Каталонська Жирона напередодні на власному полі здобула перемогу над Алавесом у заключному матчі сімнадцятого туру іспанської Ла Ліги.

Жирона — Алавес 3:0 Відео голів та огляд матчу Ла Ліги

Ця гра стала відмінним прикладом того, як команда Мічела вміє розбиратись із середняками національної першості, нехай ті й неприховано намагаються грати від глибокого захисту від самого початку матчу.

Цього разу успіх Жироні принесли два м’ячі українського нападника Артема Довбика, перший із яких він забив у стартовій половині зустрічі ударом головою, а другий — після перерви з пенальті.

Дубль Довбика у ворота Алавеса

Чергові два результативних постріли в цьому сезоні принесли форварду збірної України звання найкращого гравця в цій грі, відповідно до версії експертів Ла Ліги, із чим погодились усі великі статистичні портали, накшталт SofaScore та WhoScored.

Ми також поділяємо їхню думку, але зазначило, що фланговий півзахисник "червоно-білих" Ян Коуту також провів дивовижну гру, безпосередньо долучився до всіх трьох забитих м’ячів своєї команди.

Що ж до Довбика, то ця гра стала незвичною для нього в тому контексті, що українцю знадобилось лише три гольових моменти задля двох забитих м’ячів. Свій перший шанс він не використав ще на восьмій хвилині, коли невпевненим ударом головою поцілив у захисника в боротьбі на межі воротарського майданчика під час подачі з правого флангу.

Під час наступного підходу до чужих воріт Артем продемонстрував інстинкт хижака та дочекався вдалого відскоку точно йому на голову в центрі штрафного. При чому для цього він, шонайменше, двічі брав участь у боротьбі за м'яч, завдяки чому команді вдавалось просуватись у глибину чужих володінь.

Характерно, що, незважаючи на чималу кількість боротьби та рухів у зоні атаки, партнери лише в поодиноких випадках залучали свого нападника до розіграшу м’яча. Усього 25 дотиків — навіть у невдалих матчах Жирони Артем може більше разів отримати м’яч.

Звідси й невелика кількість передач у зворотному напрямку від нього — 18 (12 успішних, 67%), не схоже на ключову ланку просування до чужих воріт.

Однак недооцінювати такі показники не варто — 1,32 за очікуваними голами в цьому матчі й фактично два результативних постріли, нехай другий і відбувся з пенальті, який заробив Коуту.

Для лідера атаки команди, яка позиціонувала себе в якості середняка перед початком сезону, така гра форварда й потрібна. Не більше, не менше.

Останній удар у матчі від Довбика відбувся вже на 63 хвилині, коли він головою поцілив повз ворота з центру штрафного майданчика. Там теж була доволі цікава робота, коли він спочатку отримав передачу у підготовчій фазі у відтяжці, після чого відкинув на другий темп і пішов боротись за позицію для завершення. Із боротьби пробити вдало не вийшло, але то вже інша справа — там і дистанція до воріт була нічогенька, як для такої ситуації.

У інших випадках, типовою була ситуація, коли Артем не отримував м’яч у штрафному через високу щільність лінії захисту суперників. Звідси й тільки один (із трьох) виграний епізод боротьби "на землі" — просто не було простору для того, аби розвернутись чи потримати м’яч у себе.

Звідси можна зробити наступний висновок — у цій грі не було потреби в тому, аби Довбик сам собі створював гольові моменти, чи партнери намагались використати його в якості стовпа. Напевно, Мічел розраховував на варіант подій, за якого Алавесу все ж таки вдаватиметься тримати лінію атаки Жирони подалі від завершення.

Але саме хижі інстинкти Довбика та холоднокровність під час пробиття пенальті й стали тими факторами, що принесли успіх каталонцям. І, звичайно, виступ Коуту, без якого б цей механізм так і не почав би рухатись належним чином.