "обсяг тіла" взагалі? Арбітри зробили висновок, що недостатньо для того, аби призначати пенальті, тому й забрали в Колоса одразу все — потенційну точку, штрафний та право на останню атаку.
Цікаво в плані арбітражу було й у Житомирі. І теж наприкінці матчу. І знову щодо роботи VAR та рефері в полі не було жодних запитань, коли пенальті за гру рукою від Костенка призначили у ворота Карпат наприкінці матчу, бо там просто немає, до чого придертись, окрім дій захисника "левів". А от у епізоді із зіткненням Кудрика та Ігора Невеса все не так однозначно.
Форвард гостей пробив головою з подачі з правого флангу від Чачуа на 89 хвилині, влучив у поперечину. Але одразу після доторку м’яча головою отримав й інший доторк — кулаком у скроню від воротаря Полісся.
Фактично, маємо помилку Кудрика під час гри на виході, яка не дозволила супернику потім мати навіть натяк на продовження боротьби за відскок. Здається, трактування від бригади Віктора Копієвського з Кропивницького мало б отримати інший характер.
Гол туру
Цей ігровий вікенд вийшов помірно результативним і знову мав лише 14 голів та 16 команд у восьми зіграних матчах. Шахтар, а також Ворскла й Зоря при цьому залишили за собою ледь не половину від загальної кількості результативних ударів.
І знову обирати найбільш яскраве взяття воріт виявилось справою не з легких. Гол півзахисника полтавців Навіна Малиша, який був ніби замахом на щось більше в грі, де суперник розсипався за гри в чисельній більшості? Можливо. І хоча цей удар п’ятою Ворсклі не приніс жодного залікового балу в підсумку, але виконання було на рівні.
Найкращий гравець туру — Георгій Судаков (Шахтар).
Найкращий тренер туру — Маріно Пушич (Шахтар).