Вдале одруження, туалетний папір та журнали для дорослих — на чому заробляють власники клубів АПЛ

Огляд футбольних фінансів, проведений консалтинговою компанією Deloitte, нещодавно показав, що Прем’єр-ліга стає дедалі домінуючою у світовому футболі, причому 11 із 20 найвищих світових доходів у цьому виді спорту припадають на клуби вищого дивізіону Англії.

Футбол — найкращий командний вид спорту. Але якщо ви подивитесь на таблицю Прем’єр-ліги, головним чинником того, які команди входять до неї, а які ні, або хто йде високо, а хто бореться за виліт, є людина на вершині ієрархії.

Не гравці чи менеджери, а власники клубів — багато з них мало відомі пересічним фанатам — відіграють найважливішу роль у визначенні довгострокових успіхів і невдач клубів Прем’єр-ліги.

Приємно мати бізнес-кмітливість і пристрасть до свого клубу, але приємніше мати глибокі кишені, оскільки багато клубів постійно втрачають великі суми.

Тут ми розглянемо, як власники 20 команд, які складають Прем’єр-лігу сезону-2023/2024, заробили свої гроші. Деякі історії ви вже можете знати, наприклад про Глейзерів. Вони володіють Манчестер Юнайтед (поки що). Але є й маловідомі, про які ми також поговоримо в цьому матеріалі.

Власники клубів АПЛ походять із таких різноманітних галузей, як туалетний папір і журнали для дорослих, і з різних країн від Саудівської Аравії до Греції, і це майже виключно чоловіки. 

Статті про дуже багатих людей часто зосереджуються на їхній "чистому капіталі" — загальному багатстві особи з урахуванням активів і пасивів — але ми уникатимемо цього з двох основних причин. Це надзвичайно важко підрахувати, особливо для іноземних власників із різноманітними та складними інвестиційними портфелями. Крім того, ці великі цифри можуть дати оманливу картину, бо не всі однаково вкладаються у клуб. Наприклад, Джош Харріс володіє часткою Крістал Пелес і має багатомільярдні статки, що робить його одним із найбагатших людей, пов’язаних із футболом у всьому світі. Але не очікується, що він вкладе великі суми цього багатства в клуб з південного Лондона.

З іншого боку, Державний інвестиційний фонд Саудівської Аравії, який володіє 80 відсотками Ньюкасл Юнайтед, має майже бездонні кишені та бажання їх витрачати, хоча правила фінансового фейр-плею обмежують їхні можливісті.

Арсенал — одруження на багатих, власність і спорт

Після першої покупки частини клубу в 2007 році Стен Кронке протягом багатьох років нарощував свою частку через групу Kroenke Sports & Entertainment (KSE), ставши мажоритарним власником у 2011 році і тепер володіє всім клубом. Довгий час сім'я не користувалася популярністю серед уболівальників Арсеналу. Протести також відбулися після участі клубу в злощасній Суперлізі.

Але градус дещо знизився, оскільки виступи команди покращились. Минулого сезону лондонці посіли друге місце, наблизившись до першого титулу в лізі за 19 років. KSE багато років критикували за те, що вони недостатньо інвестували в команду, але Арсенал витратив багато за останні пару сезонів, про що свідчать підписання цього літа Деклана Райса, Юррієна Тімбера та Кая Гаверца на загальну суму понад 200 мільйонів фунтів стерлінгів.

75-річний Кроенке виріс у штаті Міссурі на Середньому Заході й у 1974 році став супербагатим після одруження з Енн Уолтон, членом найбагатшої родини Америки. Вона була спадкоємицею династії Walmart і успадкувала частку свого батька в гіганті роздрібної торгівлі в 1995 році. Статки Енн перевищують 12 мільярдів фунтів. Кронке також інвестував у комерційну нерухомість по всій території США, будуючи торгові центри та багатоквартирні будинки, а також заснувавши THF Realty, портфель якої становить 1,44 мільярда фунтів стерлінгів (2 мільярди доларів). Він також володіє величезними ранчо по всій Америці, що робить його одним із найбільших землевласників країни.

Крім Арсеналу, він володіє цілим рядом американських спортивних команд, зокрема Лос-Анджелес Ремс у НФЛ, Колорадо Репідс в МЛС, Колорадо Евеланш з НХЛ і Денвер Наггетс, які цього року виграли свій перший титул НБА.

Джош Кроенке, син Стена та Енн, є членом правління Арсеналу і його регулярно бачать на іграх.

Астон Вілла — азотні добрива, Adidas і субстандартне кредитування

Астон Вілла провела блискучі шість років, пройшовши шлях від нижньої половини Чемпіоншипу до кваліфікації в Лігу Європи в минулому сезоні — і це сталося завдяки значній фінансовій підтримці.

Нассеф Савіріс і Уес Іденс, спільні інвестори через свою компанію NSWE, врятували Астон Віллу у 2018 році. Вони купили клуб у китайського бізнесмена Тоні Ся після того, як податківці Великобританії пригрозили клубу з Мідлендса можливою ліквідацією. Пара витратила сотні мільйонів, щоб Вілла підвищилась в класі та закріпилася в Прем'єр-лізі.

Савіріс — найбагатша людина Єгипту, але більшу частину свого часу проводить у Лондоні. Він розбагатів у будівельній галузі після того, як його батько заснував Orascom Construction у 1950 році. Це корпоративний гігант, який зараз є одним із найбільших у світі виробників азотних добрив із величезними заводами в американських штатах Техас і Айова. Савіріс також володіє шістьма відсотками акцій Adidas, часткою цементного гіганта Lafarge Holcim, і нещодавно придбав п’ять відсотків групи, яка володіє Нью-Йорк Нікс з НБА та Нью-Йорк Рейнджерс з НХЛ.

Іденс народився в штаті Монтана, у сільській місцевості на півночі США, і піднявся по кар'єрних сходах у банках Нью-Йорка, перш ніж досягти успіху після американської фінансової кризи, роблячи розумні інвестиції, що призвело до того, що він отримав прізвисько "король субстандартного кредитування" від Wall Street Journal. Він також великий забудовник нерухомості, має плани знову популяризувати подорожі поїздом у США, а за останні кілька тижнів придбав мережу супермаркетів Morrisons — відомий британський бренд. Він також володіє командою Мілуокі Бакс, яка у 2021 році виграла свій перший титул НБА за півстоліття.

Обидва чоловіки походять з різних куточків земної кулі, але зав’язали стосунки на світських заходах для супербагатих. Статки Савіріса перевищують 7 мільярдів доларів (5 мільярдів фунтів стерлінгів) згідно з індексом мільярдерів Bloomberg, а Іденса – 1,2 мільярда доларів за даними Forbes.

Брентфорд – гемблінг — шлях до АПЛ

Брентфорд — одна з найбільших історій успіху в англійському футболі, пройшовши шлях від доволі скромних результатів до першої половини таблиці в АПЛ. Головна причина – Меттью Бенем.

Здобувши ступінь фізика в Оксфорді, він зробив фінансову кар’єру в Лондоні, перш ніж увійти у світ ставок на спорт. Він створив SmartOdds, надаючи консультації та дані гравцям, а потім придбав Matchbook, сайт біржі ставок. Він дізнався, що між заволодіння світом спортивних ставок і керуванням футбольним клубом багато чого спільного, оскільки дані можна використовувати для пошуку недооцінених дорогоцінних каменів на трансферному ринку або розробки тактичної системи для нейтралізації дій суперника.

Вічний фанат Брентфорда, Бенем вперше з'явився на сцені у 2006 році як анонімний інвестор, який вклав у клуб 500 000 фунтів стерлінгів, щоб врятувати його від серйозних проблем, а згодом з часом збільшив свою частку.

У Чемпіоншипі клуб досяг значних успіхів на трансферному ринку, купуючи гравців за невелику суму в нижчих лігах і продаючи їх з величезними прибутками. Двома найвідомішими були Оллі Воткінс, який приєднався до Астон Вілли за 28 мільйонів фунтів стерлінгів, коштуючи приблизно 2 мільйони фунтів, і Саїд Бенрахма, який перейшов до Вест Гема за 20 мільйонів фунтів стерлінгів після того, як Брентфорд підписав його за приблизно 3 мільйони.

Брентфорд витрачає набагато менше на заробітну плату та трансферні комісії, ніж більшість клубів Прем’єр-ліги, але він блискуче показав себе у грі за останні два сезони, фінішувавши 13-им, а потім дев’ятим і перемігши всю "Велику шістку" Прем’єр-ліги на цьому шляху. Бенам також володіє ФК Мідтьюлланд у данській Суперлізі.

Брайтон — колишній співробітник Бенама та ставки

Цього року Брайтон вперше у своїй історії вийшов до єврокубка, і головною причиною цього є Тоні Блум. Давній уболівальник "чайок" інвестував сотні мільйонів фунтів стерлінгів свого особистого капіталу в будівництво стадіону American Express у Брайтоні та фінансування клуба, що дозволило їм конкурувати з супротивниками, які мають глибші кишені.

Блум починав як професійний гравець у сфері беттінга, розвиваючи спеціалізацію на азійських ринках і і нових видах азартних ігор. Він заснував гральну компанію та інвестував у нерухомість, але кроком, який катапультував його до супербагатих, стало заснування у 2006 році фірми під назвою Starlizard.

Компанія Starlizard, розташована в північному Лондоні, наразі налічує близько 160 співробітників, надає консультації спеціалістів у сфері онлайн-ставок на спорт, отримуючи найсучасніші дані, щоб мати перевагу перед букмекерами. Наприклад, дізнавшись про травму ключового гравця до букмекерської контори, гравець може отримати перевагу та заробити трохи грошей.

Найбільшим клієнтом Starlizard є Блум, який очолює синдикат ставок у США.

Цікавим фактом є те, що Бенем з Брентфорда колись працював на Блума, перш ніж розгалузитися, щоб відкрити власний бізнес. На жаль, в них не залишилось гарних відносин — зараз вони не ладнають.

Брайтон і Блум стали добре відомі своїми вкрай вдалими діями на трансферному ринку, отримуючи величезні гонорари за таких гравців, як Марк Кукурелья і, можливо, Мойзес Касейдо. Але продаж їхніх найкращих гравців не призвів до занепаду — шосте місце у минулому сезоні стало апогеєм їх історії.

Борнмут — страхування та розваги

Найновіший власник клуба Прем'єр-ліги є одним із багатьох американців, які фінансово інвестували у вищий дивізіон Англії. Білл Фолі, який також володіє чемпіонами НХЛ Вегас Голден Найтс, поговорив з The Athletic на початку цього року після завершення угоди щодо Борнмута.

Клуб з південного узбережжя здивував багатьох людей, зберігши прописку в АПЛ минулого сезону, а Фолі амбітний, націлений на європейський футбол, безжально замінив менеджера Гарі О'Ніла на перспективного молодого іспанця Андоні Іраолу.

Як і більшість американців, які інвестують у футбол, його багатство походить від фінансів — він є головою Fidelity National Financial, страхового гіганта у Флориді, який входить до списку Fortune 500 найбільших компаній Америки.

Він вклав значні кошти в індустрію розваг, включаючи поля для гольфу та готелі, а в січні придбав міноритарний пакет акцій французького Лор’яна, який тепер є партнером Борнмута, в рамках однієї з багатьох мультиклубних моделей Прем’єр-ліги.

Бернлі — від місцевого власника до американського інвестиційного банкіра

У той час як у нижчих лігах Англії повно клубів, що належать місцевим бізнесменам, останнім часом у Прем’єр-лізі це рідкість. Це стало ще рідкіснішим явищем 2020 року, коли американський бізнесмен Алан Пейс і ALK Capital викупили Бернлі приблизно за 150 мільйонів фунтів стерлінгів, отримавши 84 відсотки акцій.

Пейс багато років працював інвестиційним банкіром у США в Lehman Brothers, а потім у Citi, але вже давно був одержимий футболом.

Коли Бернлі вилетів у 2022 році, пролунали тривожні дзвіночки, оскільки на момент поглинання ALK Capital взяла кредит у розмірі 65 мільйонів фунтів стерлінгів, значну частину якого потрібно було повернути. Суттєве падіння доходу від телевізійних трансляцій після вильоту з Прем’єр-ліги — 85 відсотків доходу клубу — залишило б велику діру в бюджеті.

Але призначення Вінсента Компані на посаду менеджера було вдалим, і Бернлі домінував у чемпіонаті минулого сезону. "Бордові" підвищились з першої спроби, тому будь-які фінансові турботи поки що відпали.

Фінансові звіти, опубліковані в липні 2022 року, показали здорову картину, яка виглядатиме значно кращою після ще одного року в Прем’єр-лізі — і навіть краще, якщо вдастся  залишитися довше.

Останніми місяцями Бернлі отримав додаткову популярність завдяки легенді НФЛ Джей Джею Ватту та його дружині Кеалії в якості міноритарних інвесторів.

Челсі — нова ера іноземної власності

Челсі пережив одну з найдраматичніших саг щодо власності у світовому футболі за останні пару років.
Після вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року британський уряд наклав санкції на власника Челсі романа абрамовича, змусивши його продати клуб.

Кінцевим покупцем став американський інвестиційний консорціум на чолі з Тоддом Боелі та приватною інвестиційною компанією Clearlake Capital разом з іншими інвесторами.

Голова клубу Боелі, який також є співвласником бейсбольної команди Лос-Анджелес Доджерс, провів кар’єру в американській фінансовій сфері, купуючи активи та намагаючись швидко продати їх і отримати прибуток.

Йому довелося працювати над цим у Челсі — клуб витратив величезні суми на трансфери за останній рік лише для того, щоб фінішувати 12-им у Прем’єр-лізі. Це означає втрату доходів від єврокубків, до яких переможці Ліги чемпіонів 2021 року так звикли за останні роки.

Компанія Clearlake розташована в Каліфорнії, а один із її засновників, Бехдад Егбалі, є відомою фігурою. Втім, були питання через те, що Саудівський державний інвестиційний фонд, якому належить Ньюкасл, також є головним інвестором у Clearlake. 

Про це можна прочитати в окремому матеріалі за посиланням.

Кристал Пелес — врятований від проблем місцевим бізнесменом

Стів Періш — рідкісний власник Прем'єр-ліги, який часто публічно ділиться своїми думками. Незважаючи на те, що він є публічним обличчям та головою клубу, він володіє міноритарним пакетом акцій клубу. Американець Джон Текстор заплатив 86 мільйонів фунтів стерлінгів за 40 відсотків акцій клубу ще в 2021 році, а двоє його співвітчизників, Джош Харріс і Девід Блітцер, також володіють значними частками.

Періш — житель південного Лондона та давній фанат Palace, який після 18 років почав працювати в індустрії реклами та комп’ютерної графіки, заснувавши технологічну компанію та рекламну фірму, яка в кінцевому підсумку стала зватись TAG Worldwide. У 2011 році він продав компанію приблизно за 150 мільйонів фунтів. У 2010 році він очолив консорціум, який врятував Пелес від ліквідації, купивши клуб і Селхерст Парк.

Джош Харріс — відоме ім’я на Уолл-стріт. Він працював у банківській сфері до того, як став співзасновником Apollo Global Management у 1990 році. Фірма з управління інвестиціями зосереджена на прямих інвестиціях, венчурному капіталі та інвестиціях у власність. Протягом багатьох років він жертвував великі суми республіканським політикам. Гарріс частково володіє командами Нью-Джерсі Девілз з НХЛ і Філадельфія 76єрс з НБА та очолює групу, яка домовилася про покупку Вашингтон Коммандерс з НФЛ.

Девід Блітцер провів три десятиліття в Blackstone Group, схожій інвестиційній фірмі в Нью-Йорку. Він має великий досвід володіння спортивним капіталом.

Текстор заробив гроші в медіа та індустрії розваг і став великим інвестором у футбол у всьому світі. Окрім Крістал Пелес, він володіє Ботафого в Бразилії та Моленбек у Бельгії, а також французьким Ліоном, завершивши поглинання останнього в грудні 2022 року.

Евертон — бухгалтерія, гірничодобувна справа та телекомунікації

Британсько-іранський бізнесмен Фархад Мошірі вклав понад пів мільярда фунтів стерлінгів у Евертон задля трансферів відомих гравців і новий стадіон у доку Бремлі-Мур, але протягом останніх кількох років обмеження щодо фінансового фейр-плей (FFP) у поєднанні з поганими результатами на полі призвели до нової жорсткої економії в клубі.

Мажоритарний власник Мошірі проводить свій час між Монако та Лондоном. Він народився в Ірані, перш ніж переїхати до Великобританії та здобути освіту бухгалтера, працюючи в таких фірмах, як Ernst and Young, а потім Deloitte, коли справив гарне враження на багатого клієнта: російського бізнесмена алішера усманова.

Мошірі отримав 10 відсотків акцій холдингової компанії, і кар’єри обох чоловіків глибоко переплелися. росіянин зробив значні інвестиції в гірничодобувні та телекомунікаційні компанії в колишньому радянському союзі через свою компанію USM Holdings, яка спонсорувала тренувальну базу Евертона на Фінч-Фарм.

Довгий час ходили чутки про вплив усманова в клубі, але все змінилося, коли британський уряд заморозив його активи після вторгнення росії в Україну, змусивши Евертон видалити назву своєї компанії з тренувального майданчика.

На цей час Евертон перебуває в жахливому фінансовому стані, і велика частина безладу лежить на совісті правління. В Евертоні намагаються профінансувати новий стадіон, водночас борючись із ФФП і намагаючись утриматися в елітному дивізіоні, з якого ледь не вилетіли у двох останніх сезонах.

Ліверпуль — від соєвих бобів до глобальної комерційної діяльності

Бостонська Fenway Sports Group купила Ліверпуль за 300 мільйонів фунтів стерлінгів у 2010 році. Зараз її інвестиція коштує у 10 разів більше, оскільки клуб поєднує перемоги на полі з комерційним успіхом у всьому світі.

Двома засновниками FSG є Джон В. Генрі та Том Вернер. Вернер заробив гроші як керівник телебачення, продюсувавши всесвітньо відомі програми, зокрема Шоу Косбі, 3rd Rock From The Sun і Те шоу 70-их. Він завжди був шанувальником бейсболу, та був частиною групи, що придбала команду MLB San Diego Padres.

Генрі виріс у сільській сім’ї та, зацікавившись такими сільськогосподарськими товарами, як соєві боби, заробив гроші у фінансовій сфері. Він створив JW Henry & Co у 1981 році після розробки "механічної системи торгівлі", яка слідувала певним моделям і ціновим тенденціям для купівлі та продажу товарів та інших інвестицій. Фірма припинила управління фондами у 2012 році, задовго після того, як зробила Генрі мільярдером.

Іншою перлиною в короні FSG є Бостон Ред Сокс з MLB. Група також інвестує в автоперегони NASCAR і в Марсель з Ліги 1. Генрі також володіє газетою Boston Globe, де його дружина Лінда Піцуті Генрі — керуючий директор.

Серед незначних партнерів FSG – зірка баскетболу Леброн Джеймс, який є співвласником Ліверпуля з 2011 року, і американська інвестиційна компанія RedBird Capital Partners. У лютому FSG поклала край спекуляціям, виключивши можливість повного продажу клубу, але він відкритий для нових інвестицій у формі міноритарної власності.

Минулого сезону FSG зазнав деякої критики, оскільки Ліверпуль почав сезон погано, хоча це дещо розвіялося після того, як клуб посів п’яте місце після хорошого завершення сезону. Вони вже зробили кілька важливих кроків на літньому трансферному ринку, підписавши півзахисників Алексіса Мак Аллістера та Домініка Собослаї.

Лутон Таун — той, що належить уболівальникам

Приналежність уболівальників до футболу потрапила в мейнстрім політики два роки тому, коли з’явилися пропозиції щодо Європейської Суперліги, а потім різко зруйнувалася за кілька днів. Німеччину часто називають прикладом володіння клубами вболівальниками, але є інший приклад ближче до Англії — в приміському містечку за годину їзди на північ від центру Лондона.

Після суперечок, фінансових порушень і відрахування очок у 2009 році Лутон був переведений до Нон-Ліг дивізіону, що стало ганебним падінням для клубу, який провів десять років у вищому дивізіоні між 1982 і 1992 роками, вигравши Кубок Ліги-1987/88, у фіналі впоравшись з Арсеналом з рахунком 3:2 на Вемблі.

У 2008 році їм залишалися лічені години до банкрутства, перш ніж їх врятував консорціум Luton Town Football Club 2020 Ltd. Дуже незвично для англійського футболу, але Luton Town Supporters Trust володіє 50 000 акцій цієї компанії та має право накласти вето на зміни в ідентичності клубу.

Відсутність серйозного зовнішнього інвестора ускладнить Лутону змагання з конкурентами наступного сезону в лізі, де зарплати та трансферні витрати набагато вищі, ніж у Чемпіоншипі. Але, як продемонстрував Брентфорд, можна досягти успіху в Прем’єр-лізі з обмеженим бюджетом.

Манчестер Сіті — Абу-Дабі та створення імперії

Всього кілька десятиліть тому земля, на якій заробляли гроші найбагатші власники англійського футболу, була здебільшого безлюдною пустелею, де основними можливостями для бізнесу були випасання верблюдів, вирощування фініків і пошуки перлів. Все змінилося в 1958 році, коли в Абу-Дабі вперше було видобуто нафту.

Абу-Дабі є абсолютною монархією, тому ці події зробили членів його королівської родини дуже, дуже, дуже багатими, включаючи шейха Мансура, який має посаду віцепрем'єр-міністра ОАЕ. Абу-Дабі та інші країни Перської затоки тепер хочуть диверсифікуватися з нафти та заробляти гроші коштом доходу від інвестицій, бізнесу, транспорту, туризму та інших напрямків. Але нафта все ще тече з ґрунту — минулого року Національна нафтова компанія Абу-Дабі (ADNOC) отримала близько 470 мільйонів фунтів стерлінгів прибутку.

У 2008 році королівська сім’я вирішила відмовитися від своїх звичних планів і купити Манчестер Сіті, залучивши значні інвестиції, що дозволило містянам піднятись на вершину. Група стала ще амбітнішою, створивши City Football Group (CFG), яка володіє клубами по всьому світу і є частиною розгалуженої бізнес-імперії.

Група повністю належала інвестиційній групі Мансура до 2015 року, коли China Media Capital і CITIC Group, інвестиційна компанія, підтримувана китайською державою, заплатили 400 мільйонів доларів (298 мільйонів фунтів стерлінгів) за 13-відсоткову частку.

У червні власники Манчестер Сіті досягли своєї кінцевої мети — виграли Лігу чемпіонів у рамках треблу разом із Кубком Англії та п’ятою прем'єр-лігою за шість сезонів.

Манчестер Юнайтед — преміальні торгівельні центри та викупи боргів

Американська родина Глейзерів купила Манчестер Юнайтед у 2005 році. Бізнесмени витягували прибуток з клубу усі ці роки, тому в поєднанні з помітним зниженням успіху на полі відносно епохи сера Алекса Фергюсона. Це призвело до глибокого обурення в червоній половині Манчестера, коли протест "Глезерів геть" отримав нове дихання, Крім того, власниками були незадоволені через контакти Європейської Суперліги з власниками Манчестер Юнайтед.

Малкольм Глейзер очолював консорціум, який купляв Манчестер Юнайтед, але помер через дев'ять років і передав імперію своїм дітям. Глейзер починав з ремонту ювелірних виробів і годинників у Нью-Йорку, потім перейшов у нерухомість, скуповував будинки та комерційну нерухомість, перш ніж розпочати запаморочливу низку корпоративних пригод, від телебачення до охорони здоров’я, від Tonka Toys до Harley-Davidson.

За даними Forbes, сімейна First Allied Corporation сьогодні володіє понад 6,7 мільйонами квадратних футів торгових центрів преміум-класу по всій Америці. Їхніми найвідомішими інвестиціями зараз, окрім Манестер Юнайтед, є Тампа-Бей Баканірс з НФЛ.

Звичайно, незабаром Глейзерів може більше не бути — вони зважують конкуруючі пропозиції від шейха Джассіма з Катару та сера Джима Редкліффа та його групи INEOS. Однак, все ще можливо, що Глейзери вирішать залишитися...

Ньюкасл Юнайтед — нафтові родовища Саудівської Аравії

"Ми дуже серйозно ставимося до прав людини, але нашим партнером є PIF, а не Саудівська Аравія", — сказала Аманда Стейвлі в інтерв’ю The Athletic приблизно під час поглинання Ньюкасл Юнайтед у жовтні 2021 року.

Це не правдоподібне твердження. Державний інвестиційний фонд і держава Саудівської Аравії нерозривно пов’язані, як продемонстрував Ясір Аль Румаян, губернатор PIF і права рука правителя Саудівської Аравії Мохаммада бін Салмана.

Хоча PIF інвестує в багато компаній, угода з Ньюкаслом виходить за рамки звичайних фінансових інвестицій. Клуб включив саудівський зелений колір у свою виїзну форму і, як повідомляється, організував товариський матч для національної збірної країни на Сент-Джеймс Парк наступного сезону.

Це викликає величезні суперечки через жахливу та широко задокументовану історію порушення прав людини в Саудівській Аравії.

Щодо того, звідки зрештою беруться гроші, відповідь, як і у випадку з Манчестер Сіті, знаходиться дещо під покровом таємниці — Саудівська Аравія сидить на величезних запасах нафти, які зробили країну феноменально багатою. Хоча, заглядаючи одним оком у майбутнє, де нафта закінчилася, вона також намагається диверсифікуватись у нові сфери, включаючи спорт, при цьому уряд також фінансує Саудівську професійну лігу, яка зараз переманює ряд провідних футболістів з європейської ліги.

Верхівка Прем’єр-ліги все більше набуває близькосхідного характеру з давніми власниками Манчестер Сіті з Абу-Дабі, і, можливо, незабаром сусідів, Манчестер Юнайтед, придбає шейх Джассім з Катару.

Ноттінгем Форест — грецький судноплавний магнат

Влітку 2017 року Евангелос Марінакіс купив клуб у кувейтської родини Аль-Хасаві… і останні шість років були хаотичними. Більше десяти років у Чемпіоншипі передували дивовижному сезону-2021/22, у якому клуб піднявся з останнього місця після восьми ігор до виходу в АПЛ через плей-оф, а потім підписав майже повний склад новачків і зумів несподівано залишитися в Прем’єр-лізі. 

Щодо того, звідки беруться всі гроші, відповідь така: з кораблів. Великих кораблів.

Марінакіс перейшов у сімейну індустрію, заснувавши Capital Maritime & Trading Corp, яка володіє десятками танкерів і контейнеровозів.

Марінакіс постійно розвивав бізнес, купував інші компанії та став великою фігурою на грецькій політичній сцені, зайнявши місце в міській раді Пірея в передмісті Афін. Він також володіє кількома телеканалами, має інвестиції у світ медіа та розваг, а також брав участь у гучній благодійності на батьківщині.

У Греції він найбільше відомий як власник Олімпіакоса з Пірея, найуспішнішого клубу країни з 46 чемпіонськими титулами.

Шеффілд Юнайтед — поєднання роялті та туалетного паперу

Якщо ви коли-небудь підете в туалет під час поїздки на Близький Схід, подумайте про Шеффілд Юнайтед.

Коли принц Абдулла бін Мосаад бін Абдулазіз Аль Сауд купив клуб у 2013 році, він знаходився посеред шестирічного перебування в Першій лізі, третьому дивізіоні англійського футболу, але тепер з нетерпінням чекає свого другого перебування з того часу у Прем'єр-лізі.

Принц Абдулла спочатку придбав 50 відсотків клубу у місцевого бізнесмена Кевіна Маккейба за один фунт з обіцянкою інвестувати в команду 10 мільйонів фунтів стерлінгів. Через шість років він отримав повну власність після великої судової саги.

Підвищення Шеффілд Юнайтед минулого сезону означає, що Ньюкасл — не єдиний клуб у вищому дивізіоні, що належить Саудівській Аравії, хоча йоркширський клуб має менш прямий зв’язок. Принц Абдулла є одним із багатьох онуків Ібн Сауда, який заснував королівство Саудівська Аравія в 1932 році.

Успішним бізнесом у країні здебільшого керують люди, пов’язані з її королівською родиною. У цьому випадку це компанія Saudi Paper Manufacturing Company зі штаб-квартирою в Даммамі на східному узбережжі країни, яка виробляє туалетні рулони, серветки та кухонні рушники на величезних фабриках там і сусідніх країн — ОАЕ та Кувейті. Потім він продає ці продукти на Близькому Сході та в Північній Африці.

Втім, принц Абдулла ясно дав зрозуміти, що хоче продати клуб, незважаючи на повернення в Прем'єр-лігу.

Тоттенгем — ставки у Чорну середу

Голова правління Деніел Леві володіє великою часткою Тоттенгема, виступаючи обличчям клубної ієрархії, але їхній мажоритарний власник — більш загадкова фігура.

Джо Льюїс народився в Лондоні в 1937 році і покинув школу, щоб працювати в кафе свого батька. Він взяв на себе бізнес і створив мережу ресторанів та портфель інших інвестицій, спрямованих на туристів, включаючи клуб Hanover Grand у Вест-Енді.

Потім він заробив свій початковий капітал, продавши цей бізнес, щоб зосередитися на валютних спекуляціях, індустрії, яка швидко розвивається після падіння Бреттон-Вудської системи фіксованих курсів валют. Переїхавши на Багамські острови, Льюїс заробив величезний статок у 1980-их і 1990-их роках, інвестуючи у всі види бізнесу, включаючи готелі, енергетику та нерухомість.

Він зробив статок у 1992 році в Чорну середу — день, коли валютні спекулянти правильно зробили ставку на те, що Великобританія вийде з європейського механізму валютного курсу. Однак через 16 років він витратив мільярд доларів за день після того, як скупив акції американського банку Bear Sterns, помилково вірячи, що він матиме успіх. Незважаючи на це, Льюїс виграв набагато більше великих ставок, ніж програв, і посів 41-е місце в останньому списку найбагатших людей Sunday Times — його статок оцінюється в 4,3 мільярда фунтів стерлінгів (6 мільярдів доларів).

Льюїс почав займатися футболом у 1990-их роках, заснувавши ENIC Group, яка інвестувала в кілька клубів, включаючи празьку Славію, шотландський Рейнджерс і афінський АЕК. ENIC також вкладав гроші в програмне забезпечення, розваги та інші види бізнесу. Льюїс обрав для управління своєю імперією випускника Кембриджського університету, якому тоді було трохи за тридцять: Леві. Група купила основний пакет акцій Тоттенгема у 2001 році в Алана Шугар, якого Леві змінив на посаді голови правління, а ENIC стала мажоритарним акціонером протягом кількох років.

Незважаючи на величезні статки Льюїса, клуб, по суті, є самодостатнім, а новий стадіон Тоттенгема — перлиною в центрі усього, що приносить прибуток, де проводяться концерти влітку та ігри НФЛ під час міжнародних перерв.

Вест Гем — дорослі журнали та майно

Вест Гем був другим спільним футбольним підприємством Девіда Голда та Девіда Саллівана. Двоє чоловіків володіли Бірмінгем Сіті між 1993 і 2009 роками, зрештою продавши клуб бізнесмену з Гонконгу Карсону Єнгу. Дует обрав своїм директором-розпорядником Каррен Брейді, якій тоді було лише 23 роки, і на той час вона була дуже рідкісною жінкою на ключовій ролі в англійському клубі.

Це G, S і B Вест Гема. Гасло "GSB Out" — поширене серед вболівальників Вест Гема протягом багатьох років, зокрема під час невдалої кампанії в Прем’єр-лізі минулого сезону. Втім, перемога у Лізі конференцій цього року покращила настрій східному Лондону.

Що стосується того, де Голд і Салліван заробили свої гроші, то за даними Sunday Times, Голд розпочав продаж порнографічних фотографій і журналів, контролюючи половину ринку Великобританії у цій сфері до середини 1970-их років. Тим часом Салліван разом зі своїм братом Ральфом володів мережею магазинів для дорослих Ann Summers. Чоловіки стали партнерами та запустили газету Sunday Sport, бульварну газету, відому своїми фотографіями моделей топлес. Салліван, однак, збільшив свій капітал, купуючи та продаючи нерухомість.

У листопаді 2021 року Голд і Салліван оголосили, що продали 27 відсотків клубу Деніелу Кретинські.

Кретинські — чеський бізнесмен, який володіє EPH, величезною енергетичною компанією, і доповнює виразно чеський колорит Вест Гема, який складають Томаш Соучек і Володимир Цоуфал. Символічно, що переможний фінал Ліги конференцій проходив саме в Чехії.

Голд помер цього року у віці 86 років. Його акції перейшли до його родини.

Вулвергемптон — Мода, фармацевтика, роздрібна торгівля та нерухомість

Китайські інвестиції в англійський футбол "висохли" після того, як можливості Китаю в цьому питанні суттєво знизились. Але Вулвергемптон — це дещо інша історія, оскільки Fosun International зберігає активну роль після того, як забезпечив швидкий підйом клубу.

Прогрес "вовків" дещо постраждав за останні пару років, і минулого сезону вони ледь уникли вильоту. Деякі вболівальники звинуватили Fosun International в скороченні своїх інвестицій, хоча також винні обмеження фінансового фейр-плей (FFP), які не дають підсилити склад після кількох гучних помилок на ринку трансферів.

Клуб є лише одним із активів у дуже великому портфоліо міжнародного конгломерату Fosun. Компанію було засновано в 1992 році з назвою Guangxin Technology Development Company п’ятьма випускниками університетів. Вона почала проводити дослідження ринку, перш ніж диверсифікуватися в нерухомість, охорону здоров’я, металургію та інші галузі.

На початку 2010-их років група вийшла за кордон, придбавши європейські бренди дозвілля, зокрема Thomas Cook, Club Med і Cirque Du Soleil. Тепер він має інвестиції у широкий спектр бізнесів — від банківської сфери до моди, нерухомості та роздрібної торгівлі. Кілька років тому Fosun Pharmaceutical потрапила в заголовки газет у всьому світі, розробляючи вакцини та тести проти Covid-19.

З моменту купівлі клубу приблизно за 30 мільйонів фунтів стерлінгів група влила гроші в першу команду, а також збільшила дохід у п’ять разів. Він має високі амбіції перетворити Вулвергемптон на глобальний комерційний центр, розвиваючи бренд клубу у величезний медіа та розважальний бізнес у моді, кіберспорті та інших сферах.

У жовтні 2021 року Fosun продала міноритарний пакет акцій PEAK6, американській приватній інвестиційній компанії, і, за чутками, вона шукає нові інвестиції, щоб допомогти Вулвергемптону залишатися конкурентоспроможними у все більш жорсткій Прем’єр-лізі.

За матеріалами The Athletic